22 травня 2024 року № 320/41921/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 із пенсії призначеної відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 09.06.2023 №104250002374 про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності за нормами Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 05.06.2023 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків заробітку, зазначеного у довідках від 12.01.2022 №60/2972 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та 01.06.2023 про складові заробітної плати призначеної пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до пенсійного органу із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», однак останній відмовив їй у цьому, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому пенсійний орган заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що діючим законодавством призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» не передбачено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію, призначену відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
05.06.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про переведення її з пенсії призначеної відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію по інвалідності державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу».
До заяви позивачем додано копії: паспорту, ідентифікаційного коду, трудової книжки, довідки до акту огляду МСЕК, документ що засвідчує особливий статус, довідки про складові заробітної плати, посвідчення постраждалого від ЧАЕС.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівській області №104250002374 від 09.06.2023 відмовлено позивачу у переході на інший вид пенсії за нормами Закону України «Про державну службу», оскільки призначення пенсії по інвалідності Законом України «Про державну службу» не передбачено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 9 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Згідно з частиною 1 статті 10 вказаного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведенням з одного виду пенсії на інший є призначення особі, яка отримує пенсію відповідно до цього Закону, іншого виду пенсійної виплати, передбаченого частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому, призначення особі, яка отримує пенсію, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії на підставі іншого закону, зокрема, Закону України «Про державну службу», в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є призначенням пенсії, а не переведенням.
01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Отже, умовами для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, є наявність у них не менше 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 32 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону N889-VIII не встановлені жодні вікові обмеження щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, які мають відповідний страховий стаж і стаж державної служби, передбачені цими нормами. Однак, відповідно до вказаних норм для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ особи, які визнані інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі та мають стаж роботи на державній службі не менше 10 років, на день набрання чинності Законом №889-VIII повинні перебувати на державній службі.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до довідки, виданої Відділом управління персоналом Білоцеркіської районної державної адміністрації від 28.06.2023 №05-29/09 станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону України "Про державну службу") стаж роботи позивача на посадах віднесених до посад державного службовця становив понад 22 роки, а на дату звернення за призначенням пенсії - понад 27 років.
05.06.2023 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, як особа з інвалідністю ІІ групи, яка має не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.
З огляду на це, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є необґрунтованим.
Під час розгляду справи відповідач не довів відсутність у позивача права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Суд також приходить до висновку, що оскаржене рішення було прийняте без урахування фактичних обставин, яким суд надав оцінку у рішенні.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод і інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів.
Порядок прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1. Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Розгляд заяви позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, визначене за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку, яке і прийняло рішення. З метою забезпечення належного захисту прав суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторного розглянути документи та заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».
Суд вважає, що позивач має право на призначення такої пенсії з огляду на наявність у неї необхідного стажу державної служби та додержання інших вимог закону щодо можливості такого призначення.
Разом з тим, суд не повинен підміняти обов'язок суб'єкта влади щодо належного виконання ним своїх функцій, отже суд вважає, що необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторного розглянути документи та заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає таке.
Відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.
Разом з тим, слід вказати, що позивач, зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення, не зазначає про причини такої необхідності чи обставини, які б свідчили, що рішення суду, ухвалене у цій справі, не буде виконано відповідачем.
Таким чином, на думку суду, наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов'язку виконання вимог даного рішення, у зв'язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 із пенсії призначеної відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 09.06.2023 №104250002374 про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності за нормами Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду Українив Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2023 про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-XII, вирішивши її по суті з прийняттям відповідного рішення, та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.