Справа № 686/14295/24
Провадження № 1-кс/686/4545/24
22 травня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Ярмолинецького відділу Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024243000001683 від 19.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 289 КК України,-,
Прокурор Ярмолинецького відділу Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_3 у межах кримінального провадження № 12024243000001683 від 19.05.2024 за допомогою засобів поштового зв'язку звернулася із клопотанням про арешт на Автомобіля марки «ВАЗ» «21063» д.н.з. НОМЕР_1 синього кольору, 1992 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , з позбавленням права,відчуженнята розпорядження ним.
Клопотання здано на пошту 20.05.2024.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 19.05.2024 до чергової частини надійшло повідомлення про те, що в період з 20:00 18.05.2024 року по 07:00 19.05.2024 невстановлена особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з проникнувши у гаражне приміщення шляхом віджиму скоби, незаконно заволоділа транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ» «21063» д.н.з. НОМЕР_1 синього кольору, 1992 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , чим спричинила ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму яка встановлюється.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_6 , повідомив, що у мене на праві власності перебуває автомобіль марки «ВАЗ» «21063» д.н.з. НОМЕР_1 , який я зберігав у гаражному приміщенні, яке розміщене на подвір'ї, однак виїзд з гаражу здійснюється на проїзджу частину, даний гараж замикався з середини на навісний замок, вхід здійснювався з подвір'я.
18.05.2024 близько 20:00 перед тим як йти до будинку відпочивати я зайшов до гаражу та подивися на автомобіль, останній стояв на своєму місці, після чого я попрямував в будинок.
19.05.2024 року близько 07:00 я прокинувся, вийшов на двір та вирішив перевірити авто та через вікно помітив, що ворота в гаражі відчинені, а автомобіль відсутній. Оглянувши ворота, я виявив, що відігнутий металопрофіль на воротах та відігнута одна скоба на воротах, після чого моя дружина повідомила про дану подію на лінію «102».
Досудовим розслідуванням встановлено, що невідомі особи незаконно заволоділи належним ПастушенкуВ.Х., автомобілем марки марки «ВАЗ» «21063» д.н.з. НОМЕР_1 синього кольору, 1992 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 .
В подальшому, у відповідності до вимог ст. 98 КПК України 19.05.2024автомобіль марки «ВАЗ» «21063» д.н.з. НОМЕР_1 синього кольору, 1992 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки даний предмет містить у своєму змісті інформацію, необхідну для встановлення об'єктивної істини, а тому буде використаний в якості речового доказу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022243000003185 від 13.01.2023 за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 289 КК України.
Прокурор просить накласти арешт на зазначене майно з метою забезпечення збереження його як речового доказу.
Прокурор в судове засідання не з'явилася, проте в його клопотанні міститься прохання про розгляд справи за її відсутності, просить його задовольнити.
Дослідивши клопотання та долучені до нього копії документів із кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про те, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 170 КК України арештом майна є тимчасове до скасування установленому КПК України порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду право на відчуженням розпорядження та користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання, можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З огляду на наведене, у цій частині клопотання прокурора є обґрунтованим.
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ у вказаному питанні, необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з'ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).
Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Ціллю статей 170, 171 КПК є забезпечення прав власника чи законного володільця майна від втручання сторонніх осіб у здійснення ними повноважень власника чи володільця такого майна. Тобто вони покликані захистити інтереси власника чи законного володільця.
Застосовувати ці положення КПК всупереч інтересам законного власника чи володільця майна, які не вважають свої права порушеними, вочевидь не можна.
Указаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року за результатом розгляду справи №127/14139/16-к (провадження № 51-4343км21).
Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У силу ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
За положеннями ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Із матеріалів клопотання слідує, що вилучене майно належить потерпілому ОСОБА_5 .
З огляду на відсутність ризику знищення чи пошкодження цього майна його власником, слідчий суддя приходить до висновку про можливість його арешту шляхом встановлення заборони його відчуження, оскільки відомості про ненадання цього майна для проведення будь-яких подальших слідчих дій, у матеріалах клопотання відсутні та з матеріалів клопотання вбачається, що транспортний засіб повернутий на зберігання його власнику.
За таких обставин, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12024243000001683 від 19.05.2024 з тимчасовим позбавленням права на відчуження на автомобіль марки «ВАЗ» «21063» д.н.з. НОМЕР_1 синього кольору, 1992 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
Виконання ухвали покласти на слідчого ХРУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_7 .
Ухвала про арешт виконується негайно.
Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя