майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"17" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/131/24
Господарський суд Житомирської області у складі
судді Лозинської І. В.,
секретар судового засідання: Воробйова І. Г.
без участі представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"
до Красовської Вікторії Маратівни
про стягнення 30871,52 грн
ТОВ "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Красовської В. М. про стягнення 30871,52 грн, з яких 17978,92 грн боргу за кредитом, 12892,60 грн боргу по відсотках за користування кредитом на підставі договору про надання кредиту №168649-ЖМ1-002 від 19.11.2020.
Ухвалою від 01.02.2024 господарський суд постановив відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче судове засідання на 29.02.202 09:30; витребував у сторін відповідні процесуальні документи (а. с. 38).
У прохальній частині позовної заяви позивач заявив клопотання про витребування у АТ "Сенс Банк" інформації, що містить банківську таємницю, а саме, чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Красовської В.М. , а також щодо руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 з 19.11.2020 по 25.01.2024 включно.
27.02.2024 до суду від АТ "Сенс Банк" на вимогу ухвали суду надійшла інформація щодо даних карти та виписка по рахунку на ім'я Красовської В. М. (а. с. 62 - 68).
06.02.2024 до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі представника та підтримання позовних вимог (а. с. 50 - 58).
22.02.2024 до суду повернулась як не вручена ухвала про відкриття провадження у даній справі від 01.02.2024, що направлялась на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку щодо закінчення терміну зберігання (а. с. 59 - 61).
Ухвалою від 29.02.2024 господарський суд відклав підготовче засідання на 28.03.2024 09:30, постановив повідомити відповідача про час та дату засідання суду за таким номером телефону: (063) 170-59-77.
Як вбачається із телефонограми секретаря судового засідання Воробйової І.Г. від 29.02.2024, відповідач не повідомлена про час та дату судового засідання, що відбудеться 28.03.2024 о 09:30 за вказаним номером телефону, у зв'язку з його відключенням (а. с. 71).
Ухвалою від 28.03.2024 з врахуванням іншої ухвали від 28.03.2024 про виправлення описки, господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.04.2024 о 09:30 (а. с. 73, 74).
Ухвалою від 25.04.2024 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 17.05.2024 о 09:30; постановив направити копії цієї ухвали сторонам електронним зв'язком та повідомити відповідача про дату і час судового засідання шляхом розміщення оголошення на сайті Господарського суду Житомирської області (а. с. 76).
У заяві від 06.02.2024 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив провести засідання суду за відсутності представника за наявними матеріалами справи.
Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, правом на подання відзиву не скористався; про дату і час засідання суду повідомлявся вчасно та належним чином; однак до суду повернулись як не вручені ухвали господарського суду, що направлялись на адресу відповідача, вказану в Єдиному демографічному реєстрі (а.с. 60-61).
Крім того, про розгляд справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті Господарського суду Житомирської області (а. с. 77).
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
19.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Фізичною особою - підприємцем Красовською Вікторією Маратівною укладено договір №168649-ЖМ1-002 про надання кредиту (шляхом обміну електронними повідомленнями), який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ "Про електронну комерцію".
ТОВ "Бізнес Позика" 19.11.2020 направлено ФОП Красовській В.М. пропозицію (оферту) укласти договір №168649-ЖМ1-002 про надання кредиту (а. с. 19).
19.11.2020 Фізичною особою - підприємцем Красовською Вікторією Маратівною прийнято (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №168649-ЖМ1-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а. с. 20).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" направлено Фізичній особі - підприємцю Красовській Вікторії Маратівні, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G3329, на номер телефону 380 (63) 170-59-77 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином, 19.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Фізичною особою - підприємцем Красовською Вікторією Маратівною укладено договір №168649-ЖМ1-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" (а. с. 21).
Відповідно до п.1 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 24000,00грн, на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (далі - договір).
Згідно з п.п. 4.4.4 Правил про надання грошових коштів у кредит, позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
У відповідності до договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,02439584 процентів за кожен день користування кредитом.
За п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем надано позичальнику грошові кошти в розмірі 24000,00грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника (номер, котрої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (а. с. 24).
Як вказано позивачем, станом на момент подання позовної заяви, відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 15958,38грн, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості (а. с. 11 - 18), чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30871,52 грн, з яких: 17978,9 2грн боргу за тілом кредиту та 12892,60 грн боргу по відсотках.
Судом встановлено, що 16.12.2020 Красовська В.М. припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено відповідний запис (а. с. 47).
За змістом ст. 51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/180).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.03.2020 у справі №299/451/19 зазначено, що фізичні особи, які на час пред'явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності.
Виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін, які виникли з господарського договору та зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, спір розглядається за правилами господарського судочинства.
2. Норми права, які застосував господарський суд.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, передати майно, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, серед іншого, шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави про договір позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
3. Щодо обгрунтованості позову в частині стягнення 17978,92 грн боргу за кредитом.
На виконання умов договору №168649-ЖМ1-002 про надання кредиту від 19.11.2020, позивач надав відповідачу кредит в сумі 24000,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками №306550278 від 19.11.2020 (а. с. 24)
Відповідно до п. 1 договору №168649-ЖМ1-002 строк кредиту: 16 тижнів.
АТ "СЕНС БАНК" листом від 19.02.2024 (вх. г/с №3183/24 від 27.02.2024) підтвердив, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім'я відповідача (а. с. 62).
За пп. 4.2.2.2 п. 4.2. Правил позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту та додатковою угодою до закінчення терміну дії договору.
Однак, відповідач в порушення норм законодавства, якими врегульовано кредитні правовідносини, положень кредитного договору, взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконала.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів (такий висновок Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять належних доказів щодо того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті кредиту.
З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитом у розмірі 17978,92 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
4. Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення 12892,60 грн боргу по відсотках за користування кредитом.
Як встановлено судом, за умовами п. 1 договору №168649-ЖМ1-002 процентна ставка в один день складала 1,02439584.
Згідно з п. 2 договору №168649-ЖМ1-002 протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом , із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів..
У пункті 3 договору №168649-ЖМ1-002 наведено графік платежів.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
У матеріалах справи відсутні докази того, що Красовська В.М. здійснила погашення відсотків в строки, передбачені кредитним договором.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за відсотками у розмірі 12892,60 грн за кредитним договором підлягають задоволенню.
5. Розподіл судових витрат по сплаті судового збору між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Красовської Вікторії Маратівни ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239):
- 17978,92 грн боргу за кредитом;
- 12892,60 грн боргу по відсотках за користування кредитом;
- 2422,40 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.05.24
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - до справи
2 - позивачу (Електронний суд)
3 - відповідачу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2