Справа № 686/13960/24
Провадження № 2/686/4437/24
(про залишення позовної заяви без руху)
22 травня 2024 р. м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Продан Б.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон»
про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток,
Позивач звернувся до суду із Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, а також просить стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
Під час прийняття заяви, встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, відповідно до ст. 5 ч.1 п 1 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Однак, як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 заявив вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
За змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Правова позиція ВС/ВП № 910/4518/16 від 30.01.2019.
Отже, суд вважає, що вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, є майновими вимогами, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Таким чином, позивач звернувся до суду із майновою вимогою, яка не містить пільг щодо сплати судового збору, а тому йому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1% від ціни позову.
Відповідно ст. 4 ч. 2 п. 1 пп. 1 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою стягується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 1 січня 2024 встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 3 028,00 грн., згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Оскільки позивачем не визначено ціну позову, то позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 1 211,20 грн.
Оскільки подана заява не відповідає вимогам закону, суддя вважає, що її слід залишити без руху.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, - залишити без руху і надати позивачу термін для виправлення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення заявникові ухвали про залишення заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя