Іменем України
22 травня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/331/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
04 квітня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 13.01.2022 по 30.04.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 13.01.2022 по 30.04.2023 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів згідно із законом.
В обґрунтування вимог зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 по справі 360/1585/22, зміненим постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області №046550005298 від 31.03.2022 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до його заяви від 16.03.2022; зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.03.2022, зарахувавши до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди його роботи: з 06.05.1993 по 21.06.1993, з 22.06.1993 по 25.04.1994, з 26.04.1994 по 25.05.1996, з 10.12.1998 по 26.10.1999, з 02.02.2009 по 03.11.2009, з 11.11.2009 по 04.10.2010, з 13.10.2010 31.10.2010, з 01.11.2010 по 15.12.2014.
На виконання рішень суду позивач отримує поточну пенсію з 01.05.2023, але за період з 13.01.2022 по 30.04.2023 пенсію не отримав.
На запити 27.10.2023 позивач отримав відповідь, згідно якої повідомлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 по справі 360/1585/22 йому призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 13.01.2022 та нараховано доплату за період з 13.01.2022 по 30.04.2023.
Пенсія з 01.05.2023 перераховується на поточний рахунок, відкритий в банківській установі.
Суми пенсійних виплат за період з 13.01.2022 по 30.04.2023 обліковуються в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області та їх виплата буде проводитись згідно Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території після надходження відповідного фінансування.
Позивач зазначає, що його вини у невиплаті пенсії та її не отриманні за період з 13.01.2022 по 30.04.2023 немає.
Крім того, як постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, так і Порядок № 1165 не мають ніякого відношення до позивача, оскільки вони регулюють правовідносини відносно сум пенсій, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, а у випадку позивача пенсія була призначена вперше та її виплата не призупинялася та, відповідно, не відновлювалася.
У зв'язку з цим відповідачем протиправно, без будь-яких правових підстав відносно позивача були застосовані положення постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 і Порядку № 1165 та безпідставно не виплачена сума пенсії за період з 13.01.2022 по 30.04.2023.
Позивач вважає, що зазначені дії та бездіяльність відповідача порушують його право на пенсійне забезпечення, віднесене Конституцією України до одного з найважливіших особистих прав людини.
Ухвалою суду від 08.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 по справі 360/1585/22 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 13.01.2022 та нараховано доплату за період з 13.01.2022 по 30.04.2023.
Пенсія з 01.05.2023 перераховується на поточний рахунок, відкритий в банківській установі.
Суми пенсійних виплат, що не виплачені позивачу за період з 13.01.2022 по 30.04.2023, обліковуються у відповідача та їх виплата буде проводитись згідно Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 та після надходження відповідного фінансування.
Також зазначено, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, органи Пенсійного фонду наділені виключними повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України інші органи державної влади, в тому числі судові, не можуть перебирати на себе повноваження та здійснювати функції державних органів. Верховний Суд України у ряді судових рішень неодноразово вказував на те, що суди не вправі підміняти собою органи державної влади з питань їх компетенції.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою від 05.12.2017 №1217-429125.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 у справі №360/1585/22, зміненим постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023, визнане протиправним та скасоване рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області №046550005298 від 31.03.2022 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до його заяви від 16.03.2022; зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.03.2022, зарахувавши до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди його роботи: з 06.05.1993 по 21.06.1993, з 22.06.1993 по 25.04.1994, з 26.04.1994 по 25.05.1996, з 10.12.1998 по 26.10.1999, з 02.02.2009 по 03.11.2009, з 11.11.2009 по 04.10.2010, з 13.10.2010 31.10.2010, з 01.11.2010 по 15.12.2014.
На виконання зазначених судових рішень відповідачем призначено позивачу пенсію з 13.01.2023, що підтверджується розпорядженням про призначення пенсії від 24.03.2023.
Листом відповідача від 27.10.2023, наданим на звернення позивача № ВЕБ-04001-Ф-С-23-229631 від 29.09.2023 та № ВЕБ-04001-Ф-С-23-250124 від 19.10.2023, повідомлено, що суми пенсійних виплат за період з 13.01.2022 по 30.04.2023 обліковуються в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та їх виплата буде проводитись згідно Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі статтею 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).
Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статі 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду як заборгованість по виплаті пенсії, однак наполягає на тому, що виплату таких коштів буде здійснено відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Постановою КМУ від 10.11.2021 № 1165 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі - Порядок № 1165).
Згідно абзацу 2 пункту 1 цього Порядку пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Пунктом 4 Порядку № 1165 передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Отже, Порядок № 1165 визначає додаткові умови виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій за минулий період, що не передбачені Конституцією України та Законом № 1058.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону №1058-IV з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Відтак посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить статті 46 Закону №1058-IV та свідчить про застосування до позивача як до внутрішньо переміщеної особи дискримінаційного підходу порівняно з іншими пенсіонерами, в той час коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час, визначений Законом №1058-IV.
Оскільки неотримання нарахованої суми пенсії, на підставі рішення суду, вчинено з вини органу Пенсійного фонду України, то заборгованість з пенсії за період з 13.01.2022 по 30.04.2023 має бути виплачена із застосуванням механізму, передбаченого безпосередньо статтею 46 Закону №1058-IV, а не механізму, визначеного Порядком № 1165.
Крім того, Порядком № 1165 визначено процедуру виплати пенсій, не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, тобто за період призупинення виплати пенсії, а у випадку позивача пенсія була призначена вперше та її виплата не призупинялася та, відповідно, не відновлювалася.
Тобто, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення саме статті 46 Закону №1058-IV.
Таким чином, застосування відповідачем до спірних правовідносин механізму виплати суми неотриманої, але нарахованої пенсії, визначеного Порядком № 1165, є протиправним.
Щодо вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів суд зазначає таке.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам трати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації зазначеного Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
У розумінні положень Закону № 2050-ІІІ пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого роду проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, оскільки у розумінні Закону України №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу, і нарахування та виплата пенсії позивачу відбулись на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 по справі 360/1585/22, а несвоєчасне нарахування і виплата таких сум відбулись саме з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм висловлений Верховним Судом у постанові від 14 травня 2019 року по справі № 804/2994/18.
Щодо посилання віповідача на дискреційність повноважень суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Однак, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки судом встановлено, що відповідач за конкретних фактичних обставин відповідно до діючого законодавства повинен був діяти на підставі виключно Закону № 1058-IV, а Порядок № 1165 до спірних правовідносин зовсім не підягає застосуванню. Тобто, за спірних правовідносин у відповідача були відсутні альтернативні законодавчо визначені способи вчинення дій стосовно виплати пенсії позивачу за минулий період, що вказує на обов'язок відповідача діяти лише на підставі Закону №1058-IV, який передбачає обов'язкову виплату сум пенсії.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положенням пункту 4 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини другої статті 245 КАС України.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією №L3L5-Z5SE-3K5E від 28.03.2024.
Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права, а тому суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 13.01.2022 по 30.04.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 13.01.2022 по 30.04.2023 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця