Справа № 727/3615/24
Провадження № 1-кп/727/278/24
10 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
секретар судових засідань ОСОБА_2
сторін кримінального судового провадження:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому провадженні в залі суду м. Чернівці справу з обвинувальним актом, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024262020001306 від 24.03.2024 року клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Чернівці з Чернівецької окружної прокуратури, на розгляд поступив обвинувачений акт в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024262020001306 від 24.03.2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні, прокурором заявлено клопотання про продовження застосованого відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивує доводи клопотання тим, що ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України. Посилається в клопотанні на те, що відповідності з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, на даний час існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та які виправдовують необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і такі, що зумовлені необхідністю запобіганням спробам - переховуватися останнього від суду, як на території України, так і за її межами із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та передбаченого у разі засудження суворого покарання; - незаконно впливати на потерпілого та свідків, - вчиняти нові кримінальні правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, його соціальних зв'язків, того, що раніше ОСОБА_6 притягувався до кримінальної відповідальності. Просить, клопотання задовольнити.
Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення клопотання та думку в інтересах обвинуваченого захисника, який підтримав позицію свого підзахисного, суд зважає на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи. Метою застосування а відтак і продовження застосованого запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК); забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.
Згідно ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку, з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд, своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців і дана норма закону, регламентується, виключно порядком дій щодо пропозиції сторонам надати свої клопотання, зокрема клопотання сторони обвинуваченого, захисту. Статтею 183 ч.1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується, тощо.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.03.2024р. щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.05.2024 року.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження терміну дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 185, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини та рішення ЄСПЛ. Рішення ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі «Лабіта проти Італії», п. 152 визначає, що «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…». Рішенням, у справі «Москаленко проти України»; визначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи і в яких визначено, що суворість покарання, яке може бути призначено…., є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування (або продовження) запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України під час військового стану, ризики, які були враховані при застосуванні запобіжного заходу до останнього, на даний час не змінилися.
На думку суду сталими є ризик переховування ОСОБА_5 від суду; дієвість даного ризику замовлення тяжкістю покарання що загрожує останньому, за вчинення під час військового стану в Україні кримінального правопорушення;
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на потерпілих, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та дослідження їх судом. Наявним суд вважає і ризик впливу у разі перебування на волі на потерпілого та свідків, які в судовому засіданні безпосередньо допитані не були, натомість адреси місця їх проживання відомі обвинуваченому при ознайомленні з матеріалами завершення досудового розслідування (т.б. при виконанні вимог ст.290 КПК України)
Суд переконаний, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застерігатиме обвинуваченого від незаконного впливу на потерпілих і свідків.
Дієвість ризику вчинення нового кримінального правопорушення, зумовлено тим, що раніше ОСОБА_5 притягувався до кримінальної відповідальності, однак в силу вимог ст. 89 КК України вважається не судимим; останній має нестабільні соціальні зв'язки, не працює. Судом, при цьому, не встановлено об'єктивних даних, які б вказували на неможливість перебування під вартою обвинуваченого за станом здоров'я, а тому враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, наведену вище практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 суд вважає за доцільне продовжити застосований до останнього запобіжний захід, термін дії якого спливає 16.02.2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.
Отже, суд вважає, що прокурором доведено існування і дієвість наведених вище ризиків та приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків. Суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, про що просив захисник в інтересах обвинуваченого.
Задовольняючи клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, враховуючи обставини кримінального провадження, особу ОСОБА_5 суд, вважає, за можливе визначити останньому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно з ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Визначаючи розмір застави, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 182 КПК України, суд бере до уваги обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_5 його матеріальний стан, та вважає за можливе визначити розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст. 182 КПК України.
Згідно усталеної практики Європейського суду (рішення в справі "Харченко проти України"), при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути розглянута можливість застосування до особи інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Суд також вважає, що з урахуванням майнового стану обвинуваченого, зазначеного у цій ухвалі, визначений судом розмір застави не буде завідомо непомірним для ОСОБА_5 .
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК в ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У випадку внесення застави такі обов'язки покладаються на обвинуваченого строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК).
Застосовуючи до ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент заставодавцем або обвинуваченим, суд вважає, за необхідне, відповідно до ст.194 ч.5 КПК України, покласти на ОСОБА_5 ряд обов'язків. Такі обов'язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для обвинуваченого.
Як визначено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09 грудня 1994 року, № 303-A; п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04). Розглядаючи зазначене клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 21, 31 ч.2, 176-178, 183, 199, 331 ч.3 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосований відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном дії до 60 діб, - до 05.07..2024 року.
Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 87.600 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Чернівці МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, код 26311401, ТУ ДСА України в Чернівецькій області, рахунок UA37319021008745.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки: - прибувати до прокурора та суду за першим викликом; - не відлучатися із Чернівецької області без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання; - утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні та здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в'їзду в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05.07.2024 року.
Роз'яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор (№33)» та після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор (№33)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово суд і прокурора. У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, останній зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Копію ухвали вручити стороні обвинувачення та стороні захисту для відома та для виконання нправити до ДУ Чернівецький слідчий ізолятор.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала суду підлягає оскарженню до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом семи діб з дня її проголошення, а особою яка перебуває під вартою в той же термін з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено і підписано 10.05..2024 року.
Суддя ОСОБА_1