Справа №461/4068/24
Провадження №3/461/1695/24
16 травня 2024 року суддя Галицького районного суду міста Львова Зубачик Н.Б., при секретарі судових засідань Панасюк А.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 26.11.2003 Московським РВ ХМУ УМВС України у Харківській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
02.05.2024, близько 16 год. 25 хв., в ході проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки у ФОП ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (заклад громадського харчування «Клімат»), головним інспектором відділу з питань праці південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ОСОБА_2 виявлено порушення вимог законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.41 КУпАП, а саме: порушення вимог ч.1 ст.21, ч.4 ст.24 КЗпП України, оскільки до виконання трудової функції допущено ОСОБА_3 , яка перебувала у технічному приміщенні закладу «Клімат» та повідомила, що працює один день, ознайомлюється з роботою, чи буде в подальшому працевлаштованою вона не знає. Відтак,
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги ч.1 ст.21, ч.4 ст.24 КЗпП України, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.41 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення визнав, просив не накладати суворого адміністративного стягнення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.41 КУпАП адміністративна відповідальність настає за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.
Отже, диспозицією частини третьої статті 41 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/12463/080/П/ПТ від 13.05.2024; актом № ЗХ/ЛВ/12463/080 від 02.05.2024; фотоматеріалами.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП доведена повністю.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у виді накладення штрафу.
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 41, 221, 275-280, 283-287 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятиста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Зубачик Н.Б.