22 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/620/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроцентр”, м.Полтава на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі №917/620/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроцентр”, м.Полтава
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіка с. Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область;
2. ОСОБА_1 , с. Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область
про стягнення 1007355,01 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Украгроцентр”, м.Полтава (далі- Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіка с. Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область (далі - Відповідач 1) ОСОБА_1 , с. Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область (далі - Відповідач 2) про стягнення 1007355,01 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі №917/620/24 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроцентр”, м.Полтава на підставі п. 2 ч.5 ст. 174 ГПК України.
Позивач, не погодившись з означеною ухвалою суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив означену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким матеріали справи №917/620/24 передати для продовження розгляду до господарського суду Полтавської області.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначав, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, неправомірно повернуто зустрічну позовну заяву, оскільки позовні вимоги є однорідними через те, що:
-заявлені до одного Відповідача;
-Договори поставки носять однорідний та похідний характер;
-спосіб захисту є однаковим - стягнення грошових коштів;
-докази частково співдпадають;
-судом не було враховано положення ч. 6 ст. 173 ГПК України, яка надає право суду з власної ініціативи роз'єднати позовні вимоги;
-судом порушено приписи ст. 2 ГПК України, оскільки об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права.
За змістом ч.1 п.6 ст.255, ч.2 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Обставин справи, що зумовлюють розгляд даної апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, судовою колегією не встановлено.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №917/620/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 10.05.2024р. (включно). Вказаною ухвалою визначено про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Інші учасники справи не скористались правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду підлягає залишенню в силі, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог статті 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, зазначеними нормами процесуального права передбачено право позивача пред'явити позов до кількох відповідачів, об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Разом з тим, правочином (договором) у розумінні статті 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, заявник повинен обґрунтувати підставу звернення до суду окремо по кожній вимозі та вказати конкретні докази на підтвердження викладених обставин - по кожному з договорів, які є самостійними правовідношеннями, що є підставою для виникнення у сторін цих правовідносин цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідних договорів, так і при їх виконанні, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Установлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою.
Досліджуючи зміст позовної заяви, судовою колегією встановлено, що заборгованість в сумі 539 856,07грн. (у т.ч. основний боргу у розмірі 220 000,00грн., 215229,46грн. пені, 18321,93 3% річних та 86 304,68грн.), яку Позивач вимагає стягнути з Відповідача 1 виникла за Договором поставки №021101 від 02.11.2020, забезпеченого Договором поруки ПР-0211 від 02.11.2020, укладеного між Відповідачами.
Разом з тим, Позивач також вимагає стягнути заборгованість з Відповідача 1, яка виникла за Договором поставки №050402 від 05.04.2022р. в сумі 467 498,94грн. (у т ч. 253 480,00грн. основний борг, 173 690,91грн пені, 11 818,21грн. 3% річних та 28 509,82грн.).
Отже, Позивач в одній позовній заяві вимагає стягнення сум заборгованостей, що виникли на підставі різних договорів поставки, які укладені в різний період часу, мають різний об'єкт дослідження, обґрунтовуються різними доказами та не є однорідними. При цьому часткове співпадіння сторін не робить ці правовідносини однорідними.
Також ці вимоги не є похідними.
Однорідними, у даному випадку є вимоги за Договором поставки №021101 від 02.11.2020, які забезпечені Договором поруки ПР-0211 від 02.11.2020, оскільки є такими, що виникли з одного правочину.
Проте, вимоги Позивача за Договором поставки №050402 від 05.04.2022р. не є однорідними з вимогами щодо виконання зобов'язань з Договору поставки №021101 від 02.11.2020, хоча і стосуються вимог до однієї юридичної особи - Відповідача 1.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Позивачем при поданні позову було порушено правила статті 173 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку між сторонами у справі було укладено декілька договорів поставки, які є різними за предметом (поставка різного товару), вартістю послуг, обсягом зобов'язань та строками виконання, що має наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо - заборгованості, яка виникла з різних підстав, що повинно підтверджуватися окремими, не пов'язаними між собою доказами.
В той же час, сумісний розгляд таких позовних вимог може перешкодити своєчасному та ефективному з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, та вирішенню спору у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Об'єднання даних позовних вимог не буде сприяти досягненню вищенаведеної мети господарського процесу, оскільки сумісний розгляд цих вимог розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позові є правом , а не обов'язком суду.
Отже, оскільки зазначені вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення, то вони не можуть вважатися однорідними, у даному випадку не досягається мета, встановлена ч. 1 ст. 2 ГПК України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про зворотнє є безпідставними.
Доводи заявника апеляційної скарги про наявність у суду повноважень розділити в майбутньому позовні вимоги в окреме провадження, судовою колегією не беруться до уваги, оскільки це правило стосується вирішення судом питань на стадії підготовки справи до розгляду, тоді як оскаржувані дії суду першої інстанції стосуються стадії оцінки пов'язаності вимог при прийнятті позовної заяви щодо дотримання заявником вимог ч. 1 ст. 173 ГПК України.
Щодо посилання скаржника на висновок в постанові Верховного Суду №910/16077/20 від 15.03.2021р. щодо однорідності позовних вимог за різними договорами, то він стосувався вимог щодо визнання скасованим та припиненим сервітуту за аналогічними договорами, тоді як в даному випадку предметом дослідження є різні Договори поставки, предмет дослідження за якими є абсолютно різним, не дивлячись на схожу категорію цих договорів.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна. Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій та п'ятій вказаної статті. Саме установлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
Аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України у системному зв'язку з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, за приписами частини 6 статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення.
Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним з урахуванням конкретних обставин справи та за власним переконанням.
Наразі, в позовній заяві порушено правила об'єднання позовних вимог (ч. 1 ст. 173 ГПК України), а саме об'єднані вимоги щодо виконання зобов'язань з одного Договору поставки №021101 від 02.11.2020 з урахуванням Договору поруки про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2, а також вимоги щодо виконання зобов'язань за Договором поставки №050402 від 05.04.2022, які пред'явлені до Відповідача 1, що не є однорідними.
За вказаних обставин, місцевий господарський суд правомірно повернув позовну заяву без розгляду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, жодних порушень процесуальних прав Позивача не встановлено.
Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з дотриманням процесуальних прав сторін та норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги .
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроцентр”, м.Полтава на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі №917/620/24 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю “Украгроцентр”, м.Полтава.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков