печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51367/23-ц
пр. 2-4503/24
20 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О. Л.
при секретарі судових засідань-Романенко Ю. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
треті особи - Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Парханова Олена Іллівна до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні права власності,-
У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про усунення перешкод позивачу у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення обтяження рухомого майна та виключення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис про обтяження рухомого майна у вигляді застави рухомого майна боржника ОСОБА_2 на автомобіль марки «Volkswagen passat», 2004 року випуску, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , внесений реєстратором Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Пастернак Т. В. 14 липня 2022 року за номером обтяження 29930546.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником автомобіля марки «Volkswagen passat», 2004 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28 липня 2021 року. Під час придбання позивачем вищевказаного транспортного засобу у 2017 році за договором купівлі-продажу та оформлення його у власність та під час перереєстрації номерних знаків 28 липня 2021 року, відомості про те, що транспортний засіб перебував у заставі були відсутні. Набуваючи у власність вищезазначений транспортний засіб, позивач не міг знати про наявність обтяження за будь-якими зобов'язаннями первісного власника цього автомобіля ОСОБА_2 , у результаті чого позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 14 листопада 2023 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У лютому 2024 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в позові, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначає, що забезпечувальне обмеження рухомого майна ОСОБА_2 зареєстровано раніше ніж позивачем отримано право власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28 липня 2021 року, а тому відповідач, має пріоритет у реалізації предмета застави та як доказ посилається на те, що 24 вересня 2012 року відомості про забезпечувальне обтяження зазначеного предмета застави внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна у зв'язку із заміною обтяжувача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «Акцент-Банк» за № 37951218. Крім того, сторона відповідача зазначає, що до участі у справі не залучена як співвідповідач ОСОБА_3 , як колишній співвласник автомобіля. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення щодо суті пред'явлених вимог до належного відповідача.
У березні 2024 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що позивач належними та допустимими доказами довів обставини, викладені в позовній заяві. Зокрема, було підтверджено, що на момент придбання транспортного засобу була відсутня інформація про будь-які обтяження, зареєстровані у Державному реєстрі. У свою чергу, відповідач не привів аргументів, що спростовували б обставини, на які посилається позивач. За таких обставин сторона позивача вважає, що на момент придбання позивачем вищезазначеного транспортного засобу у Державному реєстрі були відсутні відомості про його обтяження, а тому відповідно до статті 391 ЦК України, частини другої статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні його права користування та розпорядження своїм майном. Також сторона позивача зазначає, що відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Отже належним відповідачем у даній справі є виключно АТ КБ «ПриватБанк».
Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, які підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
За змістом статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28 липня 2021 року, власником транспортного засобу марки «Volkswagen passat», 2004 року випуску значиться ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зареєстрованого 14 липня 2022 року за № 29930546 реєстратором Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи», вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; підстава обтяження: договір застави, серія та номер DNK0А820870301, виданий 24 липня 2008 року, видавник: ЗАТ КБ «ПриватБанк», об'єкт обтяження: транспортний засіб, Volkswagen passat, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 .
Обтяжувачем є АТ КБ «ПриватБанк», боржником є ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 звертаючись до суду з указаним позовом зазначив, що він, як особа, яка не укладала з АТ КБ «ПриватБанк» жодних договорів застави транспортних засобів, та, відповідно набув права на транспортний засіб без обтяжень. Обтяження рухомого майна, яке перебуває у власності позивача, порушує права останнього, як власника, та перешкоджає вільному та повноцінному здійсненню ним права володіння, користування та розпорядження відповідним майном.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, та складається з правомочностей власника щодо права володіння, права користування і права розпорядження.
Згідно частини першої статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція про захист прав людини) , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.
У статті 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що обтяження поділяються на публічні та приватні.
Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.
Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.
Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.
Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).
Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
За змістом статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Таким чином, згідно статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" лише зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.
Системний аналіз наведених норм та встановлені фактичні обставини у справі, дозволяють дійти висновку, що позивач є третьою стороною у правовідносинах, що випливають з договору застави, а тому за відсутності відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, він є добросовісним набувачем, оскільки не знав і не міг знати про наявність Договору застави, серія та номер DNK0А820870301, виданого 24 липня 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», за яким боржником є ОСОБА_2 .
Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому вона зберігає чинність при переході власності предмета застави до іншої особи, але в такому випадку має значення факт здійснення реєстрації такого обтяження у відносинах, що виникають з третіми особами.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Разом з тим, відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Згідно з частиною першою 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з розширеного витягу № 89083195 від 12 лютого 2024 року встановлено, що на ОСОБА_2 були зафіксовані певні обтяження, в тому числі на спірний автомобіль за № 7643915 від 29 липня 2008 року по 29 липня 2013 року та за № 29930546 від 14 липня 2022 року по 14 липня 2027 року. Суд зауважує, що станом на час отримання позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28 липня 2021 року не було зареєстровано на спірний автомобіль жодних обтяжень. Крім того, вказані обставини не спростовані представником відповідача в ході розгляду даної справи.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати силу застави для нового власника майна збереженою.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже, судом встановлено, що на належний позивачу на праві власності автомобіль, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28 липня 2021 року, 14 липня 2022 року, тобто майже через рік після набуття позивачем у власність вищезазначеного транспортного засобу, було накладено обтяження, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості здійснювати право власності на власний розсуд.
За таких обставин, суд доходить обґрунтованого висновку про необхідність усунути позивачу перешкоди у здійсненні права власності на автомобіль «Volkswagen passat», 2004 року випуску, у вибраний позивачем спосіб, шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна, зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Доводи представника відповідача про те, що в даному випадку застава зберігає силу у разі переходу права власності до іншої особи, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки на момент набуття позивачем у власність спірного автомобіля запис щодо обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній, позивач набув майно на підставі відплатного договору, а відтак є добросовісним набувачем.
Також безпідставними є посилання представника відповідача на те, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, оскільки відповідальність за неправомірне існування запису про обтяження в Державному реєстрі законодавством покладено саме на обтяжувача, яким в даному випадку є відповідач АТ КБ «ПриватБанк».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17 (провадження № 61-1629св22).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТК Б «ПриватБанк», треті особи: Дніпропетровська регіональна філія ДП «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні транспортним засобом, шляхом зняття обтяження у вигляді застави, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 141, 211, 247, 258, 259, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Парханова Олена Іллівна до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у справі власності (користуванні та розпорядженні) транспортним засобом - автомобілем марки Volkswagen passat, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна: зареєстрованого 14 липня 2022 року за № 29930546 реєстратором: Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Пастернак Тетяною Василівною, вид обтяження: приватне обтяження: тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна: підставі обтяження: договір застави № DNK0А820870301 від 24 липня 2008 року, видавник: Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк, об'єкт обтяження: транспортний засіб, Volkswagen passat, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ; боржник ОСОБА_2 ; обтяжувач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код 14360570, вул. Набережна Перемоги, 50.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) .
Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д; м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570).
Повний текст судового рішення складено 22 травня 2024 року.
Суддя О. Л. Бусик