20 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2405/24
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)
відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, 10, код ЄДРПОУ 21318350)
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії по інвалідності. Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області №111250002355 від 14.03.2024 року йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач не врахував до його страхового стажу окремі періоди роботи у Республіці Казахстан. Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що усі періоди його роботи, які підтверджені записами у трудовій книжці, мають бути враховані до страхового стажу, а він не може нести відповідальність за помилки, допущені роботодавцем при оформленні його трудової книжки. З цих підстав представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №111250002355 від 14.03.2024 року про відмову у призначенні йому пенсії по інвалідності в частині не зарахування до його страхового стажу періодів роботи в Республіці Казахстан: з 12.08.1991 року по 25.11.1991 року; з 27.06.1994 року по 18.10.1994 року; з 16.05.1995 року по 12.07.1995 року; з 30.01.1996 року по 01.07.1996 року; з 03.07.1996 року по 25.03.1998 року; з 09.10.1998 року по 01.03.1999 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути його заяву від 07.03.2024 року (дати звернення) про призначення пенсії по інвалідності, з урахування правової оцінки, наданої судом.
Ухвалою судді від 19.04.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача-1 до суду надійшли відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Відповідач вказував, що позивач не має 12 року страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності. Періоди роботи позивача у Республіці Казахстан у 1994 - 1999 роках не зараховані до страхового стажу, оскільки дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року припинена 19.06.2023 року. Доводячи правомірність рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач-2 відзив на позовну заяву не подав.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.
Позивачу з 07.12.2023 року встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01.02.2025 року (причина інвалідності - загальне захворювання).
У березні 2024 року позивач, досягнувши віку 50 років, звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності.
Вказана заява прийнята, зареєстрована 07.03.2024 року за №443 та за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення №111250002355 від 14.03.2024 року про відмову у призначенні пенсії. Цим рішенням відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу (12 років). За розрахунками відповідача-2 страховий стаж позивача становить 8 років 4 місяці 9 днів. До страхового стажу не зараховано такі періоди: період з 12.08.1991 року по 25.11.1991 року - оскільки запис про звільнення з роботи не завірений підписом відповідальної особи; періоди з 27.06.1994 року по 18.10.1994 року, з 16.05.1995 року по 12.07.1995 року, з 30.01.1996 року по 01.07.1996 року, з 03.07.1996 року по 25.03.1998 року, з 09.10.1998 року по 01.03.1999 року - оскільки стаж набутий на території Республіки Казахстан, а дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року припинена 19.06.2023 року. Для зарахування до страхового стажу періоду з 12.08.1991 року по 25.11.1991 року необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому особа працювала, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
Позивач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, який набрав чинності 01.01.2024 року (надалі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Умови призначення пенсії по інвалідності наведені у статті 30 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії унормований статтею 44 Закону №1058-IV, а строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії - статтею 45 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктами 1.1, 1.7 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1)...... подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 2.2 Порядку №22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.7 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Згідно зі статтями 56, 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 22 цього Порядку стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення (до укладення відповідних двосторонніх угод).
Позивач разом із заявою про призначення пенсії подав трудову книжку НОМЕР_2 , заведену у 1991 році. З цієї трудової книжки вбачається, що позивач у 1991 - 1999 роках працював у Республіці Казахстан у такі періоди:
- з 20.03.1991 року по 11.06.1991 року - Кустанайський завод хімічного волокна імені 50 річчя СССР,
- з 12.08.1991 року по 25.11.1991 року - Кустанайський завод хімічного волокна імені 50 річчя СССР,
- з 27.06.1994 року по 18.10.1994 року - МП "Агростройінвест",
- з 16.05.1995 року по 12.07.1995 року - МП "Реформа",
- з 30.01.1996 року по 01.07.1996 року - перебування на обліку безробітних у Кустанайському РЦЗ,
- з 03.07.1996 року по 25.03.1998 року - АО "Турмис",
- з 09.10.1998 року по 01.03.1999 року - ТОО "Мечта".
Відповідач-2 не врахував до страхового стажу період роботи позивача з 12.08.1991 року по 25.11.1991 року в Кустанайському заводі хімічного волокна імені 50 річчя СССР, оскільки запис про звільнення з роботи не завірений підписом відповідальної особи, та вказав, що для зарахування до страхового стажу цього періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством на підставі первинних документів за час виконання роботи.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 року №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначає наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд установив, що записи у трудовій книжці про прийняття позивача 12.08.1991 року на роботу в Кустанайський завод хімічного волокна імені 50 річчя СССР в ремонтно-механічний цех слюсарем механозбірних робіт 4 розряду та його звільнення 15.11.1991 року внесені з посиланням на відповідні накази, які пов'язані між собою хронологічно. Запис про звільнення посвідчений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи. Доказів того, що ці записи є неправильними чи неточними, відповідач суду не надав. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Недотримання роботодавцем порядку ведення трудової книжки не може ставитися в провину позивачу та позбавляти його права на соціальний захист.
Відтак, трудова книжка позивача є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії, не потребує підтвердження додатковими документами, а незарахування цього періоду роботи до страхового стажу позивача є протиправним.
Крім того, відповідач-2 не врахував до страхового стажу періоди роботи позивача з 27.06.1994 року по 18.10.1994 року; з 16.05.1995 року по 12.07.1995 року; з 30.01.1996 року по 01.07.1996 року; з 03.07.1996 року по 25.03.1998 року; з 09.10.1998 року по 01.03.1999 року, підтверджені трудовою книжкою, пославшись на те, що з 19.06.2023 року припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, у тому числі Україна та Республіка Казахстан.
Ця Угода містить такі норми:
Стаття 1. Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Стаття 5. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Стаття 6. 1. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. 2. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набуття чинності вказаної угоди. 3. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Стаття 11. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Стаття 13. 1. Кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. 2. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, за умовами цієї Угоди Україна визнає трудовий стаж, набутий на території держав - учасниць Угоди, та приймає необхідні для пенсійного забезпечення документи без легалізації. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих держав, визнається іншою державою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Втім Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 29.11.2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення".
Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються:
а) щодо договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, - у формі закону України;
б) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України, та міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України, затверджених Президентом України, - у формі указу Президента України;
в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Отже, суд вважає, що припинення дії вказаної Угоди не позбавляє громадян України права на врахування періодів трудової діяльності, що мала місце в період їх дії, до страхового стажу для призначення пенсії.
На час роботи позивача у Республіці Казахстан у 1994 - 1999 роках Україна та Республіка Казахстан були учасниками цієї Угоди, відтак її норми застосовуються до спірних правовідносин і не втрачають своєї сили для позивача.
Отже, позивач має право на включення спірних періодів роботи на підприємствах Республіки Казахстан, які підтверджені трудовою книжкою, до його страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності.
Суд визнає незаконними мотиви, з яких відповідач-2 в оскаржуваному рішенні №111250002355 від 14.03.2024 року відмовив у зарахуванні цих періодів до страхового стажу. Інших підстав для неврахування цих періодів роботи до страхового стажу позивача в оскаржуваному рішенні відповідач-2 не навів.
Суд прийшов до висновку, що рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії прийняте необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до порушення права позивача на призначення пенсії. Тому це рішення слід визнати протиправним і скасувати.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Право позивача, порушене незаконним рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії, має бути відновлено шляхом зобов'язання цього відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2024 року про призначення йому пенсії по інвалідності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
Щодо вимог до відповідача-1, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки цей суб'єкт владних повноважень не приймав щодо позивача оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії.
Судові витрати сторони не понесли.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №111250002355 від 14.03.2024 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2024 року про призначення пенсії по інвалідності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