Справа № 369/7052/24
Провадження № 1-кп/369/1734/24
іменем України
29.04.24 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
провівши у спрощеному порядку розгляд кримінального провадження № 12024116400000027 від 13 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі Грузія, грузина, громадянина Грузії, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який має середню освіту, працює не офіційно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
Відповідно до вимог п. п. 2, 5-1, 16-18 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі - постанова КМУ від 08.05.1993 № 340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Посвідченням водія, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС (далі - територіальні сервісні центри МВС).
Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій А1, А, В1, В, СІ, С, Б1 і Б видаються особам, які склали в територіальному сервісному центрі МВС теоретичний і практичний іспити.
Згідно з п. п. 1.10, 2.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху» (далі - постанова КМУ від 10.05.2001 № 1306) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Вказане посвідчення водій повинен мати при собі та пред'явити його для перевірки на вимогу поліцейського.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в територіальному сервісному центрі в установленому законом порядку, отримав посвідчення водія на власне ім'я серії НОМЕР_2 на право керування транспортними засобами категорії «В».
Однак, 04 листопада 2021 року рішенням Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а посвідчення водія серії НОМЕР_2 вилучено і передано на зберігання у сервісний центр ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому вказаному посвідченню водія надано статус «зданий на збереження».
Після чого, з метою безперешкодного керування транспортними засобами у ОСОБА_3 , всупереч абзацу восьмому пункту 20 постанови КМУ від 08.05.1993 №340, який не бажав проходити позачерговий медичний огляд, повторну підготовку в закладі та складати теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС для отримання нового посвідчення водія на своє ім'я, замість посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке у нього вилучене відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2021 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, при невстановлених обставинах, виник кримінально-протиправний умисел, направлений на пособництво у підробленні посвідчення водія, з метою подальшого його використання для підтвердження права керування транспортними засобами.
Так, за невстановлених обставин, ОСОБА_4 точна дата та час дізнанням не встановлені, перебуваючи поблизу сервісного центру МВС АДРЕСА_4 в ході спілкуванні з невстановленою особою дізнався, що останній може виготовити підроблене посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорій «В», шляхом внесення до нього його зображення та анкетних даних, з метою пред'явлення такого посвідчення при керуванні транспортними засобами такої категорії. З цією метою ОСОБА_4 за невстановлених обставин, але до 10 грудня 2022 року домовився з невстановленою дізнанням особою, про виготовлення нею на ім'я ОСОБА_4 підробленого посвідчення водія.
Надалі, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що його особисті дані, фото та документи будуть використані для підроблення офіційного документа - посвідчення водія, виступаючи пособником злочинних дій невстановленої особи, передав останньому фотокопії свого паспорта громадянина України та власну фотографію та грошові кошти у сумі 500 доларів США, тобто надав засоби та сприяв підробленню посвідчення водія.
Після цього, невстановлена дізнанням особа виготовила підроблений офіційний документ - посвідчення водія серія НОМЕР_2 , видане 31 березня 2015 року на ОСОБА_4 , яке не відповідає аналогічним посвідченням водія, що перебувають в офіційному обігу на території України, так як виготовлене не у відповідності до вимог, які пред'являються до даного виду документів.
Таким чином, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що він незаконно отримав підроблений офіційний документ - посвідчення водія серія НОМЕР_2 , видане 31 березня 2015 року на ОСОБА_4 , всупереч встановленому порядку отримання посвідчення водія, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1995 «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом», залишив дане посвідчення у себе для подальшого пред'явлення працівникам поліції та іншим уповноваженим особам при управлінні транспортними засобами з метою підтвердження свого права на керування транспортними засобами та підтвердження своєї особи.
Крім того, 12 березня 2024 року о 13 годині 05 хвилині ОСОБА_4 , під час керування транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 311CDI», державний номерний знак НОМЕР_3 на автодорозі Одеса-Київ, реалізовуючи свої протиправні наміри, направлені на використання завідомо підробленого офіційного документа, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року, видане на його ім'я, достовірно розуміючи, що отримане ним посвідчення є підробленим, оскільки містить недостовірні відомості щодо того, що ОСОБА_4 має дійсне право керування транспортними засобами та отримано у незаконний спосіб, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою підтвердження права керування вищевказаним транспортним засобом, під час перевірки документів на підставі п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», на блок-посту « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , працівниками прикордонної служби окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" та поліцейським, у порушення вищенаведених вимог законодавства, діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року, дійсне до 31 березня 2045 року, видане на його ім'я, у встановленому законом порядку, він не отримував, з метою підтвердження права керування транспортним засобом та підтвердження своєї особи, на вимогу працівника поліції пред'явив вищезазначене підроблене посвідчення водія, таким чином використавши його.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-24/16941-ДД від 18 березня 2024 року за результатами проведення судово-технічної експертизи, посвідчення водія серійний номер НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_4 , видане ТСЦ 6342 від 31 березня 2015 року не відповідає аналогічним бланкам посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території країни-виробника - України.
