Справа №461/2647/24
21 травня 2024 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.
секретар судового засідання Курилюк А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», за участю третіх осіб Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського Сергія Володимировича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позовні вимоги.
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що йому стало відомо про блокування належних йому банківських рахунків. За допомогою інформації з відкритих реєстрів, він дізнався, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 677, вчиненого 05.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., про стягнення з нього на користь АТ «Альфа-банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 75302,79 грн.
Позивач вважає, що вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вказує, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі переліку документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитних договорах, який втратив чинність.
Зазначив, що у зв'язку із поданням позову до суду, він змушений був скористатись професійною правовою допомогою, а тому просить стягнути з відповідача витрати на таку допомогу у розмірі 10000 грн.
Враховуючи наведене, просить позов задоволити.
Рух справи в суді.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із несплатою позивачем судового збору.
05.04.2024 року від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду 08.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення сторін) в судове засідання.
Позиція сторін по справі.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що звертаючись до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису банк подав документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік № 1172). Таким чином, за твердженнями відповідача, банк виконав усі вимоги чинного законодавства для підтвердження факту безпірності заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим вважає посилання позивача на необхідність надання інших документів такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Крім того, представник відповідача зазначив, що заявлений обсяг витраченого часу для надання вищезазначених послуг (вище зазначеної правової допомоги) явно не відповідає складності справи в рамках якої Адвокатом надається правова допомога Позивачу, а також складності виконаних адвокатом робіт (наданих адвокатом послуг). Вказав, що спори про визнання виконавчих написів нотаріусів є досить поширеною категорією цивільних справ. Судова практика по таким спорам є чіткою та сформованою, в мережі інтернет досить багато науково-популярних статей та шаблонів документів для участі в таких справах. А отже для висококваліфікованого адвоката підготовка процесуальних документів по таких справах
Треті особи жодних процесуальних заяв до суду не подавали.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що за заявою АТ «Альфа-Банк» 02 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та позивачем, було укладено договір кредиту № 600/02.1-07-691 на купівлю автотранспортного засобу. Відповідно до п.1.1. кредитного договору банк надає ОСОБА_1 кредитні кошти (кредит) в сумі 22 768,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.
05.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис № 677, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором за період з 01.09.2017 року по 01.09.2020 року у розмірі 75302,79 грн.
01.03.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського С.В. на підставі виконавчого напису нотаріуса № 677 від 05.02.2021 року було відкрито виконавче провадження № 64679432.
30 листопада 2022 року Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було змінено найменування на Акціонерне товариство «Сенс Банк», про що були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських.
Мотиви прийняття рішення судом.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Спірні правовідносини у цій справі регулюються ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про нотаріат».
Відповідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стягнення заборгованості у безспірному порядку проводиться відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (далі - Перелік документів).
Згідно п.1 Переліку, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Однак, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов'язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов'язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Таким чином, вчиняючи оспорювані виконавчі написи, приватний нотаріус неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21)
Таким чином, пунктом 1 Переліку передбачено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як встановлено судом, кредитні договори було укладено в простій письмовій формі, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Отже, приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів, вже не є чинні.
Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зазначене вище дає підстави для визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
При ухваленні рішення, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, відповідно до якої порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням наведеного, оскільки встановлено недотримання приватним нотаріусом під час вчинення спірних виконавчих написів вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, а також встановлено наявність підстав, які свідчать, що борг не є безспірним, позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
За змістом ч.2 ст.174 ЦК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
20.05.2024 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Винниченка М.П. надійшла заява про врахування витрат на правову допомогу, до якої було долучено договір від 06.07.2023 року про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Винниченком М.П. та акт приймання наданих послуг від 19.04.2024 року.
Відповідно до вказаного акту приймання наданих послуг адвокатом було надано клієнтові ряд послуг: вивчення та аналіз матеріалів справи, вивчення судової практики даної категорії справ та консультування клієнта (2000 грн.); готування позовної заяви, проведення розрахунків, та інших документів, підготовка документів для подачі до суду (4000 грн.); участь у судовому засіданні та ведення справ у суді (відстеження та повідомлення клієнта за рухом справи) 4 000 грн
Відповідно до п.3 зазначеного акту 19.04.2024 року клієнт ОСОБА_1 передав адвокату Винниченку М.П. грошові кошти в сумі 10 000 грн. готівкою, таким чином в повному обсязі провів розрахунок за надані послуги.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у випадку задоволення позову, просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 3000 грн..
Враховуючи категорію справи (визнання виконавчого надпису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню), її складність, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, незначні обсяги матеріалів справи, сформовану судову практику по даній категорії справ, суд вважає, що повна компенсація сплаченого позивачем розміру витрат на правничу допомогу в сумі 10000 гривень за рахунок АТ «Сенс Банк» не була б пропорційною, співмірною та логічною.
Суд переконаний, що стягнення з відповідача компенсації за правничу допомогу в такому розмірі не відповідало б принципу справедливості, а тому суд вважає необхідним зменшити компенсацію до суми в розмірі 4000 гривень, що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги, її реальній складності а також принципу пропорційності задоволеним позовним вимогам.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст., 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 677 від 05.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 75302 грн. 19 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714.
Третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Є. Коновальця, 433.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Михайловський Сергій Володимирович, адреса:79106, м. Львів, вул. О. Степанівни, буд. 21.
Суддя Л.Д. Мироненко