Справа № 588/801/24
Провадження № 3/588/300/24
22 травня 2024 року м. Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Огієнко О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, що надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Тростянець Сумської області, громадянку України, з повною загальною середньою освітою, заміжню, працюючу укладальником-пакувальником у ПрАТ «Монделіс Україна», зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючу: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 05.03.2003 Тростянецьким РВ УМВС України в Сумській області,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №190794 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вона 03.05.2024 о 22 годині 30 хвилин у АДРЕСА_2 ухилилася від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо догляду, виховання та піклування відносно своєї неповнолітньої онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває під опікою, та яка самовільно залишила місце проживання, не відповідала на телефонні дзвінки, не ночувала вдома протягом доби, чим могло бути задано шкоду життю та здоров'ю неповнолітньої ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 інспектором ЮП СП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Гайдук К.В. кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення щодо ухилення від виконання опікунських обов'язків не визнала та пояснила, що 03.05.2024 пішла на роботу на нічну зміну, вдома залишився дідусь. Онука відкрила двері та пішла з дому. З дитиною вона проводить виховну роботу, онучка каже, що все розуміє, але робить те, що задумала. На даний час вона відправила дитину в реабілітаційний центр для дітей.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП не була доведена поза розумним сумнівом, тому провадження у справі необхідно закрити, виходячи з таких мотивів.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Положення частин 1, 2 статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
ОСОБА_1 звинувачується в ухиленні від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання онуки ОСОБА_2 , яка самостійно залишила місце проживання, не відповідала на телефонні дзвінки не ночувала вдома протягом доби.
Обставини невиконання обов'язків щодо виховання дитини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 190794 від 04.05.2024, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки не зазначено, від виконання яких саме обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, ухилилася остання. Крім того, підставою складання протоколу було звернення самої ОСОБА_1 з приводу того, що її підопічна онука пішла з дому і не повернулась.
Також суд враховує і те, що ОСОБА_1 працює, тому не може постійно перебувати поряд із онукою, щоб постійно контролювати її поведінку.
До матеріалів справи не додано доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 умисно не контролювала поведінку онуки, веде аморальний спосіб життя, тощо, що дало б підстави вважати, що вона ухиляється від виконання своїх опікунських обов'язків.
Згідно характеристики закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Тростянецької міської ради ОСОБА_2 навчається у 8-А класі, заклад відвідує систематично, пропусків занять без поважних причин не має. Завжди має охайний вигляд, до уроків готується сумлінно, домашні завдання виконує вчасно. Опікун приділяє увагу навчанню та вихованню дівчинки, тримає постійний зв'язок з класним керівником.
Отже, установлені обставини не свідчать про те, що дії неповнолітньої ОСОБА_2 щодо самовільного залишення місця проживання є наслідком бездіяльності опікуна.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У справах « Нечипорук і Йонкало проти України » від 21 квітня 2011 року та « Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї » від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на те, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу вказаного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись статтями 7, 184, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. О. Огієнко