Справа № 367/970/23
Провадження по справі № 1-кп/367/360/2024
Іменем України
22 травня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за № 42022000000000518 від 29.04.2022 р. відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ялта АР Крим, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022 року за ч. 4 ст. 111-1 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням прав обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченому раніше.
Клопотання прокурор мотивує тим, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені в ході досудового розслідування, на даний час не відпали.
Обвинувачений заперечень на клопотання прокурора не надав. Його захисник не погодився з наявністю ризиків, зазначених прокурором, та просив суд врахувати це при розгляді клопотання.
Судом встановлено, що обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 27.05.2024 р. До вказаної дати суд з об'єктивних причин не має можливості закінчити розгляд кримінального провадження.
Дослідивши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, будучи раніше судимою особою, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, ОСОБА_4 підпадає під категорію осіб, до яких можливо застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що обвинувачений може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Тобто тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання судом його винуватим, вже обґрунтовує ризик того, що з метою уникнення покарання він може вчинити спробу переховування.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного/обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику, або вказати, що він маловірогідний і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew v. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України введений воєнний стан строком на 30 діб від 24 лютого 2022 року, який неодноразово було продовжено та який триває і по теперішній час.
Таким чином, ОСОБА_4 , користуючись ситуацією в країні, має змогу переховуватися від суду, зокрема в місцях постійного проведення бойових дій або місцях, непідконтрольних органам державної влади України.
Також обвинувачений, зареєстрований в АР Крим, неодружений, дітей не має, тобто в останнього фактично відсутні міцні соціальні зв'язки, які могли б його утримати від переховування від суду.
Крім того встановлено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки не перебуваючи під вартою, обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити спроби незаконного впливу на свідків, оскільки йому відомо місце їх проживання та контакті данні, оскільки останній тривалий час проживав разом із свідками, а тому може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни або ненадання ними викривальних показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Про можливість незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні свідчить також і насильницький характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 .
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто те, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що він є раніше судимою особою, а саме вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2022 року за ч. 4 ст. 111-1 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На підставі викладеного, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Суд не знайшов підстав для обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, оскільки відсутні підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід може запобігти наведеним вище ризикам.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою діє з 22.05.2024 р. по 20.07.2024 р. включно.
Продовжити перерву у судовому розгляді обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України до 15 год. 00 хв. 20.06.2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1