Справа № 456/2417/24
Провадження № 2/456/876/2024
про залишення позовної заяви без руху
15 травня 2024 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання відновити залишок коштів на картковому рахунку, скасування штрафних санкцій,
Позивач звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, в якій просить:
- зобов'язати АТ «Універсал Банк» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 до того стану, в якому він перебував перед виконанням операцій з 18:37 год. по 18:40 год. 22.01.2024, тобто станом на 18:00 год. 22.01.2024, з врахуванням погашеного позивачем кредиту на суму 17 828,00 грн.;
- зобов'язати АТ «Універсал Банк» припинити нарахування за картковим рахунком НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 процентів, комісій, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) з 18:00 год. 22.01.2024;
- зобов'язати АТ «Універсал Банк» скасувати нараховані за картковим рахунком НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 проценти, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) з 18:00 год. 22.01.2024.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.177 ЦПК України.
У відповідності до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Зміст зазначених у ст. 4 ЦПК України підстав для захисту відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Порушення цивільних прав має проявлятись в активних діях відповідача, невизнання цивільного права, у свою чергу, полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права, оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженню, зокрема, через недодержання процесуальної форми і змісту пред'явленої до суду заяви, тобто додержання умов її прийнятності.
За загальним правилом підсудності цивільних справ, позови пред'являються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача фізичної особи або місцезнаходженням юридичної особи, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено законом (ст. 27 ЦПК України).
Між тим, процесуальним законом передбачені випадки альтернативної підсудності, тобто за вибором позивача.
Так, згідно із ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом за правилами альтернативної підсудності в порядку ч.5 ст. 28 ЦПК України, послалася на віднесення спору до категорії справ про захист прав споживачів.
Водночас, згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст.175 ЦПК України зобов'язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки і банківську діяльність»).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Тобто права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказала, що 22 січня 2024 року з її банківського рахунку № НОМЕР_1 невідомими особами, без її згоди було збільшено кредитний ліміт та списані кошти на загальну суму 112 320 грн. про що позивач невідкладно повідомила в службу підтримки банку АТ «Універсал Банк» також, позивач звернулась в поліції з приводу заволодіння невідомими особами коштами, що знаходились на її банківському рахунку у шахрайський спосіб. Окрім термінового письмового звернення до відповідача через соціальну мережу messenger черговому спеціалісту в службу підтримки банку АТ «Універсал Банк» про здійснення недозволеної (некоректної ) платіжної операції та прохання заблокувати картковий рахунок, яке мало місце 22 січня 2024 року о 18.42 год., позивач неодноразово зверталась до банку з листами про повернення несанціоновано списаних коштів та припинення нарахування штрафних санкцій, проте їй було відмовлено у задоволенні її заяв та відповідач не вчинив жодних дій для повернення списаних коштів.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак, в порушення даних вимого закону, позивач у своїй позовній заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положеньЗакону України «Про захист прав споживачів» та звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки зі змісту позовних вимог слідує, що на дані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» і, як наслідок, позивач має сплатити судовий збір та визначитися з підсудністю справи, так як підсудність справи за вибором позивача також не може бути застосована.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою - справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
У відповідності до ч. 1ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Так як позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, у відповідності до ст.185 ЦПК України вона підлягає залишенню без руху для усунення вищенаведених недоліків.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Враховуючи зазначене, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання відновити залишок коштів на картковому рахунку, скасування штрафних санкцій залишити без руху.
Повідомити позивача ОСОБА_1 про необхідність усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали суду у десятиденний строк з дня отримання нею цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Л.Бучківська