Справа№554/7149/22
Провадження №1-кп/534/13/23
22 травня 2024 м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 ,
захисника адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021170000000486 від 16.07.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська, Луганської області, українця, громадянина України, освіта вища, працює водієм у ТОВ «Кашкан логістик», одружений, на утриманні має малолітню доньку - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідності не має, військовозобов'язаний, не є учасником бойових дій, не має державних нагород, не є депутатом, раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
До Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021170000000486 від 16.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченому ОСОБА_12 таке.
ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що:
16.07.2021 близько 08 години 05 хвилин, в світлий час доби, поза межами населеного пункту, за сухої ясної погоди, по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини автодороги № Т-1711, сполученням « АДРЕСА_1 , яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, зі сторони м. Кременчука, в напрямку м. Горішні Плавні, в межах своєї смуги руху, з допустимою швидкістю руху порядку 80.5?84.2 км/год, рухався автомобіль марки «Peugeot» моделі «605», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_12 .
В цей же час, в межах правого узбіччя відносно напрямку руху автомобіля марки «Peugeot» моделі «605», в попутному напрямку, рухалася пішохід ОСОБА_14 , яку відповідно водій ОСОБА_12 наздоганяв.
В подальшому, на стадії зближення, пішохід ОСОБА_14 , знаходячись на відстані приблизно 159.0 м від ближньої межі залізничної колії залізничного переїзду, поза межами пішохідного переходу, перпендикулярно межам проїзної частини, з права на ліво, стосовно напрямку руху автомобіля, почала перетинати дорогу, в свою чергу водій ОСОБА_12 , маючи можливість виявити пішохода ОСОБА_14 в момент виходу останньої в межі проїзної частини, порушив вимоги п. 12.3 «Правил дорожнього руху України», не вжив своєчасних заходів до зниження швидкості, в результаті чого в межах своєї смуги руху допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на ліву бокову частину тулубу пішохода.
Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди.
Смерть ОСОБА_14 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під м'які мозкові оболонки і речовину головного мозку.
Таким чином, ОСОБА_12 своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілій ОСОБА_14 , - вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Дослідивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, враховуючи, що кожен доказ не має наперед встановленої сили, суд дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_8 надав наступні за змістом покази. Потерпілий не перебуває ні у яких відносинах з обвинуваченим. Загибла бабуся потерпілого була для нього як мати, та потерпілий був дуже засмучений після її втрати.
На запитання прокурора потерпілий повідомив суду, що з дитинства проживав з бабусею, на момент загибелі проживав зі своєю родиною, зателефонували з бабусиного телефону та повідомили, що загинула бабуся, її збив автомобіль, коли вона переходила дорогу, щоб дістатися до автобусної зупинки що біля садового товариства «Юність». Цю новину повідомили потерпілому приблизно о 08 год. 00 хв., після чого потерпілий одразу викликав таксі та поїхав на місце події. На місці події дізнався, що тіло бабусі було посеред дороги, автомобіль був на обочині дороги, водія на місці не було, його забрала поліція. Через годину приїхав слідчий. Повідомив, що бабуся часто їздила на дачу, зупинка знаходилася на іншій стороні, переходити дорогу було потрібно до зупинки, бабуся хворіла, до лікарів не зверталася, на узбіччі дороги не росли хащі, видимість була хороша. Дорога на якій відбулася подія була з невеликим підвищенням та заокруглена у лівий бік.
На запитання представника потерпілого ОСОБА_8 повідомив, що моральної чи матеріальної компенсації від обвинуваченого не отримував.
У судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_9 надала наступні за змістом покази. Потерпіла не перебуває у жодних відносинах з обвинуваченим. 16.07.2021 о 08 год. 00 хв. зателефонував чоловіку племінник та повідомив, що померла мати потерпілої, загинула мама при обставинах, коли вона переходила дорогу із дачі, щоб дістатися автобусної зупинки.
На запитання прокурора потерпіла повідомила, що 2016 року потерпіла проживає та працює у Польщі. Щодо обставин події потерпілій відомо від потерпілого ОСОБА_8 .
На запитання представника потерпілого ОСОБА_9 що вибачень чи матеріальної компенсації від обвинуваченого вона не отримувала.
Допитана судом свідок ОСОБА_15 надала наступні за змістом покази.
Повідомила, що була сусідкою загиблої ОСОБА_14 з 1982 року та були в нормальних сусідських відносинах.
На запитання прокурора свідок повідомила суду, що з загиблою свідок зустрічалася не часто, частіше на вихідних. Також свідок повідомила, що загибла пересувалася не швидко відповідно свого віку. Через автодороги загибла переходила за дорожньо-транспортними правилами, свідок не помічала, що у загиблої були звички перебігати через дорогу, чи поспішати, порушуючи дорожньо-транспортні правила.
На запитання захисника свідок повідомила, що вона не була очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинула ОСОБА_14 . Свідку стало відомо про подію від своєї сусідки. До свідка додому прийшов слідчий, який запитав її, чи знала вона загиблу.
На запитання обвинуваченого свідок повідомила, що бачила загиблу за день до події, коли загибла направлялася на дачу, а свідок на роботу.
На запитання головуючого судді свідок повідомила, що за її участі не проводилось жодних слідчих дій на досудовому розслідування цього кримінального провадження. Водночас свідок підтвердила, що була допитана як свідок 14.07.2022 у кв. АДРЕСА_2 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 надав наступні за змістом покази.
У день, коли сталася подія, обвинувачений о 06 год. 00 хв. ранку знаходився у Кременчуку на роботі, на продовольчій базі. Обвинуваченому стало відомо, що його колеги, які знаходились у м. Горішні Плавні, не мали можливості доїхати на роботу, тому запізнювались. Обвинувачений вирішив поїхати до м. Горішні Плавні за своїми колегами. Доїхавши до залізничного переїзду, який знаходиться у с. Низи, не порушуючи правил дорожнього руху, виконав вимоги знаку «Стоп». Проїхавши далі, повз автобусну зупинку, обвинувачений побачив, як ОСОБА_14 , перебігаючи дорогу, рухалася у напрямку його авто. Обвинувачений тиснув на гальма та намагався скерувати автомобіль ліворуч, після зіткнення обвинувачений викликав швидку допомогу, та працівників поліції за номером «102».
На запитання прокурора обвинувачений повідомив, що можливо обвинувачений відволікся та не побачив загиблу перед зіткненням та не пам'ятає, яка кількість пенсіонерів рухалася того ранку від зупинки. Обвинувачений повідомив, що відрізок автодороги на якому відбулося збиття, був під гору та він побачив загиблу безпосередньо перед моментом зіткнення. В момент зіткнення зустрічного транспорту на автодорозі не було. Обвинувачений має припущення, що загибла перебігала дорогу, поспішаючи на дачу.
На запитання потерпілої обвинувачений повідомив, що він рухався на швидкості приблизно 80-85 км/год.
На запитання потерпілого обвинувачений повідомив, що перед залізничним переїздом обвинувачений знизив швидкість до 5-10 км/год. Обвинувачений вважає, що на цьому залізничному переїзді достатня оглядовість, а “стоп-лінія” не накреслена, тому він не порушив правил дорожнього руху. Обвинувачений повідомив, що у його автомобіля об'єм двигуна 3.0 л. з автоматичною коробкою передач та має режим «кикдаун» для прискорення, що дає змогу обвинуваченому швидко розганяти свій автомобіль.
Також вину у вчиненні інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_12 кримінального правопорушення прокурор доводив дослідженими під час судового слідства наступними іншими доказами.
1. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.07.2021, відповідно до якого зареєстровано кримінальне провадження № 12021170000000486 за ч. 2 ст. 286 КК України (т. 1, а.с. 233).
2. Доручення про проведення досудового розслідування від 16.07.2021 року слідчому ВР ЗСТ СУ ГУНП у Полтавській області ОСОБА_16 (т.1, а.с. 234).
3. Повідомлення прокурору про початок досудового розслідування № 1202117-486 від 16.07.2021 у кримінальному провадженні № 12021170000000486 за ч. 2 ст. 286 КК України (т.1, а.с. 235).
4. Рапорт ст. інспектора - чергового ВП № 2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_17 від 18.08.2021 року про те, що надійшло повідомлення анонімне (тел. 0635577365) на лінію 102 про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими; дата скоєння 16.07.2021 08 год 4 хв. (т.1, а.с. 236).
5. Протокол огляду місця події від 16.07.2021. Місце огляду: автодорога № Т-1711, сполученням «м. Кременчук - м. Горішні Плавні», в Кременчуцькому районі Полтавської області, поблизу м. Горішні Плавні. Зокрема, зазначено про пошкодження транспортних засобів: номерного знаку на відстані 0,8 м до правої крайньої габаритної частини, відомості про труп ОСОБА_14 . Інші відомості: присутніми були 2 понятих, ОСОБА_12 ; огляд проведено з 11:20 до 13:00 у сонячну погоду, температура повітря НОМЕР_2 , без опадів; проїзна частина пряма в плані, покриття асфальтобетонне, сухе, чисте; пошкодження , нерівності дорожнього покриття відсутні, т/з без навантаження, гальмова система та рульове керування не перевірялося; зафіксовано сліди гальмування колесами автомобіля; вилучено автомобіль Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , відеореєстратор «GLOBEX G4-211» із флеш-носієм «Transcend» 16 Gb тощо (т. 1, а.с. 237-240).
6. План-схема до протоколу огляду місця події від 16.07.2021 (т.1, а.с. 241).
7. Фототаблиця до протоколу огляду місця події від 16.07.2021 з 27-ма світлинами (т.1, а.с. 242-254).
8. Копія заяви ОСОБА_12 про долучення до матеріалів кримінального провадження документів з додатками: копія посвідчення водія НОМЕР_3 , копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 (власник - ОСОБА_18 ), копія страхового полісу № НОМЕР_5 (т. 2, а.с. 1-4).
9. Висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_12 , складений о 09 год 10 хв. 16.07.2021 про те, що ознак сп'яніння не виявлено (т. 2 ,а.с. 5).
10. Заява ОСОБА_12 про про добровільну видачу відеореєстратора (т.2, а.с. 6).
11. Постанова про створення групи слідчих у цьому кримінальному провадженні від 16.07.2021 (а.с. 7-8).
12. Повідомлення про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 09/2-552-2 від 20.07.2021 року (т. 2, а.с. 9).
13. Постанова заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_19 від 19.07.2021 про призначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12021170000000486 від 19.07.2021 року (т. 2, а.с. 10).
14. Постанова слідчого від 16.07.2021 про визнання речовими доказами автомобіля марки Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , та відеореєстратор «GLOBEX G4-211» із флеш-носієм «Transcend» 16 Gb (т.2, а.с. 11).
15. Клопотання про арешт майна, а саме автомобіля марки Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , та відеореєстратор «GLOBEX G4-211» із флеш-носієм «Transcend» 16 Gb (т. 2 . а.с. 235).
16. Ухвала Октябрьського районного суду міста Полтави від 21.07.2021 у справі № 554/10919/2021, якою накладено арешт на автомобіля марки Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , та відеореєстратор «GLOBEX G4-211» із флеш-носієм «Transcend» 16 Gb (т, 2, а.с. 14).
17. Постанова слідчого про призначення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 від 16.07.2021 (т. 2, а.с. 15).
18. Висовок експерта № 519, яким, зокрема, встановлено, що при отриманні тілесних ушкожень ОСОБА_14 знаходилась у вертикальному або близько до нього положенні і була обернена лівою частиною тіла до травмуючих предметів; смерть ОСОБА_14 настала в результаті відкритої черепно-мозгової травми з переломом кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під м'якімозкові оболонки і речовину головного мозку; між виявленими тілесними ушкодженнями і безпосередньою причиною смерті є прямий причинний зв'язок; етиловий спирт у крові, взятої від трупа ОСОБА_14 , не виявлено (т.2, а.с. 16-18).
19. Копія зави ОСОБА_8 із додатками (т. 2, а.с. 19-23).
20. Свідоцтво про смерть ОСОБА_14 від 19.07.2021 (т.2, а.с. 24).
21. Протоколом огляду від 22.07.2021, за результатами якого виявлено та вилучено одяг, речі потерпілої ОСОБА_14 , які знайдені на місці ДТП (т. 2, а.с. 25-27).
22. Постанова слідчого від 22.07.2021 про визнання речовими доказами штани, труси, шкарпетки, сорочку, куртку, які належали ОСОБА_14 (т. 2, а.с. 28)
23. Постанова слідчого від 22.07.2021 про призначення судової медико-криміналістичної експертизи (т. 2, а.с. 28) та супровідний лист до неї, у додатку: порстанова про призначення екпертизи та вищевказаний одяг, який належав ОСОБА_14 (т.2, а.с 29).
24. Висновок експерта № 137-МК від 13.08.2021 (т.2, а.с. 30-33), яким встановлено що пошкодження одягу, який належав ОСОБА_14 , могли утворитися від ДТП, а також те, що враховуючи механізм пошкоджень на одязі потерпілої ОСОБА_14 , які утворилися при контактуванні з трансортним засобом останньої, в момент ДТП, вірогідніше всього потерпіла знаходилася у вертикальному положенні та в русі..
25. Документами щодо передачі тіла та речей ОСОБА_14 (т.2, ас. 34-40).
26. Постанова слідчого від 22.07.2021 (т.2, а.с.41-42) про призначення судової автотехнічної експертизи.
27. Супровідний лист до висновку експерта, довідка про витрати на проведення експертизи (т.2, а.с. 44-45).
28. Висновок експерта від 05.08. 2021 № СЕ-19/117-21/9453-ІТ, відповідно до якого у заданій дорожній обстановці мінімальна швидкість руху автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , визначається рівною не менше 80.5?84.2 км/год.
29. Постанова про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи від 03.08.2021 (т.2, а.с. 52).
30. Клопотання експерта (т.2, а.с. 53).
31. Лист слідчого від 20.09.2021 № 7200/115/24/05-2021 з проханням провести експертизу в межах, які не потребують задоволення (т.2, а.с. 54).
32. Супровідний лист, довідка про витрати на проведення експертизи (т.2, а.с. 55-56).
33. Висновок експерта від 27.09.2021 № СЕ-19/117-21/9801-КТ з додатками, відповідно до якого у пам'яті наданого на дослідження відеореєстратора «Gljbex GU-211», № НОМЕР_6 , у явному та видаленому стані відеофайлів не виявлено. В наданому на дослідження флеш-накопичувачі (карті пам'яті) «Transcendend» форм-фактору microSD та ємністю 16 ГБ, виявлено 54 відеофайли у явному та видаленому стані. Видалені файли записані на 6 дисків для лазерних систем зчитування, які додано до цього висновку (т.2, а.с. 62), які за ініціативою прокурора та погодженням з думкою останнього інших учаників кримінального провадження судом не досліджувалися (т. 2., а.с. 57-61).
34. Протокол слідчого експерименту від 17.08.2021 зі схемою та фототаблицями (т.2, а.с. 121-129) за участю: ОСОБА_12 який на час проведення експерименту мав процесуальний статус свідка, адвоката ОСОБА_11 , у присутності потерпілого ОСОБА_8 , його представника адвоката ОСОБА_10 , у присутності понятих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . У цьому протоколі зазначено мету проведення слідчого експерименту - перевірка даних, отриманих під час допиту свідка ОСОБА_12 .
35. Постанова про призначення судової автотехнічної експертизи від 07.09.2021 із супровідним листом (т. 2, а.с. 130-133).
36. Супровідний лист до висновку експерта, довідка про витрати (т.2, а.с. 134-135).
37. Висновок експерта від 28.09.2021 № СЕ-19/117-21/11251-ІТ (т.2, а.с. 136-139), відповідно до якого експертом за результатом проведення судової автотехнічної експертизи не надані відповіді на усі 4 запитання, викладені у постанові про призначення цієї експертизи (т.2, а.с. 130-132).
38. Протокол проведення слідчого експерименту від 15.10.2021 (т.2, а.с. 140), будь-які додатки до якого - відсутні, за участю: потерпілого ОСОБА_8 , у присутності понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . У цьому протоколі зазначено мету проведення слідчого експерименту - перевірка даних, отриманих під час досудового розслідування. Експеримент проводився, як зазначено у протоколі, у світлий час доби, за ясної сухої погоди, біля будівлі КРУП ГУ НП в Полтавській області за адресою: м. Кременчук, вул. 29 вересня, 6, де потерпілому ОСОБА_8 було поставлено питання про те, чи зможе він максимально відтворити темп руху його бабусі, з яким вона переважно рухалася як пішохід? Далі зазначено, що потерпілий погодився та вказав, що зможе показати.
У цьому ж протоколі також далі зафіксовано, зокрема, наступне: «Після цього в межах узбіччя було виміряно відрізок, довжиною 4.35, саме той, котрий був встановлений під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 ,та запропоновано, використовуючи жінку-статиста, яка за антропометричними даними повністю відповідає даним потерпілої, вказати, з яким темпом остання рухалася, на що останній погодився та вказав, як потрібно рухатися статисту, при замірах було встановлено, що для подолання відрізку, довжиною 4.35 м, пішоходу був необхідний час: Т1- 6.73 с, Т2 - 6.27 с, Т3 - 6.14 с. На питання до потерпілого ОСОБА_8 , чи могла його бабуся рухатися швидше, останній показав, що не могла, у зв'язку з віком, проблемам із здоров'ям, та ще й з сумками».
38. Постанова про призначення комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи (т.2, а.с. 141-145).
39. Клопотання експерта щодо забезпечення умов для проведення експертизи із супровідним листом (т.2, а.с. 145-146).
40. Висновок експертів № 1785/1786/2 від 20.05.2022 з фототаблицями (т.2, а.с. 148-171) за результатами проведеної комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи. Установлено, що пошкодження, виявлені на одязі ОСОБА_14 , могли утворитися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Наїзд автомобілем Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 на ОСОБА_14 відбувся у 3 фази (щодо першого питання).
В момент наїзду ОСОБА_14 відносно проїзної частини дороги розташовувалася у вертикальному положенні, була обернена лівим боком до транспортного засобу (щодо другого питання).
В момент наїзду ОСОБА_14 відносно проїзної частини дороги знаходилась у вертикальному положенні (щодо третього питання).
Чи знаходилася у русі, чи стояла ОСОБА_14 під час наїзду автомобілем Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , недостатньо об'єктивних судово-медичних та транспортно-трасологічних даних (щодо четвертого питання).
На момент наїзду потерпіла ОСОБА_14 розташовувалася на рівні середини габаритної ширини автомобіля (щодо п'ятого питання).
Місце наїзду відносно меж проїзної частини з достатньою точністю не видається за можливе, однак за загальними трасологічними ознаками місце наїзду автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_14 в подовжньому напрямку розташовувалося до початку розташування поліетиленового пакету з овочами в межах зустрнічної смуги руху (позначка 3) та подряпини на асфальтному покритті і волосся, в межах смуги руху автомобіля (позначка 4), в поперечному напрямку в межах правого і лівого слідів гальмування автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 (щодо шостого питання).
За даними, указаними у постанові, з урахуванням показів потерпілого ОСОБА_8 , водій автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 мав технічну можливість екстренним гальмуванням зупинити автомобіль до місця наїзду, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України і тим самим уникнути пригод (щодо сьомого питання).
За вказаних у дослдідницькій частині умов дії водія автомобіля, дії водія автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_12 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і знаходіліся у причинному зв'язку з ДТП (щодо восьмого питання).
Оцінка дій пішохода ОСОБА_14 в даній дорожній обстановці не потребує застоування спеціальних технічних пізнань в області автотехніки і може бути надана слідчим (судом) самостійно відповідно до вимог п.п. 4.8, 4.14 а) і б) Праил дорожнього руху України (щодо дев'ятого питання).
Невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_12 , а саме ігнорування вимог дорожнього знаку 2.2 “Проїзд без зупинки заборонений”, з технічної точки зору, не пов'язано з виходом пішохода на проїзну частину та несвоєчасним застосуванням водієм ОСОБА_12 заходів гальмування та не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП (щодо десятого питання).
41. Акт № 1785/1786 від 20.02.2022 здачі-прийому вищевказаного висновка експерта (т. 2, а.с. 172).
42. Постанова про призначення судової автотехнічної експертизи від 14.07.2022 із супровідним листом (т.2, а.с. 173-176).
43. Висновок експерта № СЕ-19/117-22/9609 від 21.07.2022 за результатами судової автотехничної експертизи з фототаблицями, супровідним листом, довідкою про витрати на проведення експертизи (т.2, а.с. 177-182), відповідно до якого у заданій дорожній обстановці водій автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_12 мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, а також те, що у діях вказаного водія вбачаються невидповидності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
Також прокурором надано документи щодо непритягнення до відповідальності обвинуваченого, неперебування його на обліку у лікаря-психолога та лікаря-нарколога, процесуальні документи щодо відкриття матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними.
У судових дебатах прокурор просив суд ОСОБА_12 визнати винним у інкримінованому йому злочині та призначити покарання за санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Щодо цивільного позову прокурор поклався на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_8 погодився з прокурором щодо покарання, цивільні позови просив задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_9 висловила аналогічну думку, а також просила суд призначити обвинуваченому суворе і справедливе покарання.
Представник потерпілих підтримав позицію прокурора
Захисник надав суду пояснення, за змістом яких, на його думку, не доведено вину обвинуваченого у скоєнні інкриминованого кримінального правлпорушення.
Обвинувачений у своїй промові судових дебатах повідомив, що він зробив все можливе, що можна було зробити щоб уникнути удару, винуватим себе не вважає.
Щодо вищевикладеного публічного обвинувачення, підтриманого прокурором в судових засіданнях у цій справі, за яким прокурор вважає винними обвинуваченого ОСОБА_12 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_14 , тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд зазначає про наступне.
За ч. 2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Тому суд застосовує статтю 62 Основного Закону України, згідно з вимогами якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно із ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина 2 цієї статті КПК України регламентує, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до частини другої цієї статті процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 85 КПК України передбачає, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).
За ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
До того ж суд враховує наступні приписи КПК України: «Стаття 87. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини
1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
2. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит;
3. Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження;
4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
4. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
5. В умовах воєнного стану положення цієї статті застосовуються з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу.
“Стаття 88. Недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого.
1. Докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
2. Докази та відомості, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути визнані допустимими, якщо:
1) сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;
2) вони подаються для доказування того, що підозрюваний, обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив відповідне кримінальне правопорушення;
3) їх подає сам підозрюваний, обвинувачений;
4) підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дискредитації свідка.
3. Докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.”
“Стаття 89. Визнання доказів недопустимими
1. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
2. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
3. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.»
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Разом з тим, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 455/844/16-к.
Так, Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.
Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.
При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.
У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.
Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження.
Суд бере до уваги положення доктрини «плодів отруйного дерева», яка знайшла своє втілення у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справах «Гефен проти Німеччини», «Тейксера де Ккастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» тощо.
Зокрема, у рішенні, що має статус остаточного у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2021 ЄСПЛ вказав, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням установленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
До того ж суд враховує, серед іншого, те, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті покладається на слідчого прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Об'єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України є безпека дорожнього руху, здоров'я і життя людей. Предметом злочину є всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. Об'єктивна сторона злочину складається з а) порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту; б) суспільно небезпечних наслідків; в) причинно-наслідкового зв'язку між порушенням і наслідками.
Суд дійшов висновку, що неналежними доказами є фактичні дані, отримані за результатом допитів потерпілих, оскільки останні не були очевидцями ДТП.
За цих підстав неналежними доказами є і фактичні обставни, отримані за результатом допиту свідка ОСОБА_15 .
Окремо звертає суд увагу, що недостовірними доказами є фактичні обставни, отримані за результатом допиту свідка ОСОБА_15 , щодо темпу пересування потерпілої ОСОБА_14 , оскільки становлять лише суб'єктивну оціночну думку свідка, у яких відсутні щонайменше приблизні відповідні вимірювальні розрахунки темпу пересування загиблої ОСОБА_14 станом на дату її загибелі та/або найбільш наближену до події дату.
У протоколі огляду місця події від 16.07.2021 (п. 17-1 “Локалізація пошкоджень на транспортних засобах”) зазначено лише про пошкодження номерного знаку на відстані 0,8 м до правої крайньої габаритної частини. У п. 17-2 цього ж протоколу вказано про те, що видсутні характерні для даного ДТП сліди і інші речові докази на транспортному засобі (сліди крові, відбитки пальців, волосся, відбитки фактури тканини одягу, сліди ковзання, вм'ятини, сліди від контакту з іншими транспортними засобами, які залишили місце ДТП тощо). У п. 20 “Інші сліди на дорожньому покритті (зазначити номер на схемі)” зазначеного протоколу, у якому, серед іншого, записано, що відсутні сліди, які залишено потерпілим при наїзді, зіткненні. Пункт 24 “Наявність слідів контактної взаємодії особи з навколишніми об'єктами, предметами (сліди волочіння, біологічного походження, уривки одягу тощо), їх форма, напрямок та характер (зазначити номер на схемі)” містить запис: “4 - волосся потерпілої; 7 - сліди РБК”.
Тому суд дійшов висновку, що сам по собі протокол огляду місця події від 16.07.2021, не містить достовірних фактичних даних, які підтверджують наявність на місці ДТП на дорожному покритті слідів, залишених ОСОБА_14 , а також, у тому числі, волосся та слідів РБК, які б належали потерпілій ОСОБА_14 , оскільки належність волосся та РБК певній особі можливо установити за наслідками проведення судової біологічної експертизи.
