21.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4570/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Рильцова Є.Ю. (поза межами суду);
від відповідача: Азаренков С.М. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 (суддя Ніколенко М.О., повний текст судового рішення складено 12.02.2024) у справі № 904/4570/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 13 462 081,28 грн., 3% річних у розмірі 304 033,28 грн., пені у розмірі 3 341 135,69 грн., інфляційної складової у розмірі 1 331 013,06 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 13 462 081,28 грн., 3% річних у розмірі 304033,28 грн., пені у розмірі 3 341 135,69 грн., інфляційної складової у розмірі 1 331 013,06 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором постачання природного газу № б/н від б/д та не оплатив спожитий природний газ у встановлені строки у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі № 904/4570/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" суму основної заборгованості у розмірі 13 462 081,28 грн., 3% річних у розмірі 304 033,28 грн., інфляційну складову у розмірі 1 331 013,06 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 226 456,91 грн.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 341 135,69 грн.
Відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про зменшення заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 3341135,69 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача 3341135,69 грн.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що:
- відповідно до преамбули Закону України "Про житлово-комунальні послуги" цей закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Згідно з ч. 1 ст. 2 цього закону предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках;
- підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні. Також безпідставне посилання Суду на дію для відповідача положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 530-ІХ;
- уклавши Договір, сторони досягли усіх істотних умов Договору та відповідно взяли на себе зобов'язання, визначені умовами Договору, який за своєю суттю не є Договором про надання житлово-комунальних послуг;
- рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах права, які регулюють спірні правовідносини, не відповідає вимогам статті 179, 184 ГК України, Закону України “Про ринок природного газу” та Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, а тому, підлягає скасуванню.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 по справі №904/4570/23; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 по справі №904/4570/23 залишити без змін.
Зазначає, що відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, нарахування штрафних санкцій на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права. Під час карантину такі санкції не нараховуються у силу імперативної вказівки Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 06.03.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/4570/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
08.03.2024 матеріали справи №904/4570/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі № 904/4570/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.05.2024.
В судовому засіданні 21.05.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (надалі - постачальник) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (надалі - споживач) було підписано договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" № б/н від б/д (надалі - договір).
Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1. договору).
Постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. договору).
Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3. договору).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. договору).
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2. договору).
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору).
На виконання умов Договору Позивач:
- за період з 23.06.2022 по 30.06.2022 поставив відповідачу природний газ в обсязі 12 035,52 м.куб. на суму 797 447,62 грн.;
- за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 поставив відповідачу природний газ в обсязі 145 856,12 м.куб. на суму 12 664 633,66 грн.
Постачальником було виписано споживачу відповідні рахунки на оплату № 19669 від 12.07.2022 на суму 797 447,62 грн. за червень 2022 року, № 21534 від 11.08.2022 на суму 12 664 633,66 грн. за липень 2022 року.
Вказані рахунки направлені позивачем відповідачу через електронний кабінет споживача 13.07.2022 та 12.08.2022, відповідно.
Додатково рахунок № 21534 від 11.08.2022 та акт приймання - передачі природного газу №10444 від 31.07.2022 направлені на адресу відповідача засобами поштового зв'язку 23.08.2022.
Відповідно до п. 4.4 договору, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість поставленого газу у встановлені строки.
За таких обставин, у Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зі сплати вартості поставленого газу у розмірі 13 462 081,28 грн.
На підставі пункту 4.5 договору, позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 02.08.2022 по 28.02.2023 у розмірі 3 341 135,69 грн.
Позивач нарахував також відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 348,88 грн. за загальний період з 01.02.2022 по 30.06.2023 та інфляційну складову у розмірі 9 784,16 грн. за загальний період з лютого 2022 року по червень 2023 року.
Частково задовольняючи позов, господарський суд виходив доведеності, обґрунтованості та законності вимог позивача.
Відмову у стягненні пені суд мотивував тим, що нарахування позивачем пені у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни (по 30.07.2023 включно) суперечить нормам Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені в розмірі 3 341 135,69 грн., судом апеляційної інстанції не надається оцінка стягнутих судом першої інстанції сум основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат.
