22.05.2024 Справа № 908/1359/24
м. Запоріжжя Запорізької області
За позовною заявою - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” (пр. Соборний, буд. 200, кв. 29, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 13622097, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, в особі ліквідатора - Потупало Н.І., вул. Нагірна, буд. 22, оф. 222, Київ, 04107, natalya_potupalo@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про зобов'язання ліквідатора відповідача вчинити певні дії
що розглядається в межах справи № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” (пр. Соборний, буд. 200, кв. 29, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 13622097, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Ліквідатор - ОСОБА_3 (вул. Нагірна, буд. 22, оф. 222, Київ, 04107, ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Суддя Черкаський В.І.
Без участі представників сторін
До системи “Електронний суд” від ОСОБА_1 надійшла позовна заява (вх. № 1478/08-07/24 від 06.05.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” про зобов'язання ліквідатора відповідача вчинити певні дії в якій просить суд:
1. Зобов'язати ліквідатора ТОВ “Константа” не розпочинати, а якщо такі були розпочаті - припинити дії з підготовки організації продажу майна незавершених будівництвом ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий” в межах ліквідаційної процедури ТОВ “Константа”, а саме:
- “Будівництво житлового комплексу; вул. Бородінська/пров. Зірковий, м. Запоріжжя”, розташованого на ділянці за вказаною адресою, кадастровий № 2310100000:04:032:0237, площа 0,9045 га;
- “Будівництво житлового комплексу; вул. Грязнова, 3Б, м. Запоріжжя”, розташованого на земельній ділянці за вказаною адресою, кадастровий № 2310100000:01:008:0122, площа 1,3699 га;
2. Зобов'язати ліквідатора ТОВ “Константа” виключити майно незавершених будівництвом ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий” з ліквідаційної маси, а саме:
- “Будівництво житлового комплексу; вул. Бородінська/пров. Зірковий, м. Запоріжжя”, розташованого на ділянці за вказаною адресою, кадастровий № 2310100000:04:032:0237, площа 0,9045 га;
- “Будівництво житлового комплексу; вул. Грязнова, 3Б, м. Запоріжжя”, розташованого на земельній ділянці за вказаною адресою, кадастровий № 2310100000:01:008:0122, площа 1,3699 га;
3. Зобов'язати ліквідатора ТОВ “Константа” ініціювати передачу незавершених будівництвом ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий” до власності територіальної громади м. Запоріжжя, а саме:
- “Будівництво житлового комплексу; вул. Бородінська/пров. Зірковий, м. Запоріжжя”, розташованого на ділянці за вказаною адресою, кадастровий № 2310100000:04:032:0237, площа 0,9045 га;
- “Будівництво житлового комплексу; вул. Грязнова, 3Б, м. Запоріжжя”, розташованого на земельній ділянці за вказаною адресою, кадастровий № 2310100000:01:008:0122, площа 1,3699 га;
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2024 розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер 908/1359/24) визначено судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 15.05.2024 суд позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 1478/08-07/24 від 06.05.2024) залишив без руху. Надав заявнику строк для усунення недоліків терміном 5 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Роз'яснив заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява вважається неподаною та повертається заявнику.
21.05.2024 до системи “Електронний суд” від представника заявника (позивача) - ОСОБА_2 надійшла заява (вх. № 10872/08-08/24 від 21.05.2024) про відвід судді Черкаського В.І.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2024 заяву про відвід судді передано на розгляд судді Черкаського В.І.
Обґрунтовуючи підстави відводу заявник зазначає наступне.
“В провадженні судді Черкаського В.І. перебуває справа № 908/6167/15 про банкрутство ТОВ “Константа”. В процедурі банкрутства діє принцип “концентрації справ”. Тому всі інші справи за участю боржника передаються на розгляд поважному судді Черкаському В.І. З цих підстав справа № 908/1359/24 також розподілена судді Черкаському В.І. Підставою відводу є відсутність неупередженості судді при розгляді справи Підставою сумнівів у відсутності неупередженості судді є застосування ним протилежних процесуальних підходів до вирішення тотожних питань, а також у наданні процесуальних переваг шляхом звільнення окремих учасників від сплати судового збору за відсутності законодавчих підстав для звільненні, і, навпаки, покладання на інших учасників тягаря сплати судового збору за наявності законодавчих підстав для звільнення від його сплати. 1. Ухвалою від 15.05.2024 року позовна заява залишена судом з підстав несплати судового збору і запропоновано позивачу сплатити судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати. Разом з цим обґрунтування підстави звільнення від сплати судового збору зазначені в позовній заяві і полягають в тому, що позивач є споживачем і позовні вимоги стосуються захисту прав позивача як споживача результатів будівельної діяльності відповідача: У ст. 5 Закону України “Про судовий збір” визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (ст. 5 Закону України “Про судовий збір”), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. За основу приймається те, що ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 ЗУ “Про захист прав споживачів”). Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судовий збір” у ч. 3 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” слова “державного мита” замінені словами “судового збору”. Отже, при прийнятті Закону України “Про судовий збір” законодавець передбачив можливість застосування Закону України “Про захист прав споживачів” при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Цей висновок широко застосовується в прецедентній практиці Верховного суду, в основу якого покладена правова позиція, викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц. У відносинах інвестування в житло фізичні особи є споживачами, тому позивач звільнений від сплати судового збору як споживач. Згідно преамбули Закону України “Про захист прав споживачів”, - цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів Згідно ст. 1-1 Закону України “Про захист прав споживачів”, - цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Згідно ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, - договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); продукція - будь-які виріб, робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже, законодавство не містить окремого виду договору, як споживчий. Договір будь- якого виду може бути споживчим, якщо він відповідає критеріям, передбаченим законом. Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеній в Узагальненні судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів від 01.02.2013р. незалежно від виду укладених громадянами договорів на придбання нерухомості в споруджуваних будинках, їх зміст - це угода про послугу та виконання робіт з будівництва житла. Тому, враховуючи, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, Верховний суд вважає що до відносин з придбання громадянами житла в забудовника застосовуються положення ЗУ “Про захист прав споживачів”. Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним судом, зокрема, в постанові від 07.10.2020 р. у справі № 755/3509/18. Відносини, що склались між позивачем і відповідачем, відповідають ознакам споживчого договору, оскільки його предметом є набуття у власність товару (квартири), що використовується позивачем для власних потреб. Тож позивач є споживачами продукції, результатів будівельної діяльності відповідача - об'єкту житлового будівництва, одиниці нерухомості, передачею якої забезпечувалось виконання зобов'язань згідно укладеного договору. До цих відносин застосовується ЗУ “Про захист прав споживачів”. Крім того, висновок про звільнення позивачів від сплати судового збору саме у спорах, предметом яких є об'єкти інвестування в будівництво житла, викладений в Постанові Верховного суду від 28 квітня 2021 р. у справі № 752/15913/19 (провадження № 61-846св20). При цьому в провадженні цього ж суду перебувають ще 24 справи про визнання майнових прав, що розглядаються в межах однієї справи про банкрутство, позовні вимоги в яких також обґрунтовані порушенням прав споживача, і суд погодився з доводами позивачів, що позовні вимоги пов'язані із захистом прав споживачів і з цих підстав відкрив провадження без сплати позивачами судового збору. Це наступні справи: справа № 908/6167/15 (№ 908/2593/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_4 , справа № 908/6167/15 (№ 908/2594/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_5 , справа № 908/6167/15 (№ 908/272/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_6 , справа № 908/6167/15 (№ 908/271/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_7 , справа № 908/6167/15 (№ 908/273/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_8 , справа № 908/6167/15 (№ 908/274/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_9 , справа № 908/6167/15 (№ 908/3312/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_10 , справа № 908/6167/15 (№ 908/3310/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_11 справа № 908/6167/15 (№ 908/278/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_12 справа № 908/6167/15 (№ 908/279/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_13 справа № 908/6167/15 (№ 908/3315/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_14 справа № 908/6167/15 (№ 908/3308/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_15 , справа № 908/6167/15 (№ 908/3307/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_16 , справа № 908/6167/15 (№ 908/3309/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_17 , справа № 908/6167/15 (№ 908/3311/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_18 , справа № 908/6167/15 (№ 908/3313/23) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_19 , справа № 908/6167/15 (908/3314/23) за позовом про визнання майнових прав Журавля, справа № 908/6167/15 (№ 908/276/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_20 , справа № 908/6167/15 (№ 908/275/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_21 , справа № 908/6167/15 (№ 908/283/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_22 , справа № 908/6167/15 (№ 908/280/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_23 , справа № 908/6167/15 (№ 908/277/24) за позовом про визнання майнових прав Плаушевського, справа № 908/6167/15 (№ 908/281/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_24 , справа № 908/6167/15 (№ 908/282/24) за позовом про визнання майнових прав ОСОБА_25 . Отже бачимо, що за одних і тих же обставинах, 24 позивачів звільнені судом від сплати судового збору, в той час як на заявника судом покладений тягар сплати судового збору, навіть не обтяживши себе обґрунтування мотивів відхилення доводів позивача про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору. І хоча згідно праву на власний розсуд суд вільний у своїх висновках про наявність/відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, але від обов'язку обґрунтування і мотивування своїх висновків його ніхто не звільняв. Навіть більше, незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін, є визначеною законом “Про судоустрій і статус суддів” легітимною підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Застосуванні судом протилежних процесуальних підходів до вирішення тотожних питань в залежності від учасника, щодо якого таке питання вирішується беззаперечно свідчить про порушення суддею принципу безсторонності: звільнення одних позивачів від сплати судового збору і покладання тягаря його оплати та інших позивачів при тотожних обставинах, є порушенням принципу рівності, а відтак є беззаперечним свідченням наявності упередження до особи заявника. Після цього навіть самий лояльний сторонній спостерігач втратив будь-які ілюзії щодо відсутності упередженості судді Черкаського В.І. 2. В межах цієї справи про банкрутство судом також розглядалась справа № 908/6167/15 (908/1467/22) за позовом ОСОБА_4 про зобов'язання виключити майно з ліквідаційної маси і передати його на зберігання в ОК “БЖК “Зірковий-Запоріжжя” та слухається справа № 908/6167/15 (908/3709/23) за позовом ОСОБА_4 про включення незавершеного будівництва до єдиної електронної системи в сфері будівництва. В обох цих справах позивачем заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору мотивоване наявністю у нього пільг по сплаті як учасника бойових дій. Ухвалою від 12.09.2022 року ОСОБА_26 було звільнено від сплати судового збору у справі № 908/6167/15 (908/1467/22), а ухвалою від 05.02.2024 року у справі № 908/6167/15 (908/3709/23) суд відмовив в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_26 без руху з підстав несплати судового збору. Відтак, суд звільнив ОСОБА_4 від сплати судового збору в обох цих справах з підстав наявності в нього пільг як учасника бойових дій. Разом з тим, згідно прецедентної практики Верховного суду зроблений висновок, що встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин: в постанові Верховного суду у складі КГС від 18 квітня 2022р. у справі № 910/6441/21, згідно якому: Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Частиною другою статті 22 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 виходила з того, що для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17. В ухвалі від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин. Таким чином, справи № 908/6167/15 (908/1467/22) та 908/6167/15 (908/3709/23) не стосуються захисту прав позивача, пов'язаних із статусом учасника бойових дій, тому суд безпідставно звільнив позивача від сплати судового збору. Надані процесуальних переваг шляхом звільнення окремих учасників від сплати судового збору за відсутності законодавчих підстав для звільненні, і, навпаки, покладання на заявника тягаря сплати судового збору за наявності законодавчих підстав для звільнення від його сплати, є свідченням порушення рівності учасників і як таке викликає обґрунтований сумнів у відсутності не упередженості судді. 3. Наостанок, цікавий момент, який сам по собі сам по собі нічого не означає, але сукупності з іншими викладеними обставинами є дуже красномовним. Згідно ухвали від 15 травня 2024 року в зазначеній справі заявнику встановлений строк усунення недоліків 5 днів. В той час як ухвалою від 21.12.2023 року у справі 908/3709/23, яка також розглядається в межах тієї самої справи про банкрутство, строк усунення недоліків становить 10 днів. Встановлення заявнику строкових обмежень усунення недоліків, в той час як іншим учасникам надається більш тривалий строк для усунення недоліків, є порушенням принципу рівності, свідчить про різні процесуальні підходи до різних учасників, а відтак є беззаперечним свідченням наявності упередження до особи заявника. Згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 “Салов проти України” (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) “неупередженість” у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу”. У справі “Білуха проти України” (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що “наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що “…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах”(рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі “Іліє проти Румунії” (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності. З викладених підстав суддя Черкаський В.І. має бути відведений від розгляду справи”.
Відповідно до положень ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд знаходить, що заява заявника не узгоджується з приведеними положеннями, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що заява про відвід судді ОСОБА_27 зводиться саме до виклику сумніву у заявника в об'єктивності та неупередженості судді.
Крім того, встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Отже, даними приписами встановлено, що відвід повинен бути саме вмотивованим і, що встановлення обставин, вказаних саме у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, а не пункту 5 вказаної частини, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Обставини для відводу, вказані у пунктах 1-4 частини першої статті 35 ГПК України, статті 36 цього Кодексу, судом не встановлені.
Статтею ст. 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу (їх представники) повинні добросовісно користуватись процесуальними правами.
Підстави для задоволення заяви про відвід судді повинні ґрунтуватися з посиланням на обставини із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують; не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також твердження представника сторони, які не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Бочан проти України” (Заява № 7577/02) від 03 травня 2007 року встановлено, що “безсторонність”, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи, якими заявник обґрунтував заяву про відвід не можуть бути підставою для відводу у відповідності до ст. ст. 35, 36 ГПК України.
Відповідно до вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктом 13 ст. 32 ГПК України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 13 ГПК України суду надано право, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керувати ходом судового процесу.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.
Основними засадами судочинства є:
1) законність;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3) забезпечення доведеності вини;
4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
6) забезпечення обвинуваченому права на захист;
7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
9) обов'язковість рішень суду.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
В рішенні у справі “Білуха проти України” (Заява № 33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: “стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного”.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано суду доказів, які викликають сумнів у неупередженості судді (відповідно до ст. ст. 35, 36, 38 ГПК України), а лише надається оцінка діям судді вчинення яких регламентовано чинним ГПК України (під час розгляду справи № 908/1359/24) у зв'язку з чим, заява про відвід є процесуально необґрунтованою.
За вказаних обставин, у задоволенні заяви заявника - ОСОБА_2 (вх. № 10872/08-08/24 від 21.05.2024) про відвід судді Черкаського В.І. у справі № 908/1359/24 слід відмовити.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 35, 36, 38-39, 232-235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви представника заявника - ОСОБА_2 (вх. № 10872/08-08/24 від 21.05.2024) про відвід судді Черкаського В.І. у справі № 908/1359/24 відмовити.
Копію ухвали направити заявнику (до електронного кабінету).
Ця ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 22.05.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