Романівський районний суд Житомирської області
294/2071/23
Іменем України
22 травня 2024 року смт. Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні на підготовчому провадженні в залі суду в смт. Романів кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючої, неодруженої, на утриманні маючої одну малолітню дитину, раніше не судимої,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі КК України),-
29 вересня 2023 року між обвинуваченою ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості, в якій сформульовано обвинувачення та зазначено кримінальне правопорушення у вчинені якого обвинувачується особа, зокрема зазначено, що 08.09.2023 близько 12 години 00 хвилин у ОСОБА_4 під час перебування в приміщенні кухні житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_2 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, у вказаний день, час та місці, керуючись корисливим мотивом, в період дії на території України воєнного стану, будучи впевненою, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченим для оточуючих, переконавшись у відсутності уваги власника майна та інших осіб, які б могли перешкодити вчиненню злочину, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно викрала з сумки грошові кошти у сумі 19000 грн. номіналом купюр по 1000 грн. кожна, належних потерпілому ОСОБА_7 .
З викраденим майном ОСОБА_4 залишила місце вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 19000 грн.
Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за частиною 4 статті 185 КК України. Обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, ОСОБА_4 повинна понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді 5 років позбавлення волі. При цьому, з урахуванням наявності обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку), та відсутності обтяжуючих покарання обставин сторони угоди вважають за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі положень статей 75,76 КК України.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченій.
Розглядаючи в порядку, визначеному пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про винуватість суд виходить з наступного.
Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
Частиною 2 статті 75 КК України визначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити та призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання. Потерпілий у своїй заяві не заперечував щодо затвердження угоди та призначення іспитового строку обвинуваченій.
Обвинувачена та її захисник в судовому засіданні також просили вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачена беззастережно визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із статтею 12 КК України є тяжким злочином.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє права, визначені статтею 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України, за якою належить призначити їй узгоджену сторонами угоди визнання винуватості міру покарання.
При цьому, враховуючи дані про особу обвинуваченої, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до переконання про можливість виправлення та перевиховання останньої без відбування покарання, і вважає за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням, відповідно до статті 75 КК України, визначивши іспитовий строк в 1 рік та поклавши на неї обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК України.
Долю речових доказів після набрання вироком законної сили слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 100, 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 вересня 2023 року, укладену між прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до положень статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Після набрання вироком законної сили долю речових доказів вирішити наступним чином:
-гроші в сумі 7790 гривень, які передані на зберігання потерпілому - залишити ОСОБА_7 ;
-квитанцію про поповнення рахунку мобільного телефону - залишити в матеріалах кримінального провадження №12023060470000266 протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених частиною 4 статті 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1