Іменем України
21 травня 2024 року
м. Харків
справа №615/74/24
провадження № 22-ц/818/2142/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Валківська міська рада Богодухівського району Харківської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної органом місцевого самоврядування, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 березня 2024 року, постановлене суддею Левченко А.М.,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з Валківської міської ради як правонаступника Сидоренківської міської ради Валківського району Харківської області матеріальну шкоду у розмірі 579722,00 грн спричинену прийняттям незаконного рішення.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 08 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що судом безпідставно відмовлено в задоволення позовних вимог. Суд не взяв до уваги, що постановою КМУ №177 не встановлено випадів припинення права на майновий пай. Через незаконне рішення ради позивач не зміг оформити свої права на майно.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Сидоренківської сільської ради V скликання № 326-У від 10 серпня 2010 року наразі не скасовано та є чинним, обставини, на які посилається позивач, були предметом судового розгляду, та судовими рішеннями не встановлено порушення вимог закону Сидоренківською сільською радою, при ухвалені рішення № 326-У від 10 серпня 2010 року, нових доказів та обставин, які спростовували висновки, викладені у вказаних судових рішеннях, позивачем не надано, а також не надано доказів на обґрунтування факту нанесення і розміру майнової шкоди. Таким чином позовні вимоги є недоведеними.
Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 10 жовтня 2009 року між позивачем та 36 власниками майнових паїв КСП «Заповіти Ілліча» були укладені договори купівлі-продажу майнового паю на загальну суму 579 722,00 грн, розмір загальної частки 5,589 %.
Згідно наведеного позивачем списку продавців, договори купівлі-продажу майнового паю укладено з громадянами:
ОСОБА_2 , сертифікат НОМЕР_1 , вартість паю 25660, частка 0,247 %;
ОСОБА_3 , сертифікат НОМЕР_2 , вартість паю 15025, частка 0,145%;
ОСОБА_4 , сертифікат НОМЕР_3 , вартість паю 14128, частка 0,136%;
ОСОБА_5 , сертифікат НОМЕР_4 вартість паю 1755, частка 0,017%;
ОСОБА_6 , сертифікат НОМЕР_5 , вартість паю 13004, частка 0,125%;
ОСОБА_7 , сертифікат НОМЕР_6 , вартість паю 3095, частка 0,030%;
ОСОБА_8 , сертифікат НОМЕР_7 , вартість паю 20808, частка 0,200%;
ОСОБА_8 , сертифікат НОМЕР_8 , вартість паю 4880, частка 0,047%;
ОСОБА_9 , сертифікат НОМЕР_9 , вартість паю 8136, частка 0,078%;
ОСОБА_10 , сертифікат НОМЕР_10 , вартість паю 19660, частка 0,189 %;
ОСОБА_11 , сертифікат НОМЕР_11 , вартість паю 16465, частка 0,159%;
ОСОБА_12 , сертифікат НОМЕР_12 , вартість паю 9 886, частка 0,095%;
ОСОБА_13 , сертифікат НОМЕР_13 , вартість паю 24374, частка 0,235%;
ОСОБА_14 , сертифікат НОМЕР_14 , вартість паю 24611, частка 0,237%;
ОСОБА_15 , сертифікат НОМЕР_15 , вартість паю 26207, частка 0,253%;
ОСОБА_16 , сертифікат НОМЕР_16 , вартість паю 9638, частка 0,093%;
ОСОБА_17 , сертифікат НОМЕР_17 , вартість паю 7802, частка 0,075%;
ОСОБА_18 , сертифікат НОМЕР_18 , вартість паю 28516, частка 0,275%;
ОСОБА_19 , сертифікат НОМЕР_19 , вартість паю2319, частка 0,022%;
ОСОБА_20 , сертифікат НОМЕР_20 , вартість паю31719, частка 0,305%;
ОСОБА_21 , сертифікат НОМЕР_21 , вартість паю 37785, частка 0,364%;
ОСОБА_22 , сертифікат НОМЕР_22 , вартість паю 19250, частка 0,186%;
ОСОБА_23 , сертифікат НОМЕР_23 , вартість паю 21877, частка 0,211%;
ОСОБА_24 , сертифікат НОМЕР_24 , вартість паю 9503, частка 0,092%;
ОСОБА_24 , сертифікат НОМЕР_25 , вартість паю 21248, частка 0,205 %;
ОСОБА_25 , сертифікат НОМЕР_26 ,вартість паю 456, частка 0,004%;
ОСОБА_26 , сертифікат НОМЕР_27 , вартість паю 5359, частка 0,052 %;
ОСОБА_27 , сертифікат НОМЕР_28 ,вартість паю 33446, частка 0,322%;
ОСОБА_27 , сертифікат НОМЕР_29 , вартість паю 6852, частка 0,066 %;
ОСОБА_28 , сертифікат НОМЕР_30 , вартість паю 27167, частка 0,262%;
ОСОБА_29 , сертифікат НОМЕР_31 , вартість паю 293, частка 0,003%;
ОСОБА_30 , сертифікат НОМЕР_32 , вартість паю 23254, частка 0,224%;
ОСОБА_31 , сертифікат НОМЕР_33 , вартість паю 10471,частка 0,101%;
ОСОБА_32 , сертифікат НОМЕР_34 , вартість паю 7551, частка 0,073%;
ОСОБА_33 , сертифікат НОМЕР_35 , вартість паю 14182, частка 0,137%;
ОСОБА_34 , сертифікат НОМЕР_36 , вартість паю 33340, частка 0,302%.
До матеріалів справи долучено фотокопію договору купівлі-продажу майнового паю від 10 жовтня 2009 року укладеного між власником майнового паю ОСОБА_24 та ОСОБА_1 , відповідно до якого позивач придбав належний продавцеві майновий пай КСП «Заповіти Ілліча» с. Сидоренкове Валківського району Харківської області номінальною вартістю 9503,00 грн. Право власності продавця на майновий пай засвідчене Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) № ХА 010046 виданим Сидоренківською сільською радою Валківського району Харківської області, як правовстановлюючий документ (копія сертифікату долучена до матеріалів справи).
Рішенням Сидоренківської сільської ради V скликання № 326-У від 10 серпня 2010 року громадянину ОСОБА_1 відмовлено у видачі нового свідоцтва на майновий пай у зв'язку із виділенням майна в натурі групі осіб, уповноваженої гр. ОСОБА_1 згідно загальних зборів пайовиків від 16 травня 2009 року та анульовано свідоцтва на майновий пай згідно наказу Міністерства аграрної політики України № 79 від 13 березня 2001 року, який вказує, що одночасно з підписанням акту приймання-передачі майна майнові свідоцтва вилучаються.
Відповідно до рішення I сесії VIII скликання Валківської міської ради Харківської області № 10 від 09 грудня 2020 року «Про початок реорганізації сільських та селищних рад Валківського району шляхом приєднання до Валківської міської ради» Валківська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків сільських, селищних рад, зокрема Сидоренквської сільської ради.
Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошував, що приймаючи рішення Сидоренківська сільська рада порушила норми п.п. 2,3 ч.1 ст. 3 ЦК України, неприпустимо відмовила посвідчити право власності на майновий пай, чим позбавила позивача права власності на майновий пай члена КСП «Заповіти Ілліча» реорганізованого у СВК «Надія» набутого на підставі договорів купівлі-продажу майнових сертифікатів на загальну суму 579 722,00 грн та втрутилась у свободу договору, чим спричинила майнову шкоду.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті12,81 ЦПК України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки для наявності зобов'язання з відшкодування шкоди відповідно до статті 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12,81 ЦПК України є обов'язком позивача.
Отже, обов'язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до статті 79 ЦПК України.
Положеннями статті 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2013 року (справа №2006/1999/2012) позов ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Сидоренківської сільської ради № 326-У від 10 серпня 2010 року та відшкодування шкоди у розмірі 579722, 00 грн залишено без задоволення.
Суди виходили з того, що виділення майна в натурі окремим власникам чи групам власників відбувалося підприємством - правонаступником (користувачем) у відповідності до п.15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року № 62.
Після виділення майна в натурі свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання - передавання майна та договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, можуть бути підставою для оформлення співвласниками прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Власники майнових паїв - члени групи, в інтересах якої ОСОБА_1 отримав майно згідно із зазначеним актом приймання передачі, у жовтні 2009 року уклали із ОСОБА_1 договори купівлі-продажу майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Заповіти Ілліча» .
Оскільки майно колишнього сільськогосподарського підприємства «Заповіти Ілліча» було виділено і отримано в натурі ОСОБА_1 в інтересах тих осіб, з якими він згодом уклав договори купівлі-продажу майнового паю, відсутні підстави для визнання незаконним рішення Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області від 10 серпня 2010 року № 326-V.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04 березня 2015 року по справі № 615/1158/14-ц позов ОСОБА_1 до Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Омбілік-Агро» про поновлення права на майновий пай та зобов'язання видати свідоцтво на майновий пай реформованого підприємства залишено без задоволення.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що згідно акту приймання-передачі майна (додаток №3) всім членам КСП майно виділено в натурі із зазначенням його вартості та відсотка кожного із майна пайового фонду КСП. Кожній особі, в тому числі і тим, які продали свій майновий сертифікат, тобто частку майна, позивачеві, отримали грошові кошти за свою частку, що підтверджується копіями відомостей про отримання вартості майна і підписами осіб про вчинення такої дії.
Отже, станом на 18.07.2014 співвласникам майнових паїв вже виділено майно в натурі, і особи розпорядилися ними на свій розсуд, а відтак у відповідача не було підстав для його включення до списку осіб, що мають майнові права підприємства та для видачі йому нового свідоцтва про право власності на майновий пай.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2015 року зазначене рішення суду залишено без змін.
Також рішенням Валківського районного суду Харківської області від 13 червня 2016 року по справі 615/1856/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до голови Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області Дригайла Сергія Федоровича, Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області про визнання рішення недійсним та відшкодування завданої шкоди посадовою особою сільської ради відмовлено.
При перегляді судових рішень від 13 червня 2016 року та від 27 листопада 2017 року суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не доведено протиправності дій сільської ради, а також того, що сільський голова ОСОБА_35 при винесенні рішення колегіальним органом - Сидоренківською сільською радою Валківського району Харківської області від 10 серпня 2010 року діяв з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» чи інших нормативно-правових актів, а також не надано доказів на обґрунтування факту нанесення і розміру майнової шкоди.
Встановлені у справі № 615/1158/14-ц обставини (які в силу статті 61 ЦПК України не підлягають доказуванню) при вирішені цього спору судами враховано.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2020 року у справі № 615/1170/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування шкоди шляхом стягнення з голови Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_36 суми 579 722 грн 00 коп відмовлено.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено, що рішення Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області від 10.08.2010 року №326-V, яким відмовлено позивачу у видачі нового свідоцтва про право власності на майнові паї, винесено всупереч Постанові Кабінету Міністрів України №177 в частині неналежних повноважень органу, що видав рішення.
За таких підстав, рішення Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області від 10.08.2010 року №326-V не може вважатись нікчемним, згідно положень ч. 2 ст. 203 та ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2020 року зазначене рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2020 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не надав доказів того, що рішення Сидоренківської сільської ради про відмову у видачі нового свідоцтва про право власності на майнові паї прийняте всупереч вимогам Постанови № 177 в частині неналежних повноважень органу, що видав рішення. При цьому суди виходили з того, що низкою судових рішень за позовами ОСОБА_1 встановлено, що він не довів протиправності дій сільської ради та того, що сільський голова ОСОБА_35 при винесенні колегіальним органом Сидоренківською сільською радою рішення від 10 серпня 2010 року діяв з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» чи інших нормативно-правових актів, а також не надав доказів на обґрунтування факту нанесення і розміру майнової шкоди.
Постановою Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у справі 615/623/23 рішення Валківського районного суду Харківської області від 12 вересня 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Валківської міської ради Харківської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування залишено без змін.
З наведеного вбачається, що рішення Сидоренківської сільської ради V скликання № 326-У від 10 серпня 2010 року наразі не скасовано та є чинним, обставини, на які посилається позивач, були предметом судового розгляду та судовими рішеннями не встановлено порушення вимог закону Сидоренківською сільською радою, при ухвалені рішення № 326-У від 10 серпня 2010 року, нових доказів та обставин, які спростовували висновки, викладені у вказаних судових рішеннях, позивачем не надано, а також не надано доказів на обґрунтування факту нанесення і розміру майнової шкоди.
Доказів які б свідчили про спричинення органом місцевого самоврядування матеріальної шкоди позивачу суду не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 22.05.2024