21 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/12854/23 пров. № А/857/2374/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року (суддя Дудар О.М. ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/12854/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
23.05.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), за змістом якого просить: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні пенсії від 08.03.2023 №172650006213; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 07.02.2023.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.03.2023 №172650006213. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наявні документи не підтверджують обов'язкової умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, згідно із ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме робота або проживання особи у зоні не менше 3 років. Тому апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.03.2023 №172650006213 та зобов'язання повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в смт.Томашгород Рівненської області, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 20.09.1996 Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області, посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 25.10.2022.
ОСОБА_1 23.02.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.03.2023 №172650006213 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з непідтвердженням факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Згідно із зазначеним рішенням: вік заявника 54 роки 16 днів; страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 8 місяців 16 дні; період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 6 місяців 20 днів.
ОСОБА_1 вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, звернувся в суд з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N796-XII (далі - Закон №796-XII), згідно зі ст.49 якого, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 55 Закону №796-XII, зокрема, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Поряд з тим, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Як видно з матеріалів справи, спір між позивачем і відповідачем у цій справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, її права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") (абз.9 пп.5 п.2.1 розділу ІІ)
Слід зазначити, що ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Як передбачено ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Суд першої інстанції вірно зазначив, що довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи (відповідає висновкам викладеним Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а.
Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом держави посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи суду надано не було.
Тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення лише 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.
Поряд з цим, зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Разом з тим, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Як вбачається з довідки Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 16.06.2023 №379, ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в Рівненській області Сарненського району смт.Томашгород з 26.04.1986 по 16.02.2023 (дата видачі довідки №379).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, смт.Томашгород Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії є протиправним, а позов в цій частині підлягає до задоволення.
Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога про зобов'язання призначити пенсію позивачу за встановлених обставин є передчасною, а з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком із врахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.
Враховуючи все викладене вище колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі №460/12854/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель