21.05.2024 Єдиний унікальний № 371/430/24
провадження № 3/371/303/24
21 травня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 371/430/24
Провадження № 3/371/303/24
Миронівський районний суд Київської області в складі судді Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: будинок під номером АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
12 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчиненого ним 15 лютого 2024 року, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, 22 березня 2024 року о 17 годині 04 хвилини керував транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Захарченка, 134 в місті Миронівка Обухівського району Київської області, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя).
В порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху, на пропозицію поліцейського, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, чим ухилився від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належно, що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до правил ст. 268 КУпАП, явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, а тому справу про адміністративне правопорушення можливо розглянути за відсутності правопорушника.
Згідно з вимогами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту Правила), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9. Правил передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На підставі ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та діє зі змінами і доповненнями на даний час.
Відповідно до п. 2 Порядку, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно з п. 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 розділу 1 Інструкції встановлено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 7 розділу І зазначеної Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Згідно з п. 12 розділу ІІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичних закладах, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу. Тому, якщо є підстави уважати, що водій під дією наркотиків, поліцейський повинен направити його до найближчого закладу охорони здоров'я.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтвердив водій під відеозапис працівнику поліції. Працівники поліції повідомили водію ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу, такою причиною став факт керування автомобілем водієм, який не був пристебнутий ременем безпеки. Водій ОСОБА_1 не заперечував того факту, що не був пристебнутий ременем безпеки та пояснив, що забрав транспортний засіб зі станції технічного обслуговування та керував ним.
При перевірці документів працівники поліції виявили у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння та повідомили ці ознаки водію, запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 березня 2024 року зазначено, що у результаті огляду водія ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: звужені зіниці ока, які не реагують на світло, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
За змістом п. 2.5 Правил, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми Правил встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) Правила не містять.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил ОСОБА_1 дотримано не було.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, оскільки факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сам по собі утворює склад вказаного адміністративного правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» зазначив, що з протоколом не згідний, адмінправопорушення не вчиняв, скористався своїм правом, передбаченим п. 2.5 Правил.
При цьому, протокол та додані до нього матеріали не містять будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу підстав незгоди зі змістом протоколу.
Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні.
На підставі викладеного, суд констатує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 483597 від 22 березня 2024 року відповідає вимогам, установленим статтею 256 КУпАП та Інструкції № 1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано носій інформації у вигляді DVD-R диску із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівників патрульної поліції.
Судом було досліджено дані доданого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, згідно якого працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, який не був пристебнутий ременем безпеки, працівник поліції виявив та повідомив ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння та неодноразово пропонував останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 поліцейськими було роз'яснено порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та повідомлено про наслідки відмови від проходження такого огляду.
Водій ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції та вимоги працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та прослідувати разом з інспектором патрульної поліції до закладу охорони здоров'я з метою проходження такого огляду, уникав відповіді, ігноруючи вимогу інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння, відходячи від інспекторів поліції, не реагуючи на їхні звернення до нього.
На відеозаписі зафіксовано, що працівником поліції в проміжку часу з 17 години 22 хвилин до 17 години 45 хвилин було запропоновано принаймні чотири рази ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, однак останній жодних дій щодо виконання законної вимоги працівника поліції не виконав.
Під відеозапис водій ОСОБА_1 , який отримував консультації телефоном, періодично відходив від працівників поліції, неодноразово з насмішкою задавав питання про те, чи має він право відмовитися пройти огляд на стан сп'яніння, працівник поліції неодноразово змушений був надавати йому відповідні роз'яснення, наголошував, що такі дії він може вчинити, проте вони мають наслідком адміністративну відповідальність.
Як наслідок, ОСОБА_1 не висловив відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, то відмовчуючись, то посилаючись на ст. 63 Конституції України.
Суд наголошує, що невиконання вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння може проявлятися, як в активних діях, таких як висловлення відмови, спроба залишити місце події та інше, так і в пасивних, що проявляється у бездіяльності водія стосовно виконання законної вимоги працівника поліції пройти огляд.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі, зокрема, шляхом вочевидь явного триваючого у часі ігнорування неодноразових вимог працівника поліції пройти такий огляд.
Водій ОСОБА_1 упродовж 25 хвилин ігнорував неодноразові вимоги працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. Такі дії розцінюються як бездіяльність водія стосовно виконання законної вимоги працівника поліції, свідоме і категоричне не бажання водія ОСОБА_1 пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, які йому були відомі.
Зважаючи на викладене, така поведінка ОСОБА_1 розцінюється як відмова водія пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Обставини, які зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами, наданими працівниками поліції, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 22 березня 2024 року за участю ОСОБА_1 . Відеозаписи свідчать про дотримання Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд також враховує, що під час проведення огляду ОСОБА_1 поліцейський застосовував не лише технічні засоби відеозапису, а й запросив двох свідків правопорушення, у присутності яких водій вчинив бездіяльність щодо вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, належним чином зафіксована працівниками поліції на нагрудну відеокамеру, матеріали відеозапису долучені до матеріалів справи, що відповідає вимогам частини другої статті 266 КУпАП, а також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також відображені на вказаному відеозаписі.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав ставити під сумнів достовірність зібраних у справі доказів.
Отже наведені докази в сукупності підтверджують, що в діях ОСОБА_1 , якими порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, є склад адміністративного правопорушення.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь. Жодних доводів, які б були підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та самої події, він не виявив бажання надати.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Встановлено, що ОСОБА_1 постановою судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.С. від 12 березня 2024 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом 15 лютого 2024 року з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Оскільки порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року, то відповідальність за його вчинення настає за ч. 2 наведеної статті.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
До особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, необхідно застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилученням транспортного засобу, оскільки, згідно даних технічного паспорта серії САО № 757686, автомобіль марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не належить ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено стягнення, на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 23, 40-1, ч. 2 ст. 130, 245, 280, ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф підлягає сплаті на рахунок ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, номер рахунку UA488999980313030149000010001, код ЄДРПОУ 37955989, код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст. 307 КУпАП, копію платіжного документу необхідно подати до Миронівського районного суду Київської області.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
При примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Судовий збір підлягає сплаті на рахунок ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, номер рахунку UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного строку з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Л.О. Капшук