Справа № 694/895/24
Провадження № 3/694/430/24
Іменем України
14.05.2024 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 08.04.2024 року о 03.30 год. у с. Попівка Звенигородського району Черкаської області керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїїв наїзд на електроопору. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 ПДР, відповідальність за вчинення даного правопорушення передбачена ст. 124 КУпАП.
Також, ОСОБА_1 08.04.2024 року о 03.30 год. у с. Попівка Звенигородського району Черкаської області керував автомобілем «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу «Драгер». Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9-А ПДР, відповідальність за вчинення даного правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що в ту ніч він з товаришем ОСОБА_2 потрапили в ДТП. З вечора вони вживали алкоголь, однак хто був за кермом автомобіля в момент ДТП ОСОБА_1 не пам'ятає, тому вважає, що він не може бути притягнутий до адмінвідповідальності так, як доказів, що він був водієм та керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння і вчинив ДТП в матеріалах справи не має.
Свідок ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, пояснень не надав.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.
Суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП ОСОБА_1 з наступних підстав.
Згідно зіст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
До матеріалів справи окрім протоколу про адміністративне правопорушення та висновку «Драгер» не надано жодного доказу вчинення останнім правопорушення.
Разом з тим, з письмових пояснень ОСОБА_1 не вбачається, хто саме був водієм автомобіля. Крім того, від надання пояснень ОСОБА_2 , який був разом з ОСОБА_1 , відмовився.
З відеозапису, який долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, неможливо встановити хто саме був за кермом автомобіля. Відеозапис починається вже після ДТП, коли на місце події приїхали працівники поліції. Разом з тим, ані ОСОБА_1 ані ОСОБА_2 на відеозапису не вказують хто саме був за кермом.
Свідків, які б могли підтвердити перебування за кермом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння при складанні протоколу про адміністративне правопорушення залучено не було.
Крім того, диспозиція положення п. 2.9А Правил дорожнього руху передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій це особа, яка керує транспортним засобом і має при собі посвідчення водія відповідної категорії, однак докази, що ОСОБА_1 08.04.2024 року керував автомобілем відсутні.
Відомості, які містяться в протоколі не можуть бути самостійним доказом доведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1ст.130КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю та недостатністю належних, об'єктивних та обґрунтованих доказів, що підтверджують його вину, а обставини викладені у протоколі працівником поліції, не відповідають фактичним обставинам справи, що й не відповідає вимозі достатності доказів, а тому провадження в даній справі слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Особа, що склала адміністративний протокол зобов'язана надати до суду докази, які б доводили наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини' стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Відповідно до конституційного принципу, закріпленого вст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає підстави для закриття провадження у справі у зв'язку з недоведеністю вини особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначене є підставою для закриття провадження в справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення через недоведеність належними доказами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Що стосується адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд зазначає наступне.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №048149 ОСОБА_1 08.04.2024 року о 03.30 год. у с. Попівка Звенигородського району Черкаської області керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїїв наїзд на електроопору. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 ПДР, відповідальність за вчинення даного правопорушення передбачена ст. 124 КУпАП.
Однак, як встановлено в судовому засідання докази перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_2 відсутні.
Виходячи з аналізу вище зазначених норм, фактичних обставин та доказів, наявних у справі і досліджених в судовому засіданні, вбачається, що встановити вину ОСОБА_1 не можливо, а тому провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід закрити.
Керуючись ст. ст. 124, 130, 247, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідальності за ст.ст. 124, ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд протягом 10-ти днів з дня її винесення.
Суддя Д.І. Сакун