Фактичні дані, отримані за результатми проведення судово-медичної експертизи, відображені у висновоку експерта № 519 є належними і достовірними доказами причини смерті ОСОБА_14 .
Фактичні дані, отримані за результатами проведення судово-медичної криміналістичної експертизи, викладені у висновку експерта № 137-МК від 13.08.2021, суд оцінює як неналежні та недостовірні докази пошкодження одягу від ДТП та положення і стану руху ОСОБА_14 при контактуванні з транспортним засобом під час ДТП, оскільки експертом надані відповіді на запитання за результатом проведення цієї експертизи не у стверджувальній формі, а з припущенням (“могли”, “вірогідніше всього”).
Фактичні дані, отримані за результатами проведення судової автотехничної експертизи, що викладені у висновку експерта від 05.08. 2021 № СЕ-19/117-21/9453-ІТ, відповідно до якого у заданій дорожній обстановці мінімальна швидкість руху автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , визначається рівною не менше 80.5?84.2 км/год суд оцінює як належні, допустимі докази.
Фактичні дані, отримані за результатами проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 від 17.08.2021 зі схемою та фототаблицями, доданими до протоколу, проведеного з метою перевірки даних, ориманих під час допиту ОСОБА_12 як свідка, суд оцінює як недопустимі та не бере їх до уваги згідно із п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України, оскільки ці докази булі отримані з показань ОСОБА_24 як свідка, який надалі був визнаний підозрюваним, а в подальшому обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Фактичні дані, отримані за результатами прведення судової автотехнічної експертизи, зазначені у висновку експерта від 28.09.2021 № СЕ-19/117-21/11251-ІТ, відповідно до якого експертом за результатом проведення судової автотехнічної експертизи не надані відповіді на усі 4 запитання, викладені у постанові про призначення цієї експертизи, суд тлумачить на користь обвинуваченого.
Фактичні дані, отримані за результатами проведення слідчого експерименту від 15.10.2021 за участю потерпілого ОСОБА_8 , суд визнає недостовірними доказами, оскільки становлять лише суб'єктивну оціночну думку потерпілого щодо темпу руху, у яких відсутні щонайменше приблизні відповідні вимірювальні розрахунки темпу пересування загиблої ОСОБА_14 станом на дату її загибелі та/або найбільш наближену до події дату. Недостовірними доказами є також ті фактичні дані, зафіксовані у цьому протоколі, щодо антропометричних даних статиста, які , як зазначено у протоколі, повністю відповідать даним ОСОБА_14 , оскільки у матеріалах кримнального провадження відсутні виміри цих даних. Недопустимими доказами у цьому протоколі є фактичні дані з посиланням на слідчий експеримент за участю ОСОБА_25 як свідка в силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України та положень доктрини “плодів отруйного дерева”.
Щодо фактичних даних, отриманих за результатами проведення комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи, відображених у висновку експертів № 1785/1786/2 від 20.05.2022 з фототаблицями суд дійшов наступних висновків.
Загальний висновок суду: 1) ті фактичні дані, що отримані у т.ч. на підставі вихідних даних (а.с. 150, т.2) з показів свідка ОСОБА_12 є недопустимими доказами в силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України та положень доктрини “плодів отруйного дерева”; 2) ті фактичні дані, що отримані у т.ч. на підставі вихідних даних (а.с. 150, т.2) з показів потерпілого ОСОБА_8 є недостовірними доказами щодо антропометричних даних ОСОБА_14 , оскільки у матеріалах кримнального провадження відсутні виміри цих даних.
Установлено цим висновком, що пошкодження, виявлені на одязі ОСОБА_14 , могли утворитися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ці фактичні дані суд вважає недостовірними, оскільки експертом надано цю відповідь (висновок) на запитання за результатом проведення цієї експертизи не у стверджувальній формі, а з припущенням, що судом тлумачиться на користь обвинуваченого.
