Єдиний унікальний номер: 379/421/24
Провадження № 2/379/189/24
22 травня 2024 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді - Музиченко О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Бакал O.A.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Таращанський ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого (невизначеного) майна,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що з метою оформлення спадкового майна після смерті її чоловіка ОСОБА_5 вона звернулася до державного нотаріуса Таращанської державної нотаріальної контори Савчук С.А., яка повідомила, що під час перевірки на наявність заборон або арешту майна за даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виявлено з квітня 2003 року арешт належного ОСОБА_5 майна. У зв'язку з цим, 20.03.2024 нотаріус видала ОСОБА_1 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Позивачка вказує, що за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виявлено накладений постановою державного виконавця ВДВС Таращанського РУЮ від 18.04.2003 арешт на усе нерухоме майно ОСОБА_5 , реєстраційний номер обтяження 47238 (додаткові дані: архівний номер 5969985КІЕV491, Архівна дата: 02.09.2003, Дата виникнення: 18.04.2003, № реєстру: 57, внутр. № 1Е01DВ232АF42А316D35, коментарій: с. 79 Таращанська ДНК). З метою зняття арешту зі спадкового майна в січні 2024 року позивачка звернулася до Таращанського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) із відповідною заявою, проте, листом від 14.02.2024 за вих. № 4940/24.5-43/ посадові особи Таращанського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) відмовили їй у знятті арешту з майна та рекомендували звернутись із цим питанням до суду. Посилаючись на те, що у даний час майно, яке належало її чоловіку ОСОБА_5 , знаходиться під арештом безпідставно, а збереження арешту спадкового майна чинить позивачці перешкоди в користуванні та розпорядженні спадковим майном, ОСОБА_1 просить суд зняти арешт та заборони відчуження з усього належного ОСОБА_5 нерухомого майна, житлового будинку, що був накладений за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони від 18.04.2003 ВДВС Таращанського РУЮ, реєстраційний номер обтяження 47238 (додаткові дані: архівний номер 5969985КІЕV491, Архівна дата: 02.09.2003, Дата виникнення: 18.04.2003, № реєстру: 57, внутр. № 1Е01DВ232АF42А316D35, коментарій: с. 79 Таращанська ДНК), та скасувати запис про арешт майна у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
04.04.2024 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків (а.с.19-21).
17.04.2024 до суду від позивачки надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви (а.с.24-41).
29.04.2024 суд постановив ухвалу, якою прийняв указану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 22.05.2024 (а.с.70-72).
У судове засідання позивачка не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, 22.05.2024 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.90).
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно та завчасно, подли до суду заяви про визнання позову та відсутність заперечень щодо його задоволення (а.с. 84-89).
Представник третьої особи Таращанського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належно та завчасно згідно з вимогами чинного законодавства (а.с.73, 75, 76). Причини неявки представника суду не відомі. Процесуальним правом подачі письмових пояснень на позовну заяву у встановлений судом строк не скористались.
За положенням частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки учасники справи не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В судовому засіданні 22.05.2024 судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою на підставі ч.4 ст. 206 ЦПК України відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачами згідно з їхніми заявами, оскільки таке визнання суперечить закону.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.
Так, суд установив, що позивачка ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.11.1976, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 21.11.1976 (а.с.30).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 14.04.2005 (а.с.31).
За життя ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.1986 на праві спільної часткової власності належала 1/3 частка будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 363345673 від 26.01.2024 (а.с.11 та на звороті).
15.04.2009 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Таращанської державної нотаріальної контори із заявою під № 367 про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_5 , на підставі якої нотаріусом заведено спадкову справу під № 174/2009 (а.с.13).
20.03.2024 державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори Савчук С.А. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , у зв'язку із наявним арештом нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с.13 та на звороті).
Відповідно до інформаційної довідки № 363345673 від 26.01.2024, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за реєстраційним номером 47238 зареєстровано обтяження: тип обтяження - арешт (архівний запис), 01.07.2004 10:47:55 за № 47238 реєстратором: Таращанська районна державна нотаріальна контора, 09500, Київська обл., Білоцерківський р., м Тараща, вул. Радянська, буд. 38, (04566) 5-17-03; Підстава обтяження: постанова, б/н, 18.04.2003, Державна виконавча служба, Таращанського; Об'єкт обтяження: будинок, житловий будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_5 ; додаткові дані: архівний номер: 5969985КІЕV491, Архівна дата: 02.09.2003, Дата виникнення: 18.04.2003, № реєстра:57, внутр. № 1Е01DВ232АF42А316D35, коментарій: с. 79 Таращанська ДНК (а.с.11 та на звороті).
Суд також установив, що відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 206/І-496 від 18.04.2003, державним виконавцем Таращанського РВ ДВС Андрушко Л. А. при примусовому виконанні виконавчих листів № 2-47, 2-80, 2-989, 2-109/1999, виданих у 1999 році Таращанським райсудом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь фізичних осіб боргу позики, для забезпечення збереження майна, що підлягає подальшій реалізації, було накладено арешт на все майно, що їм належить. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).
З наявної у матеріалах справи копії рішення Таращанського районного суду Київської області від 23.02.1999 у справі № 2-80/1999 вбачається, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 було стягнуто 1440 грн боргу за договором позики. Це рішення суду набрало законної сили 06.03.1999 (а.с.32, 33).
Також рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03.02.1999 було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 борг по 1500 грн з кожного, а також по 15 грн з кожного на юридичну допомогу адвоката. Рішення суду набрало законної сили 14.02.1999, що вбачається з копії рішення у справі № 2-47/1999 (а.с.34, 35).
Крім того, 23.02.1999 рішенням Таращанського районного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 борг за договором позики в сумі 800 грн, а також 30 грн витрат за юридичну допомогу адвоката, а всього 830 грн. Указане рішення суду набрало законної сили 06.03.1999, що вбачається з копії рішення у справі № 2-81/1999 (а.с.36).
З матеріалів справи, а саме з листа Таращанського районного суду Київської області від 15.04.2024 №03-02/7/2024, вбачається, що в 1999 році судом не розглядалася справа під № 2-989/1999, а під № 2-109/1999 обліковується ухвала суду у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу. У зв'язку із цим видати копії постанов у справах № 2-989/1999 та № 2-109/1999 Таращанський районний суд Київської області не має можливості (а.с.37).
Позивачкою до позовної заяви додано розписку від ОСОБА_2 , датовану 14.04.2024, якою остання підтвердила, що вона позичила у вересні 1998 року кошти своїй знайомій ОСОБА_1 в сумі 3000 грн, проте вона повернула їй борг у повному обсязі та претензій до позивачки вона не має (а.с.39).
Також відповідачка у справі ОСОБА_3 , як правонаступник після смерті чоловіка ОСОБА_7 , підтвердила, що він за життя позичив у березні 1998 року кошти в сумі 1800 грн спільній знайомій ОСОБА_1 , проте вона повернула борг у повному обсязі та претензій до позивачки вона не має, що і засвідчила розпискою від 14.04.2024 (а.с.40).
Крім того, відповідачка ОСОБА_4 , як правонаступник після смерті матері ОСОБА_8 також розпискою від 14.04.2024 підтвердила, що її мати у вересні 1998 року позичила ОСОБА_1 800 грн, проте позивачка борг повернула в повному обсязі, претензій до неї вона не має (а.с.41).
З копії повідомлення Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.02.2024 за № 4940/24.5-43/ вбачається, що при перевірці даних АСВП (містить інформацію з 2005 року) було встановлено відсутність будь-яких даних про перебування на примусовому виконанні у Відділі виконавчих проваджень на ім'я боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , починаючи з 2005 року по даний час. Можливості перевірити інформацію щодо накладення арешту з 2003 року немає, оскільки в АСВП інформація міститься з 2005 року, а паперовий варіант виконавчого провадження, переданого до архіву, знищено відповідно до «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби» у зв'язку із закінченням строку зберігання. Для вирішення питання по зняттю арешту з нерухомого майна рекомендували звернутися до суду (а.с.14 та на звороті).
Дані обставини встановлені судом та підтверджені матеріалами справи.
При вирішенні питання про зняття арешту з нерухомого (невизначеного) майна спадкодавця, суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 06.05.2024 у справі № 725/3352/23 виснував, що порушене право спадкоємця може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, а позивачкою заявлено лише позовну вимогу про зняття арешту, що є неефективним способом захисту порушених прав, та підставою для відмови у позові.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зняття арешту з нерухомого (невизначеного) майна, однак, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» позивачка не заявила вимоги про визнання права власності на спадкове майно.
На підставі цього суд висновує, що позивачкою ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб судового захисту порушеного права, оскільки нею заявлено позовну вимогу лише про зняття арешту, тоді як законом у спірних правовідносинах передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права позивачки, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.
Наведене є самостійною і безумовною підставою для відмови в задоволенні цього позову.
Вирішуючи згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд керується положенням ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено - судові витрати покладаються на позивачку і залишаються за нею.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391, 1216-1220, 1222, 1268, 1270, 1279, 1296, 1297 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 12, 81, 89, 141, 206, 235, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Таращанський ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого (невизначеного) майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідачка 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідачка 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідачка 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Третя особа: Таращанський ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ: 34233247, місцезнаходження: вул. Паркова, буд. 20, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область.
Повний текст судового рішення складено та проголошено 22 травня 2024 року.
Суддя Таращанського районного суду Київської області Ольга МУЗИЧЕНКО