15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 302/249/24 пров. № А/857/7128/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2024 року (судді Пухальського С.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в смт. Міжгір'я повний текст рішення складено 15.03.2024) у справі №302/249/24 провадження №2-а/302/12/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 28.02.2024 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в якій просить визнати протиправними дії інспектора ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Поповича О. В., скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1477611 від 19.02.2024 та закрити справу за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях притягуваної складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2024 року задоволено позов частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1477611від 19.02.2024 за частиною 1 статті 121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Справу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито. Відмовлено у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій протиправними дій інспектора ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Поповича О. В. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 403,73 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.
Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1477611 - 19.02.2024 о 18 год. 30 хв., по вул. Головна в с. Сойми Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , керувала ТЗ в якої не підсвічувався державний задній номерний знак, чим порушив пункт 2.9 (в) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 121-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн. (а.с. 10).
Не погодившись із вказаною постановою позивач звернулася до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вина позивачки не доведена належними та допустимими доказами, оскаржувана постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпункт «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху встановлює, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно частини 1 статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Апеляційним судом враховується, що згідно поданих відповідачем відеозаписів із нагрудних камер поліцейських є підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови щодо винуватості позивачки у вчиненні наведеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, оскільки номерний знак транспортного засобу, яким керувала позивачка не підсвічувався, чим порушено підпункт «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП, після зупинення позивач не заперечувала свою винуватість, відповідно колегія суддів вважає, що всі викладені доводи позивачки не спростовують вчинення нею адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Колегія суддів дійшла висновку, що постанова у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1477611 від 19.02.2024 є правомірною, а тому прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає вимогами чинного законодавства України та доданим до справи доказам, а не зазначення в оскаржуваній постанові, що здійснювалася відеофіксація порушення, технічного засобу, за допомогою якого здійснено відеозапис порушення, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.
Оцінюючи доводи представника позивача, що у Постанові не зазначено повністю дані державного номерного знаку (не зазначено останні дві літери - серії номерів), а дані марки та моделі транспортного засобу не відповідають одне одному, то апеляційний суд враховує практику Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 826/15341/15, від 11.09.2018 по справі № 826/11623/16, від 28.11.2018 по справі № 537/1214/17, де Верховний Суд дійшов висновків про те, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Водночас Верховний Суд зазначив, що якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Отже, апеляційний суд відхиляє доводи представника позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови в цій частині, оскільки не зазначення повністю номерного знака у постанові та марки транспортного засобу безумовно є дефектом рішення, проте дозволяє встановити, зокрема позивача і його порушення законодавства, за яке застосовується відповідна санкція, а відтак не може сприйматися як безумовна підстава для висновку щодо протиправності рішення і, як наслідок, про його скасування.
Пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні даного позову в частині якій було задоволено позов, в решті рішення слід залишити без змін в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій інспектора ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 в якій судом першої інстанції було відмовлено.
Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Щодо стягнення судових витрат на підставі частини 6 статті 139 КАС України, то з урахуванням результату розгляду справи в апеляційному суді, такі не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області- задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2024 року у справі №302/249/24 провадження №2-а/302/12/24 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.
В решті рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2024 року у справі №302/249/24 провадження №2-а/302/12/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 20.05.2024