Вказаними діями, ОСОБА_4 вчинив пособництво в підробленні посвідчення з метою використання його іншою особою та використання завідомо підробленого документа, тобто вчинив кримінальні проступки, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України.
25 квітня 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України з клопотанням прокурора ОСОБА_5 про розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні відповідно до положень статей 291, 302 КПК України.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, судом встановлено, що клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні відповідає вимогам ст. 302 КПК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_6 за участю перекладача ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
При цьому, ОСОБА_8 роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Прокурор впевнився у добровільності згоди ОСОБА_3 про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні прокурором додані: 1) письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_6 за участю перекладача ОСОБА_7 щодо беззаперечного визнання винуватості, згоди з установленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, добровільність підтверджено обвинуваченим ОСОБА_9 та його захисником ОСОБА_6 за участю перекладача ОСОБА_7 ; 2) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_9 своєї винуватості.
У відповідності до наданих суду заяв, долучених до обвинувального акту, учасники судового провадження не оспорюють обставини, встановлені органом досудового розслідування, просять проводити розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання учасників судового процесу, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12024116400000027 від 13 березня 2024 року за обвинуваченням, дослідженими судом.
Судом встановлено, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у пособництві в підробленні посвідчення, з метою використання його іншою особою та у використанні завідомо підробленого документа, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України відповідно.
Вирішуючи питання про обрання виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пленум Верховного суду України у п. 1 Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є кримінальними проступками, наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом'якшують покарання, а саме щирого каяття, вчинення кримінальних правопорушень вперше, відповідно до ст. 66 КК України та відсутність таких, що його обтяжує за ст. 67 КК України.
Зважив суд і на дані про особу винуватого, який має середню освіту, працює не офіційно, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відсутність потерпілих та заподіяної шкоди.
З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, а також характер і спосіб вчинення кримінальних проступків в сукупності зі ставленням ОСОБА_3 , до вчиненого, а також зваживши на дані про його особу та на характер вчинених правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції статті, що йому інкримінують, за кожен із проступків та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, визначає остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у виді штрафу.
Призначене ОСОБА_8 покарання у виді штрафу є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є домірним скоєному і відповідає меті покарання.
Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні не застосовувався.
Арешт накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2024 року на бланк посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , адреса мешкання: АДРЕСА_2 , з серійним номером НОМЕР_2 видане ТСЦ 6342 від 31 березня 2015 року, який упаковано до паперового конверту білого кольору, опечатаного печаткою, скасувати.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує згідно з ст. 100 КПК України.
На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.
Керуючись статтями 100, 107 ч. 4, 124, 369-371, 373-376, 381-382, 395, 532 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України і призначити покарання за:
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн в дохід держави;
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн в дохід держави.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн 12 (дванадцять) коп. за проведення Київським НДЕКЦ МВС України судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-24/16941-ДД від 18 березня 2024 року.
Арешт накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2024 року на бланк посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , адреса мешкання: АДРЕСА_2 , з серійним номером НОМЕР_2 видане ТСЦ 6342 від 31 березня 2015 року, який упаковано до паперового конверту білого кольору, опечатаного печаткою, скасувати.
Речові докази:
- бланк посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серійним номером НОМЕР_2 , видане ТСЦ 6342 від 31 травня 2015 року, який поміщено до спеціального пакету «Національна поліція України» з серійним номером НОМЕР_4 , та зберігається в матеріалах кримінального провадження, знищити;
- один оптичний носій «DVD-R» диск, обсяг пам'яті 4.7 GB, фірм «VERBATIM», із нанесеним на ньому відповідного ідентифікуючого напису « ст. 358 ч. 4 Геворкян», який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинського районного суду Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1