Щодо висновків, зазначених у резолютивній частині цієї експертизи: наїзд автомобілем Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 на ОСОБА_14 відбувся у 3 фази (щодо першого питання); в момент наїзду ОСОБА_14 відносно проїзної частини дороги розташовувалася у вертикальному положенні, була обернена лівим боком до транспортного засобу (щодо другого питання); в момент наїзду ОСОБА_14 відносно проїзної частини дороги знаходилась у вертикальному положенні (щодо третього питання); на момент наїзду потерпіла ОСОБА_14 розташовувалася на рівні середини габаритної ширини автомобіля (щодо п'ятого питання); за даними, указаними у постанові, з урахуванням показів потерпілого ОСОБА_8 , водій автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 мав технічну можливість екстренним гальмуванням зупинити автомобіль до місця наїзду, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України і тим самим уникнути пригод (щодо сьомого питання) - суд вважає їх недостовірними доказами, оскільки останні отримані експертом з матеріалів цього кримінального провадження, з вищевказаних процесуальних дій, за результатами яких отримано недостовірні, недопустимі докази.
Щодо інших висновків, зазначених у резолютивній частині цієї експертизи: за вказаних у дослдідницькій частині умов дії водія автомобіля, Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_12 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і знаходилися у причинному зв'язку з ДТП (щодо восьмого питання) наявними у кримінальному провадженні доказами не спростовано відповідні покази обвинуваченого та не доведено; чи знаходилася у русі, чи стояла ОСОБА_14 під час наїзду автомобілем Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 , недостатньо об'єктивних судово-медичних та транспортно-трасологічних даних (щодо четвертого питання), що судом тлумачиться на користь обвинуваченого; місце наїзду відносно меж проїзної частини з достатньою точністю не видається за можливе, однак за загальними трасологічними ознаками місце наїзду автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_14 в подовжньому напрямку розташовувалося до початку розташування поліетиленового пакету з овочами в межах зустрнічної смуги руху (позначка 3) та подряпини на асфальтному покритті і волосся, в межах смуги руху автомобіля (позначка 4), в поперечному напрямку в межах правого і лівого слідів гальмування автомобіля Peugeot 605, д.н.з. НОМЕР_1 (щодо шостого питання); невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_12 , а саме ігнорування вимог дорожнього знаку 2.2 “Проїзд без зупинки заборонений”, з технічної точки зору, не пов'язано з виходом пішохода на проїзну частину та несвоєчасним застосуванням водієм ОСОБА_12 заходів гальмування та не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП (щодо десятого питання), суд тлумачить на користь обвинуваченого.
Щодо фактичних даних, отриманих за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, відображених у висновку експерта № СЕ-19/117-22/9609-ІТ суд дійшов наступних висновків.
Загальний висновок суду: 1) ті фактичні дані, що отримані у т.ч. на підставі вихідних даних з показів свідка ОСОБА_12 є недопустимими доказами в силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України та положень доктрини “плодів отруйного дерева”; 2) ті фактичні дані, що отримані у т.ч. на підставі вихідних даних з показів потерпілого ОСОБА_8 є недостовірними доказами щодо антропометричних даних ОСОБА_14 , оскільки у матеріалах кримнального провадження відсутні виміри цих даних; 3) ті фактичні дані, що отримані у т.ч. на підставі вихідних даних з висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-21/9453-ІТ щодо швидкості (темпу) руху пішохода-жінки старшої за 70 років видповідно до даних “Ленінградської НДЛСЕ” є недостовірними доказами, оскільки у цьому висновку і висновку № СЕ-19/117-21/9453-ІТ не конкретизовано і не відображено методику, яку застосовано щодо обставин цього кримінального провадження.
Тому суд визнає установлені висновком експерта № СЕ-19/117-22/9609-ІТ фактичні дані недостовірними доказами.
Сукупністю зібраних доказів та у їх взаємозв'язку, враховуючи, що кожен жоказ не має наперед встановленої сили, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними, достатніми, достовірними доказами, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цивілних позовів.
Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Запобіжні заходи не застосовувались і суд не вбачає необхідності у їх застосуванні.
Процесуальні витрати у справі не підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку ст.124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_12 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдати його у зв'язку тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_12 , про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, відмовити.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, відмовити.
Процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 25467,20 грн стягненню з обвинуваченого не підлягають.
Запобіжні заходи застосовуванню не підлягають.
Речові докази у справі:
-цифрові носії шість DVD дисків - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-відеореєстратор “Globex GU-211” з флешносієм, які були вилучені з автомобіля з місця ДТП «Peugeot» моделі «605», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль «Peugeot» моделі «605», реєстраційний номер НОМЕР_1 - після набрання вироком законної сили повернути власнику, як йому належні;
-одяг (штани, труси, шкарпетки, сорочку, куртку), які належали ОСОБА_14 - після набрання вироком законної сили знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_26