Справа № 367/4798/14-к
Провадження по справі № 1-кп/367/6/2024
20 травня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з секретарем с/з - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ірпінського міського суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120141100140000267 від 02.05.2014 року, відносно :
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буча, Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-
за участі: прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 01.05.2014 о 18 годині 00 хвилин разом з ОСОБА_6 , відносно якого 03.11.2015 року Ірпінським міським судом Київської області постановлений обвинувальний вирок, та ОСОБА_7 , відносно якого 12.04.2024 року Ірпінським міським судом Київської області постановлений обвинувальний вирок, перебуваючи на нижньому пероні залізничного вокзалу ст. Буча, що в м. Буча Київської області, де побачили раніше невідомого їм ОСОБА_8 , який йшов з платформи в напрямку лісу. В цей час у ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_8 . З цією метою ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зорганізувались у групу осіб та вступили у злочинну змову.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 , діючи разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , 01.05.2014 приблизно о 18-00 годині, діючи спільно та узгоджено з метою подолання опору потерпілого ОСОБА_8 , наздогнали останнього та продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 наніс один удар рукою, зажатою в кулак, в область щелепи ОСОБА_8 , в свою чергу ОСОБА_7 наніс декілька ударів кулаком потерпілому ОСОБА_8 в область обличчя та шиї, а ОСОБА_6 в цей час наніс удар кулаком руки в область живота потерпілого ОСОБА_8 , в результаті чого останній не втримавши рівноваги впав на землю.
Доводячи свої злочинні дії до кінця, в той момент як потерпілий ОСОБА_8 перебував в безпорадному стані на землі, ОСОБА_3 , діючи спільно з ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , нанесли декілька ударів ногами по тулубу потерпілого. Діючи відкрито, ОСОБА_7 викрав у ОСОБА_8 з лівої кишені штанів, в які потерпілий був одягнений, гаманець, який матеріальної цінності для потерпілого не представляє, в якому знаходились гроші в сумі 50 гривень, банківські картки «ПриватБанку», «АльфаБанку» та інші картки на знижку в різних магазинах, в свою чергу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . оглядали кишені куртки потерпілого ОСОБА_8 . В результаті огляду кишень куртки потерпілого ОСОБА_3 з внутрішньої лівої кишені куртки ОСОБА_8 відкрито викрав посвідчення залізничника та мобільний телефон марки «Нокіа ХІ», вартістю 300 грн. в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Київстар» а.н. № НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, на рахунку якої грошей не було. Після чого ОСОБА_3 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , утримуючи викрадене, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та розпорядилися викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 гривень.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин) передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява останнього про проведення судового розгляду за його відсутності, на суворому покаранні не наполягає, цивільний позов не заявляв.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 ст. 186 КК України, визнав у повному обсязі, повністю погоджуючись з кваліфікацією його дій за вказаною статтею. При цьому обвинувачений показав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив кримінальне правопорушення разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . А саме, 01.05.2014 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи на залізничному вокзалі в м. Буча Київської області, він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побачили потерпілого ОСОБА_8 , якого до цього не знали. З останнім в них виник конфлікт та вони вирішили його пограбувати. Наздогнавши ОСОБА_8 , він перший вдарив його в щелепу кулаком, а ОСОБА_7 наніс ОСОБА_8 декілька ударів в обличчя і шию, ОСОБА_6 бив в цей час у живіт потерпілого. Після того як потерпілий впав, вони нанесли ще декілька ударів ногами по тулубу. Після чого, коли ОСОБА_8 припинив супротив, ОСОБА_7 відкрито викрав з кишені його штанів гаманець, в якому було 50 грн. та картки різних банків. А він разом з ОСОБА_6 перевірили кишені куртки ОСОБА_10 та викрали мобільний телефон і посвідчення залізничника. Викраденим розпорядилися на власний розсуд. На даний час він усвідомив протиправний характер своїх дій та розкаявся у вчиненому. Просить врахувати, що більше кримінальних правопорушень не вчиняв та має інвалідність.
Встановлено, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, викладеним в обвинувальному акті, і ніким не оспорюються.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі викладеного, пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення визнане судом повністю доведеним.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, яке виразилось у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Прокурор просила визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, характер його дій, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, який є тяжким. Суд також приймає до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем мешкання, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, у вчиненому щиро розкаявся та сприяв суду у встановлені обставин злочину. Крім того, суд враховує, що обвинувачений страждає на епілепсію та є інвалідом другої групи з дитинства.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття та сприяння у встановлені обставин злочину.
Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу винного та те, що потерпілий ОСОБА_8 не наполягав на суворому покаранні, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі у розмірі 4 років позбавлення волі в межах мінімальної санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
З урахуванням встановлених обставин, щирого каяття та стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього положення ст.75 КК України та вважає необхідним звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Долю речових доказів суд не вирішує, оскільки вона вирішена у вироку Ірпінського міського суду Київської області від 03.11.2015 року, ухваленого відносно ОСОБА_6
Цивільний позов потерпілим не заявлений.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд не застосовує.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1