"22" травня 2024 р. Справа № 596/918/23
Провадження № 1-кп/596/32/2024
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин кримінальну справу за обвинувальним актом з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №62023140140000075, внесеного 12 червня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хоростків, Гусятинського (теперішнього-Чортківського) району, Тернопільської області, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працюючого директором АТП 16142, розлученого, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.369-2 КК України, -
До Гусятинського районного суду Тернопільської області з Тернопільської обласної прокуратури області 21 червня 2023 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62023140140000075 від 12 червня 2023 року з угодою про визнання винуватості від 13 червня 2023 року, яка укладена між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 ..
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2023 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 призначено підготовче судове засідання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні 30 листопада 2023 року просив затвердити угоду про визнання винуватості укладену між ними та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 погоджене в угоді покарання за ч.2 ст.369-2 КК України. Вважає, що угода укладена відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні 30 листопада 2023 року підтримав угоду та просив її затвердити. Вказав, що він визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому відомі та зрозумілі, угоду уклав добровільно.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні 30 листопада 2023 року підтримав позицію обвинуваченого і просив суд затвердити укладену між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні 20 травня 2024 року прокурор вказав, що угода, укладена між ним та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 від 13 червня 2023 року не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, оскільки незважаючи на те, що сторонами угоди узгоджено покарання у вигляді п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, разом з тим розмір вказаного штрафу не відповідає вимогам ч.2 ст.53 КК України, згідно якої зазначається судом при призначенні покарання у виді штрафу. Не може бути визначений розмір штрафу менший ніж сума отриманого внаслідок вчиненого кримінального правопорушення доходу. Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 отримано дохід у розмірі 6000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України на момент одержання неправомірної вигоди становила 212 411 грн. 60 коп., що є еквівалентно 12906, 56 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі наведеного просить відмовити у її затверджені та продовжити судовий розгляд в загальному порядку. Також вказав, що підстав для повернення обвинувального акту немає, тому що проведено всі слідчі дії, досудове розслідування завершено.
У підготовчому судовому засіданні 20 травня 2024 року захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , з врахуванням позиції процесуального прокурора щодо відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, заявив клопотання про надання їм можливості внести зміни до угоди про визнання винуватості в частині щодо міри покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні 20 травня 2024 року підтримав вищезазначену позицію свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого щодо можливості затвердження вищевказаної угоди, перевіривши угоду, укладену між прокурором та підозрюваним на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін, суд приходить до висновку, що угода не відповідає вимогам КПК України, закону та інтересам суспільства, а тому, затвердженню не підлягає, також слід відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про надання їм можливості внести зміни до угоди про визнання винуватості в частині щодо міри покарання за його безпідставністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно до частин 2, 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до положень ч.7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Суспільний інтерес - це інтерес суспільства або усередненого (репрезентативного) представника цієї спільноти, пов'язаного із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
Термін має широке поширення в контексті протиставлення громадських і особистих інтересів. При цьому передбачається, що громадські інтереси не можуть бути зведені до інтересів окремих громадян. Держава є тим органом, який функціонує в суспільстві для формулювання і захисту громадських інтересів.
Згідно положень частин 1,2 ст.53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе у розмірі 6000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Під час досудового розслідування, а саме 13 червня 2023 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.
У запропонованій до затвердження судом угоді про визнання винуватості від 13 червня 2023 року зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, яке згідно ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів.
При цьому, виходячи з того, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, щиро розкаявся у вчиненому, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, сторони досягли домовленості щодо призначення підозрюваному покарання за ч.2 ст.369-2 КК України у виді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн. без врахування положення ч.2 ст.53 КК України, відповідно до якої за скоєння злочину, за який передбачене основне покарання у вигляді штрафу понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином.
Поряд з тим, сторони дійшли згоди щодо застосувати в порядку ст.96-2 КК України, ч.9 ст.100 КПК України спеціальної конфіскації грошових коштів у сумі 6000 доларів США, одержаних ОСОБА_4 внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, відповідно до ст.472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються:
- сторони угоди;
- формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
- істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (обов'язкова складова змісту угоди);
- обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце) (тобто, необов'язкова чи субсидіарна складова змісту угоди);
- умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення;
- узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням;
- умови застосування спеціальної конфіскації;
- наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Як вбачається зі змісту угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та підозрюваним, такий вимогам ст.472 КПК України не відповідає, оскільки не містить відомостей про істотні для відповідного кримінального провадження обставини.
До переліку істотних для відповідного кримінального провадження обставин, судова практика відносить, крім іншого, характеризуючі дані про особу, що в угоді про визнання винуватості від 13 червня 2023 року стосовно особи ОСОБА_4 відсутні.
Також, угода, крім зобов'язання підозрюваного беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, не містить жодних зобов'язань щодо його співпраці у викритті більш тяжкого злочину, зокрема встановлення особи, уповноваженої на виконання функції держави, яка мала прийняти рішення щодо видачі довідки про тимчасову непридатність до військової служби. Вказане дало би можливість прокурору розкрити злочин, передбачений ст.368 КК України.
Тому суд вважає, що угода, у цьому випадку, незважаючи на те, що такі домовленості є необов'язковою (субсидіарною) складовою її змісту, не відповідає за метою укладення інтересам суспільства, оскільки спрямована винятково на задоволення приватного інтересу підозрюваного щодо пом'якшення покарання.
Пункт четвертий угоди містить посилання на те, що при укладенні такої, у відповідності до ст.470 КПК України, враховуються ступінь та характер сприяння підозрюваного у проведенні кримінального провадження, характер і тяжкість підозри, наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження.
Стаття 470 КПК України передбачає, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Проте, всупереч зазначеним вище нормам права, пункт четвертий угоди носить загальний характер без визначення того, яким чином підозрюваний сприяв у проведенні кримінального провадження. Без зазначення характеру та тяжкості підозри, без зазначення того, в чому конкретно полягає наявність суспільного інтересу у забезпечення швидкого судового провадження.
При цьому, суд також звертає увагу, на те, що, оскільки угода про визнання винуватості укладена у провадженні щодо нетяжкого злочину, в угоді відсутнє обґрунтування забезпечення співвідношення суспільного інтересу та приватного інтересу підозрюваного, обвинуваченого.
У цьому випадку інтерес держави (суспільства) щодо призначення належного покарання винним, може підпорядковуватися зацікавленості у підвищенні ефективності досудового розслідування. Тобто в обмін на узгоджену міру покарання обвинувачений мав би сприяти викриттю співучасників злочинів, повідомляти схему злочинної діяльності, тощо, чого не відображено в наданій суду угоді.
Пунктом шостим угоди передбачено, що підозрюваний ОСОБА_4 розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним закону і будь-якого положення складеної угоди.
Однак, на думку суду таке формулювання викликає певні зауваження, оскільки зі змісту закону не випливає будь-яких зобов'язань іншої сторони (тобто прокурора), які б виконувалися під умовою дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеної угоди, «неухильно виконувати майбутній вирок». Невиконання такої умови угоди матиме наслідком звернення прокурора до суду з клопотанням про скасування ухваленого на її підставі вироку з призначенням судового розгляду в загальному порядку чи з направленням матеріалів провадження для завершення досудового розслідування.
Пунктом другим угоди визначено, що підозрюваний ОСОБА_4 зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Такий обов'язок не лише відображає позицію підозрюваного на момент укладення цієї угоди, а спрямовано на забезпечення затвердження її судом у майбутньому судовому провадженні.
Поряд з тим, суд вважає за необхідне відмітити, що процесуальним прокурором надано суду у судових засіданнях 30.11.2023 року та 19.04.2024 року процесуальні рішення та інші процесуальні документи з метою вирішення судом питання про речові докази при затвердження угоди про визнання винуватості, а саме: постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 про визнання предметів та речей речовими доказами від 20.05.2023 року, згідно якої речовими доказами визнано грошові кошти - купюри номіналом 100 доларів США із серійними номерами в кількості 60 купюр та постанову цього ж старшого слідчого від 23.05.2023 року, згідно якої, із врахуванням постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 12.06.2023 року, речовими доказами визнано :
-мобільний телефон марки «Айфон» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із сім картою НОМЕР_3 ;
-мобільний телефон марки «Айфон» imei : НОМЕР_4 без сім карти.
Проте, у вказаних постановах старшого слідчого не вирішено питання про передання вищевказаних доказів на зберігання.
При цьому, суду надані дві квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, а саме 6000 доларів США, які поміщенні у спецпакет ДБР S2002984 та вищезазначених двох мобільних телефонів, у текстах яких відсутні дані про те, яка посадова особа прийняла вищевказані речові докази на зберігання та де вони зберігаються. Вказані квитанції підписані старшим слідчим четвертого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 та скріпленні печаткою територіального управління, розташованого в місці Львові ДБР.
Тобто, зазначені вище постанови старшого слідчого та квитанції не відповідають вимогам КПК України, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації,технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМ України від 19.11.2012 року №1104, Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року за № 51/401/649/471/23/125.
У судовому засіданні 20.05.2024 року процесуальним прокурором додатково додано суду ще:
дві квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження за №№ В000858, В000859, які за своїм змістом суттєво відрізняються від змісту квитанцій, які надані суду в судовому засіданні 19.04.2023 року;
акт прийому - передачі майна на зберігання від травня 2024 року, на якому рукописним шляхом зроблено зачеркування дати його складання, а саме з 06 на 07, згідно якого грошові кошти в сумі 6000 доларів США старшим слідчим ОСОБА_6 передано на зберігання в ПАТ КБ «Приватбанк»;
відповідь слідчого ОСОБА_7 від 13.05.2024 року № 9044-24, адресованого прокурору ОСОБА_8 , з якої вбачається, що речові докази: мобільний телефон марки «Айфон» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 із сім картою НОМЕР_3 та мобільний телефон марки «Айфон» imei : НОМЕР_4 станом на 07.05.2024 року перебувають в кімнаті зберігання речових доказів ТУ ДБР у м. Львові.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановленні обставини, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості, укладена 13 червня 2023 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 суперечить вимогам кримінального процесуального закону , закону про кримінальну відповідальність та її умови не відповідають інтересам суспільства, а тому, затвердженню не підлягає.
Відповідно до частин 1, 3 п.1 ст.314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти одне з рішень, передбачених частиною 3 цієї статті, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» якщо угоди (незалежно від її виду) досягнуто під час досудового розслідування, після виконання процесуальних дій, передбачених статей 290, 291 КПК України, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Відповідно до п.18 зазначеної вище Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень:
а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або
б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК України; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.
Клопотання, зазначеного у п.18 вказаної вище Постанови Пленуму ВССУ процесуальним прокурором до суду не подавалося.
Відповідно до абзацу 2 ч. 7 ст. 474 КПК України, в разі відмови в затвердженні угоди досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Беручи до уваги, що угоди про визнання винуватості досягнуто під час досудового розслідування, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом, суд вважає, що слід повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
Суд звертає увагу на те, вказане повернення кримінального провадження не є тотожним діям суду, передбаченим п.3 ч.3 ст.314 КПК України, яким врегульовано дії суду при встановлені того, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що в силу вимог ч.8 ст.474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Керуючись ст.ст. 314, 370, 372, 376, 468, 469, 470, 472, 474 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5 про надання стороні захисту можливості внести зміни до угоди про визнання винуватості в частині щодо міри покарання - відмовити.
У затвердженні угоди щодо визнання винуватості, укладеної 13 червня 2023 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 - відмовити.
Кримінальне провадження №62023140140000075 від 12 червня 2023 року щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.369-2 ч.2 КК України (угоду про визнання винуватості від 13 червня 2023 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 з обвинувальним актом щодо обвинувачення ОСОБА_4 , за ст.369-2 ч.2 КК України та надані прокурором інші матеріали кримінального провадження) повернути прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що в силу вимог ч.8 ст.474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області ОСОБА_1