Справа № 592/2929/24
Провадження № 1-кп/592/347/24
22 травня 2024 року м. Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми обвинувальний акт у кримінальному провадженні № №12023200480004855, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.12.2023 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лебедин Сумської області, громадянина України, паспорт громадянина України 007712340, запис в демографічному реєстрі 19830802-12910, рнокпп НОМЕР_1 , знятого з військового обліку, з професійно-технічною освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину у віці 8 років, не працюючого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 06.09.2002 Ковпаківським районним судом міста Суми за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 1 рік;
2) 01.12.2003 Лебединським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю 1 рік;
3) 20.08.2004 Зарічним районним судом міста Суми за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць;
4) 04.07.2008 Ковпаківським районним судом міста Суми за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;
5) 08.05.2015 Лебединським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 1 рік зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
6) 21.06.2016 Зарічним районним судом міста Суми за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
7) 14.11.2016 Зарічним районним судом міста Суми за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
8) 30.09.2019 Ковпаківським районним судом міста Суми за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 9) 20.05.2020 Зарічним районним судом міста Суми за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
10) 20.05.2020 Зарічним районним судом міста Суми за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, 04.08.2003 звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
11) 04.03.2024 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 80 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Борисоглєбске Борисоглєбського району Ярославської області рф, з професійно-технічною освітою, незаміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
1) вироком Сумського районного суду Сумської області від 09.06.2016 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин;
2) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 30.10.2017, зміненим ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13.03.2018, за ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк на 4 місяці;
3) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 29.12.2018 за ч. 2 ст. 185 ч. 2, ст. 15 і ч. 2 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді арешту на строк на 5 місяців;
4) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.01.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк на 6 місяців;
5) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 20.05.2020 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць;
6) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.10.2020 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі 1 рік 1 місяць;
7) вироком Білопільського районного суду Сумської області від 01.12.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк на 3 місяці;
8) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.11.2022, зміненим ухвалою Сумського апеляційного суду від 14.08.2023, за ч 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнена з під варти 14.08.2023;
9) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2024 за ч. 4 ст. 185, 69 КК України до 3 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участі прокурора Окружної прокуратури м. Суми - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
установив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на всій території України введено воєнний стан, продовжений та діючий по теперішній час.
12.12.2023 близько 13 год. 17 хв. у ОСОБА_3 , який перебував у приміщенні аптеки ТзОВ «Подорожник Суми», що розташована за адресою: м. Суми вул. Марка Вовчка, буд. 2, виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілій стороні та бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні аптеки ТзОВ «Подорожник Суми» 12.12.2023 в період часу з 13 год. 17 хв. по 13 год. 21 хв., взяв з полиці желейні пастилки з вітамінами «Вітатон Кідс» № 60 у кількості 1 уп. та спрей назальний «Нокспрей» 0,05% фл. 10 мл. у кількості 1 уп., загальною вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-24/1115-ТВ від 25.01.2024 - 466 гривень 95 копійок, та поклав вказаний товар до кишені куртки, в яку був одягнутий.
Після цього, ОСОБА_3 , не розрахувавшись за вказаний товар, покинув приміщення аптеки та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши ТзОВ «Подорожник Суми» матеріальної шкоди на суму 466 грн. 95 коп.
Продовжуючи свої протиправні дії, 16.12.2023 близько 15 год. 52 хв. у ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «Амбар» ТОВ «Амбар-маркет», який розташований за адресою: м. Суми, вул. Лесі Українки, буд. 16, виник спільний умисел на незаконне збагачення шляхом вчинення крадіжки чужого майна за попередньою змовою групою осіб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій стороні та бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, 16.12.2023 перебуваючи в приміщенні вказаного магазину ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 підійшли до стелажу з товаром, та діючи за спільним корисливим умислом, та за взаємної обізнаності про протиправні дії кожного, о 15 год. 53 хв. ОСОБА_3 взяв з полиць 3 (три) шоколадки «Міlка» смак карамель-арахіс маса 276 г., та поклав до внутрішньої кишені куртки, в яку був одягнутий, а ОСОБА_4 в цей час взяла 2 (дві) шоколадки «Міlка» смак карамель-арахіс маса 276 г. та о 15 год. 56 хв., за присутності ОСОБА_3 , взяла 1 пачку кави марки «Jacobs Monarch» масою 250 гр. та поклала зазначене майно до своєї сумки.
Загальна вартість зазначеного вище товару, яким заволоділи ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-24/1115-ТВ від 25.01.2024 складає 916 грн. 30 коп.
Після цього, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 утримуючи викрадений товар при собі, пройшовши касову зону, не розрахувавшись за вищевказаний товар, покинули приміщення магазину та розпорядились ним на власний розсуд, завдавши ТОВ «Амбар-маркет» матеріальної шкоди на суму 916 грн. 30 коп.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаються обвинувачені.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючими ознаками якої є: «вчинена в умовах воєнного стану», «вчинена повторно», «вчинена за попередньою змовою групою осіб».
Суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а її дії кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючими ознаками якої є: «вчинена в умовах воєнного стану» та «вчинена повторно», «вчинена за попередньою змовою групою осіб».
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 по пред'явленому обвинуваченню за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України свою вину за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті визнав повністю. Суду пояснив, що повністю згоден з пред'явленим обвинуваченням, дуже шкодує про вчинене. Дійсно, ним були вчинені крадіжки 12.12.2023 близько 13 години в аптеці «Подорожник» на вул. М. Вовчка в м. Суми, викрадено вітаміни та спрей для носа, які поклав до кишені, вийшов з приміщення аптеки не сплативши за товар. Крім того, він разом з ОСОБА_4 16.12.2023 близько 16 години, перебуваючи в магазині «Амбар» на вул. Л. Українки спільно викрали шоколадки та каву. Він заховав товар до куртки, а ОСОБА_4 заховала товар до своєї сумки, пройшли касову зону, не розрахувавшись за товар, залишили приміщення магазину.
Згоден з проведеною товарознавчою експертизою та визначеною сумою викраденого.
У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку, просив не призначати суворе покарання.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 по пред'явленому обвинуваченню за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України свою вину за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті визнала повністю. Суду пояснила, що повністю згодна з пред'явленим обвинуваченням, дуже шкодує про вчинене. Нею була вчинена крадіжка разом з ОСОБА_3 16.12.2023 близько 15.50 години, в магазині «Амбар» на вул. Л. Українки коли спільно викрали шоколадки та каву. ОСОБА_3 заховав товар до куртки, а вона заховала товар до своєї сумки, пройшли касову зону, не розрахувавшись за товар, залишили приміщення магазину. Згодна з проведеною товарознавчою експертизою та визначеною сумою викраденого. У вчиненому щиро розкаюється, висловлювала жаль за свою поведінку, засуджує її, просила не призначати суворе покарання.
Визнавши на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, враховуючи думку учасників судового провадження, суд обмежився допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинувачених, а також необхідних для вирішення інших питань, зокрема, щодо процесуальних витрат.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
ОСОБА_3 вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, має молодий вік, діагностоване захворювання, утримує малолітню дитину - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що пом'якшують його покарання.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України - не встановлено.
ОСОБА_4 вину визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, має молодий вік, діагностоване захворювання - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що пом'якшують її покарання.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України - не встановлено.
Обставин, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, відповідно до ч. 5 ст. 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При призначенні обвинуваченим покарання, суд на підставі ст. 65 Кримінального кодексу України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами покарання» зазначено, що виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 56/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
При цьому, у п. 8 Постанови ПВСУ № 7 від 24.10.2010 ВСУ звернув увагу на те, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) ( 2341-14 ) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке буде необхідне та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, кількість епізодів злочинної діяльності, обсяг викраденого майна, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, завдана шкода потерпілим не відшкодована, офіційно не працює, розлучений, має діагностоване хронічне захворювання, на утриманні перебуває малолітня дитина, має сталі соціальні зв'язки, хвору матір 1961 року народження, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.
Враховуючи викладене, засади, передбачені ст. 65 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини вчинення злочинів, суд вважає за потрібне призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України та призначити ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, покарання з застосуванням ст. 69 КК України, як про це просила сторона захисту у судових дебатах.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Відтак, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_3 остаточно підлягає призначенню покарання за сукупністю злочинів, за вироком, постановленим у цій справі та за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.03.2024 шляхом повного складання призначених покарань з застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке буде необхідне та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, один епізод злочинної діяльності, обсяг викраденого майна, особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово судима за вчинення корисливих злочинів проти власності, офіційно не працює, завдана шкода не відшкодована, незаміжня, позбавлена батьківських прав стосовно сина ОСОБА_8 , згідно інформації, зазначеної у вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2024, страждає на розлад психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, на даний час під клінічним наглядом на замісні терапії (метадоном), (контрольована залежність). До постановлення вироку у даній справі ОСОБА_4 засуджена вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки. Саме за даним вироком ОСОБА_4 утримується у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» та відбуває призначене покарання з 10.01.2024.
Враховуючи викладене, засади, передбачені ст. 65 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини вчинення злочину, вартість викраденого майна, суд вважає за потрібне призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України та призначити ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, покарання з застосуванням ст. 69 КК України, як про це просила прокурор та сторона захисту у судових дебатах.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Відтак, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_4 остаточно підлягає призначенню покарання за сукупністю злочинів, за вироком, постановленим у цій справі та за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2024.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Дана позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку.
Цивільні позови не заявлено.
Даних про наявність речових доказів у кримінальному провадженні прокурором суду не надано.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати - з дня проголошення вироку.
У строк відбування покарання за даним вироком підлягає зарахуванню відбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2024 у період з 10.01.2024 до 21.05.2024.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням експертів, які згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави. Відповідно ст. 126 КПК, питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, рішення про відшкодування процесуальних витрат, а відповідно ч. 1, 3 ст. 368 КПК, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, та в разі, якщо обвинувачуються декілька осіб, вирішує питання про стягнення процесуальних витрат щодо кожного обвинуваченого.
На підставі частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинувачених підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів на проведення експертиз.
Стороною обвинувачення не заявлялось клопотання про застосування запобіжних заходів відносно обвинувачених, тому відсутні підстави для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Керуючись статтями 368, 371, 374, 376, 392, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань за даним вироком і вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.03.2024 у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт, перевівши на підставі ч.1 ст.72 КК України покарання у виді громадських робіт в покарання у виді позбавлення волі - 10 (десять) днів, виходячи із співвідношення, що 1 (одному) дню позбавлення волі відповідає 8 (вісім) годин громадських робіт, остаточно призначити до відбування ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 10 (десять) днів.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-24/1115-ТВ від 25.01.2024 у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп.
ОСОБА_4 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2024 у виді 3 (трьох) років позбавлення волі більш суворим покаранням призначеним за цим вироком, остаточно призначити до відбування ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 22.05.2024 - дня проголошення вироку.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування остаточного покарання, відбуте у період 10.01.2024 до 21.05.2024 включно покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2024.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у дольовому порядку на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-24/1115-ТВ від 25.01.2024 у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 92 коп. по 567 (п'ятсот шістдесят сім) грн. 96 коп. з кожного.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченим право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1