справа № 295/4895/24
22 травня 2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого в порядку ст.ст. 303, 304 КПК України, -
2 квітня 2024 року ОСОБА_3 звернувся зі скаргою до слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира зі скаргою на бездіяльність слідчого в порядку ст. ст. 303, 304 КПК України в якій просить постановити ухвалу, якою зобов'язати відповідальних осіб внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за його заявою від 1 квітня 2024 року і розпочати розслідування.
У обґрунтування скарги заявник вказує, що 1 квітня 2024 року до відділення поліції РУП ГУНП України в Житомирській області була подана заява щодо скоєння кримінального правопорушення суддею ОСОБА_4 , передбаченого ст. ст. 109, 111 КК України. Однак, всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства України співробітники Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 у встановлений законодавством строк не внесли. Враховуючи наведене, скаржник вважає бездіяльність уповноважених осіб РУП ГУНП в Житомирській області протиправною, а тому останній вимушений звернутися до суду із цією скаргою.
Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного суду від 15 травня 2024 року скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення передана для судового розгляду до Житомирського районного суду Житомирської області.
Згідно із протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 21 травня 2024 року слідчим суддею у цій справі визначено суддю Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_5 .
У ході судового засідання, скаржник вимоги, викладені у скарзі, підтримав та просив їх задовольнити.
Житомирський РУП ГУНП в Житомирській області правом участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не скористався. Причини неявки суду невідомо.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, прокурора не є перешкодою для розгляду скарги у зв'язку із чим розгляд справи вирішено проводити у відсутність осіб, які не з'явились.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним зазначити наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні, серед іншого, може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 та від 24 квітня 2019 року у справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40, ч. 4 ст. 40-1 КПК України прокурор, слідчий та дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
При цьому, нормами кримінального процесуального законодавства передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше.
Разом з цим, передбачено необхідність попередньої оцінки слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки певного кримінального правопорушення, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення, і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до ЄРДР за відповідною правовою кваліфікацією. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є прокурор, слідчий чи дізнавач вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймаються уповноваженою особою самостійно.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Проаналізувавши зміст скарги, позицію скаржника щодо цього, вимоги процесуального закону і усталену судову практику з приводу врегулювання зазначених правовідносин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
У заяві ОСОБА_3 від 1 квітня 2024 року не наведені об'єктивні дані, що свідчать про ознаки, як певного кримінального правопорушення загалом так і з наведеною у ньому кваліфікацією. Виходячи із вказаного, відсутні підстави вважати, що таке звернення є саме заявою про кримінальне правопорушення з послідуючим обов'язком її внесення до ЄРДР за відповідною правовою кваліфікацією.
Викладені у заяві ОСОБА_3 обставини, на переконання слідчого судді, можуть бути предметом дисциплінарного провадження, однак не кримінального.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 107, 303 - 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, --
Скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1