1-кп/278/40/24
278/230/15-к
Іменем України
22 травня 2024 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі колегії:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурорки - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42013060170000010 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України,
ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він шляхом обману заволодів майном потерпілих, а саме: у період з 08 по 25 жовтня 2008 року грошовими коштами, які належать ОСОБА_9 у розмірі 274352 грн, 13 листопада 2008 року грошовими коштами ОСОБА_10 у розмірі 430324 грн, на початку квітня 2011 року грошовими коштами ОСОБА_11 у розмірі 27790 грн, у період з липня 2011 року по травень 2012 року грошовими коштами ОСОБА_8 у розмірі 180830 грн, у квітні 2012 року грошовими коштами ОСОБА_12 у розмірі 47940 грн, у період з жовтня по грудень 2012 року грошовими коштами ОСОБА_13 у розмірі 27897 грн та 29 березня 2013 року грошовими коштами ОСОБА_14 у розмірі 24000 грн, чим спричинив останнім матеріальну шкоду на вказані суми.
Отже, стороною обвинувачення дії ОСОБА_6 кваліфіковані за:
- ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно;
- ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно у великих розмірах;
- ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.
Захисники та обвинувачений ОСОБА_6 звернулися до суду з клопотанням про звільнення останнього від кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення, у зв'язку з закінченням строків давності, відповідно до ст. 49 КК України. При цьому останній винуватим себе у вчиненні висунутого обвинувачення не визнав.
Прокурорка не заперечувала проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.
Під час розгляду справи обвинуваченому було роз'яснено, що він має право на судовий розгляд, у ході якого сторона обвинувачення має довести його винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів, а у іншому випадку він буде виправданий у вчиненні цих кримінальних правопорушень. Також судом роз'яснено, що закриття кримінального провадження за ст. 49 КК України (за закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності) є нереабілітуючими підставами. Проте обвинувачений відмовився від судового розгляду та наполягав на закритті провадження з вказаних підстав.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання захисників та обвинуваченого підлягає задоволенню, а провадження закриттю з огляду на таке.
Частиною четвертою статті 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
За приписами ст. 12 КК України (на момент вчинення злочинів) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України є злочином середньої тяжкості, за ч. 3 ст. 190 КК України є тяжким злочином та за ч. 4 ст. 190 КК України є особливо тяжким злочином.
Відповідно до п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 49 КК України (на момент вчинення злочинів) особа, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості, десять років у разі чинення тяжкого злочину та п'ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
При цьому Верховний суд в постановах від 09.04.2019 та 12.11.2019 у справах №760/18016/15-к та №566/554/16-к, виходячи з системного аналізу ст. 49 КК України, а також положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, роз'яснив, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення, передбачених у ст. 49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Таким чином, враховуючи те, що з часу вчинення ОСОБА_6 у 2008 році інкримінованого йому особливо тяжкого злочину минуло п'ятнадцять років, з моменту вчинення тяжкого злочину у 2012 році минуло десять років та з моменту вчинення у 2013 році злочину середньої тяжкості минуло п'ять років, а також те, що останній дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України та закриття відносно нього кримінального провадження.
При цьому суд зауважує, що заперечення потерпілої щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не матиме правових наслідків для його вирішення, оскільки норми ст. 49 КК України мають імперативний характер та є обов'язковими для застосування.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», у разі закриття справи з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається, а тому суд залишає цивільні позови потерпілих без розгляду та роз'яснює останнім про їх право звернутися з наведеними позовами у порядку цивільного судочинства.
Окрім того виходячи з роз'яснень, які містяться у п. 20 постанові Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.
Керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284, 372 КПК України, суд,
Клопотання обвинуваченого та захисника задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №278/230/15-к відносно останнього - закрити.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, залишити без розгляду.
Арешт, накладений ухвалами Богунського районного суду м. Житомира від 15.01.2015, 27.01.2015, на вантажний автомобіль «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 і майно, яке вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , скасувати та повернути власнику або законному володільцю.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя:
Судді: