Справа № 758/5792/24
Категорія 22
15 травня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі судді Петрова Д.В., присяжних Яроца А.А., Шакуна О.М., при секретарі судового засідання Сіренко Б.В., за участю представника Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» лікаря ОСОБА_1 , особи відносно якої вирішується питання надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 та її адвоката Ляшенка І.І., прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва Павліченко В.О., заінтересованої особи ОСОБА_3 , розглянувши в порядку окремого провадження у судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за заявою Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія», заінтересована особа - ОСОБА_3 , про госпіталізацію ОСОБА_2 у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» у примусовому порядку,
У травні 2024 року КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» звернулось до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною заявою.
Заява обґрунтована тим, що до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» 13.05.2024 о 12:10 по рапорту поліції, спеціалізованою психіатричною бригадою №9 госпіталізовано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для госпіталізації стала її агресивна та неадекватна поведінка, обумовлена параноїдною симптоматикою. 13.05.2024 о 15:00 комісійно оглянута в складі заступника директора ОСОБА_4 , зав. від. №4 ОСОБА_5 , лікаря-психіатра ОСОБА_1 у зв'язку з відмовою від стаціонарного лікування. Відповідно до висновку комісії, пацієнту встановлено діагноз: гострий психотичний розлад неуточнений. Параноїдний синдром. F 23.9.
Тому, у зв'язку із відмовою пацієнта проходити лікування, враховуючи агресивні тенденції та висловлювання до дочки та рідних, потребує примусової госпіталізації у психіатричний заклад.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва призначено судове засідання на 15.05.2024 року.
Представник заявника ОСОБА_1 підтримала заяву про примусову госпіталізацію особи до психіатричного стаціонару з підстав, викладених у заяві.
В судовому засіданні особа, відносно якої вирішується питання надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 , заперечувала проти задоволення заяви.
Представник особи, відносно якої вирішується питання надання психіатричної допомоги у примусовому порядку Ляшенко І.І. заперечив проти задоволення заяви, вважає її необґрунтованою.
Прокурор Павліченко В.О. у судовому засіданні не підтримала заяву про примусову госпіталізацію особи до психіатричного стаціонару.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні просила заяву задовільнити.
Заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Заяву обґрунтовано тим, що до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» у місті Києві 13.05.2024 о 12:10 по рапорту поліції, спеціалізованою психіатричною бригадою №9 госпіталізована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, зі слів дочки психічний стан ОСОБА_2 змінився близько року тому, коли пацієнтка звернулась до ворожки, розсипала сіль, проводила дивні ритуали, почала стверджувати, що «чоловік їй зраджує», перестала працювати, розвелась з чоловіком, стверджувала, що «її знімають на камеру», «відео викладають в інтернет», «за нею стежать», «слідкують», розмовляла сама з собою, казала, що «дочка снайпер», «її мають вбити», не випускала дочку з дому, викликала поліцію, заявляла, що «дочка безвісти зникла».
Підставою для госпіталізації стала неадекватна, зі слів доньки, поведінка, обумовлена параноїдною симптоматикою.
13.05.2024 о 15:00 комісійно оглянута в складі заступника директора ОСОБА_4 , зав. від. №4 ОСОБА_5 , лікаря-психіатра ОСОБА_1 у зв'язку з відмовою від стаціонарного лікування. Відповідно до висновку комісії, пацієнту встановлено діагноз: гострий психотичний розлад неуточнений. Параноїдний синдром. F 23.9.
У відповідності до положень Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожний має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи не інакше ніж у випадках і в порядку, встановленому законом.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною 2 ст. 28 Конституції України передбачено, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Згідно із ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально - правовими обмеженнями.
Нормою ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлюються підстави діагностики психічного розладу та лікування особи, яка страждає на психічний розлад. Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово -психіатричної експертизи посмертно.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем - психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутись родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь - яку медичну спеціальність, інші особи.
Як встановлено судом, згідно висновку комісії від 13.05.2024 особа, відносно якої вирішується питання надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлено діагноз гострий психотичний розлад неуточнений. Параноїдний синдром. F 23.9.
Суд вважає, що термін «Душевнохворий» не має чіткого визначення, оскільки психіатрія це сфера, яка включає в себе і медичні і соціальні фактори. Однак, цей термін не може бути використаний таким чином, щоб дозволити госпіталізувати особу в недобровільному порядку тільки тому, що її уявлення та поведінка відхиляються від загальноприйнятих норм.
Аналогічну позицію висловив Європейський Суд з прав людини в справі Winterwerp v. The Netherlands, від 24 жовтня 1979, SeriesAno. 33, S:37. Високий Суд висловив думку, для того щоб були дотримані вимоги законності позбавлення свободи в сенсі ст. 5 Конвенції, повинні бути дотримані три основних принципи: по-перше, госпіталізована особа має бути визнана з точки зору об'єктивних медичних показників такою, що страждає на психічне захворювання, за виключенням невідкладної психіатричної допомоги; по-друге, захворювання має бути такого ступеню, щоб вимагати недобровільної госпіталізації; по-третє, захворювання повинно продовжуватись на протязі періоду госпіталізації.
Судом під час розгляду заяви, не було встановлено ознак психічного розладу особи.
Окрім висновку комісії лікарів-психіатрів від 13.05.2024, інших доказів, що особа проявляє неконтрольовану агресію, матеріали справи не містять.
Сама по собі наявність висновку лікарів-психіатрів про ознаки психічного розладу у невідомої особи, за відсутності інших належних і допустимих доказів про відповідний стан особи, є недостатньою для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди.
Таким чином, у суду наявні сумніви у подоланні презумпції психічного здоров'я, яка гарантована особі положеннями ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», оскільки наявність розладу її психічного здоров'я не доведена належними та допустимими доказами, які зібрані по справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених ст.14 цього закону. Порядок примусової госпіталізації визначено ст.16 цього ж Закону, в якій зазначено, що особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Згідно вимог статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
За приписами ст. 341 ЦПК України, заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу - протягом 24 годин. Справа за заявою про госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 342 ЦПК України, залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Заявником під час розгляду справи не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б надали суду можливість дійти беззаперечного висновку про те, що особа реально страждає психічним захворюванням, і ступінь цього захворювання виправдовує застосування примусового тримання та лікування особи у психіатричній лікарні.
Керуючись ст. 76, 81, 89, 95, 264-265, 339-342 ЦПК України, суд,
Заяву Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «Психіатрія», заінтересована особа - ОСОБА_3 , про госпіталізацію ОСОБА_2 у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» у примусовому порядку - залишити без задоволення.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, віднести на рахунок держави.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Д.В. Петров
Присяжні А.А. Яроц
О.М. Шакун