Натомість, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги згідно зі ст. 269 ГПК України. Таким чином, оцінці підлягають обставини справи та мотиви, з яких виходив місцевий господарський суд при ухваленні рішення про відмову у стягненні пені.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини є договірними відносинами постачання природного газу.
Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3341135,69 грн. за порушення споживачем строків оплати за поставлений постачальником природний газ.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 та ст. 3 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі пункту 4.5 договору, позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 02.08.2022 по 28.02.2023 у розмірі 3 341 135,69 грн.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нарахування та стягнення пені у спірному випадку не допускається, оскільки постачання природного газу є житлово-комунальною послугою і регулюється нормами Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, тому, на правовідносини сторін поширюється положення пп. 4 п.3 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Проте, суд першої інстанції не врахував положень ч. 1 ст. 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, відповідно до якого предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Отже, Закон України “Про житлово-комунальні послуги” дійсно відносить послуги з постачання та розподілу природного газу до комунальних послуг, але, лише у тому разі, якщо постачання природного газу здійснюється споживачами у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
При цьому, в розумінні п. 6, п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (індивідуальний споживач) або юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (колективний споживач).
У цьому ж випадку споживачем є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", що не є побутовим споживачем, відповідно, спірні правовідносини регулюються умовами договору постачання природного газу № б/н від б/д, нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про ринок природного газу”.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу” споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Газ же, який поставлений відповідачу із ресурсу постачальника «останньої надії» був використаний останнім для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо- технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності, відповідач надавав послуги з розподілу природного газу, отже, твердження суду, що спірний обсяг газу та його постачання позивачем відповідачу є житлово-комунальною послугою, яка регулюється нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є безпідставним.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових договорів, затверджених, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».
Цією ж постановою затверджено:
- типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем;
- типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії;
- типовий договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії;
- типовий колективний договір про надання послуги з постачання теплової енергії;
- типовий договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Серед наведеного переліку відсутній «Типовий договір постачання природного газу «постачальником останньої надії».
При цьому Типовий договір постачання природного газу «постачальником останньої надії» визначає предметом договору - постачання природного газу.
Отже, Типовий договір постачання природного газу «постачальником останньої надії» не визначає предметом договору надання будь-якої комунальної послуги визначеної законодавством.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що визначальним у питанні застосування пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” є саме суб'єктний склад спірних правовідносин з визначенням кінцевого споживача послуги.
Так, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Зазначені нормативно-правові акти стосуються заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Проте, заборона нараховувати до стягнення неустойку (штрафи, пені), нараховану на заборгованість, не поширюється на правовідносини за спірним договором постачання природного газу «постачальником останньої надії», укладеного між юридичними особами.
Тому, з причин наведеного вище обґрунтування, пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України №530-ІХ від 17.03.2020 до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо заборони нарахування та стягнення пені з відповідача у спірний період, передбаченої пп. 4 п. 3 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30 березня 2020 року № 540-IX було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, вказаним Законом строки застосування штрафних санкцій (ст. 232 ГК України) було продовжено на строк дії такого карантину.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 02.08.2022 по 28.02.2023 у розмірі 3 341 135,69 грн., суд апеляційної інстанції вважає, що такий розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично правильним.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині, знайшли своє підтвердження.
Враховуючи те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” №530-ІХ від 17.03.2020, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" слід задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі №904/4570/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені в розмірі 3 341 135,69 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 341 135,69 грн. задовольнити.
У зв'язку з задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 50 117,04 грн. (з оскаржуваної суми пені) та за подання апеляційної скарги в розмірі 60 140,45 грн, слід покласти на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі №904/4570/23 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі №904/4570/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3 341 135,69 грн - скасувати.
В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 3 341 135,69 грн.
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі №904/4570/23 - залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 50 117,04 грн судового збору за подачу позову та 60 140,45 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.05.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков