про самовідвід судді
22 травня 2024 року №826/2778/14
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши заяву про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати незаконним його звільнення з роботи та недійсним внесений відповідачем запис до трудової книжки про звільнення за п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України;
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення атестації 20.01.2014 після повідомлення позивачем про припинення трудових правовідносин та під час хвороби позивача;
- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.02.2014 № 178/к про звільнення позивача з роботи за п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України як незаконний та поновити позивача на роботі;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2014 по день постановлення рішення у справі (на дату звернення до суду - 3219,04 грн.);
- стягнути з відповідача компенсацію за відрив від звичайних занять, пов'язану з прибуттям до суду - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням судових засідань на час винесення рішення по справі (участь у першому судовому засіданні - 22,83 грн.);
- стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2014 по 13.02.2020 у розмірі 189023,01 грн, стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови та викладено абзац 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 в такій редакції: стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2014 по 23.09.2019 у розмірі 188 869,12 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.10.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 в частині стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2022 справу прийнято до провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №826/2778/14 до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 адміністративну справу №826/2778/14 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні, призначеному 20.07.2023, позивачем було подано заяву про зміну предмету позову.
Протокольною ухвалою суду, у задоволенні заяви про зміну предмету позову ОСОБА_1 було відмовлено.
На адресу суду від позивача надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М.
Обґрунтовуючи вказану заяву, представник позивача зазначає, що позивач незгоден зі змістом та вимогами суду, викладеними в протокольній ухвалі від 20.07.2023. На думку позивача, суддя безпідставно не задовольнив його клопотання про зміну предмету позову. Таким чином позивач вважає, що суддя у цій справі є упередженим та необ'єктивним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 (суддя Леонтовича А.М.) визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. у справі №826/2778/14 та матеріали адміністративної справи №826/2778/14 передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог ч.1 ст.31 КАС України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 було розподілено адміністративну справу №826/2778/14 для вирішення заяви про відвід судді Леонтовича А.М. до судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Леонтовича А.М. у даній справі відмовлено (суддя Перепелиця А. М.).
20.12.2023 від позивача надійшла повторна заява про відвід судді Леонтовича А.М.
21.12.2023 суддею Леонтовичем А.М. подано заяву про самовідвід.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. - задоволено.
Матеріали адміністративної справи №826/2778/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях - передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. матеріали адміністративної справи №826/2778/14, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.04.2024, суд розглянув заяву ОСОБА_1 за вх. №47328 від 21.07.2023 про зміну предмету позову в адміністративній справі №826/2778/14.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх. №47328 від 21.07.2023 про зміну предмету позову в адміністративній справі №826/2778/14 відмовлено.
03.05.2024 від позивача надійшла заява про відвід судді, яка мотивована тим, що суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р. не може брати участь у розгляді цієї справи і підлягає відводу, оскільки підчас розгляду даної справи суддею протиправно відмовлено йому у задоволенні певних його клопотань. На думку позивача, викладені обставини викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, а відтак просить задовольнити його заяву про відвід.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 відвід заявлений судді Щавінському В.Р. у справі №826/2778/14 визнано необґрунтованим та передано матеріали справи до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями визначено суддю Парненко В.С. для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі №826/2778/14.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях відмовлено (суддя Парненко В.С.).
22.05.2024 суддя Щавінський В.Р. подав заяву про самовідвід, яка обґрунтована тим, що зокрема, із заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р., то позивач вважає, що суддя підчас розгляду даної справи протиправно відмовляє у задоволенні певних його клопотань, що на думку позивача, викликає у нього сумніви у неупередженості та об'єктивності судді.
При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Згідно з ч. 1 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Як вбачається зі змісту заяви позивача про відвід судді, то у позивача виникли сумніви у неупередженості та об'єктивності судді, оскільки на думку позивача, суддя підчас розгляду даної справи протиправно відмовляє у задоволенні певних його клопотань.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відтак, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді, та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le, Van Leuveni De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників процесу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі ж самі висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
Зокрема у рішенні у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", яким Європейський суд з прав людини вказав те, що у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім тобто, суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Пунктом 2 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігачів могли б виникнути сумніви в його неупередженості.
Виходячи з цих принципів, суддя зобов'язаний заявити самовідвід для забезпечення принципу безсторонності судді, а не сприяти складенню протоколу про адміністративне правопорушення щодо заявника за неповагу до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так як позивачем у справі №826/2778/14 створені підстави та обставини за яких, у випадку продовження розгляду справи головуючим суддею Щавінським В.Р., може виникнути обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді при розгляді вказаної справи, зокрема, що суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. за створених представником позивача обставин, зможе ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у даній справі, хоча і не існує доказів в упередженості та зацікавленості судді, а тому, задля виключення сумнівів, суд дійшов висновку про задоволення самовідводу головуючого судді у даній справі.
Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд
Заяву судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. про самовідвід у справі №826/2778/14 - задовольнити.
Матеріали адміністративної справи №826/2778/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, пов'язаної з участю у судових засіданнях, - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.