Справа №: 307/2001/24
Провадження № 3/307/848/24
22 травня 2024 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Стецюк М.Д., секретар судового засідання Козьма О.Б., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконференції матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 ,
за вчинене правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №147115 від 10 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , 10 травня 2024 року близько 13 год. 20 хв. на напрямку № 279 прикордонного знаку (територія Солотвинської об'єднаної територіальної громади Тячівського району Закарпатської області) на відстані 400 метрів до лінії державного кордону, спільно із іншими особами, був виявлений та в подальшому затриманий за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб. Таким чином, останній своїми діями порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, а саме здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що з 04 по 13 травня 2024 року він взяв щорічну відпустку для відпочинку з родиною та для того, щоб зустрітися з рідним братом Владиславом. Разом з батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони вирушили 04 травня 2024 року з міста Запоріжжя у сторону міста Івано-Франківськ. У той день вони прибули до села Угорники Івано-Франківської області, де проживає його брат ОСОБА_4 разом зі своєю дівчиною Людмилою. З 04 травня 2024 року по 05 травня 2024 року вони ночували у селі Угорники, Івано-Франківської області в готелі «Mon Ami», який заздалегідь забронювали його батьки. Наступного дня усією родиною, а саме він, його батьки та брат зі своєю дівчиною вирушили на відпочинок до с. Ворохти, Івано-Франківської області та проїжджали через місто Яремче. У селі Ворохта, Івано-Франківської області у садибі «Верх Довбуша», що підтверджено бронюванням через сайт Booking.com, вони перебували з 05 травня 2024 року по 08 травня 2024 року. Після цього, вони всі поїхали у село Синевирську Поляну, Закарпатської області, де були з 08 травня 2024 року по 10 травня 2024 року. Там вони відпочивали у садибі «У Віти», яку забронювали заздалегідь. Після цього, 10 травня 2024 року вони вирушили у с. Велятино, Закарпатської області на одну ніч, з метою побувати у термальних водах, де теж його батьки забронювали три номери у котеджі та зробили передплату. Проте по дорозі, їх зупинили працівники прикордонної служби та не пропустили, посилаючись на те, що це вже прикордонна смуга. Після цього вони поїхали у зворотному напрямку до міста Яремче, а звідти вже у м. Запоріжжя. По дорозі між містом Тячів та селищем Солотвино, Закарпатської області, їх затримали працівники прикордонної служби, які у грубій формі погрожуючи поліцією, на підставі власних домислів, змусив їхню родину слідувати за їхнім автомобілем до відділення інспекції прикордонної служби. Далі працівники прикордонної служби змусили з речами пройти до відділення для подальшого обшуку. Вони всі речі забрали та пройшли до відділення прикордонної служби, тільки мати та дівчина брата залишилися біля відділення та чекали на них. Кожного окремо викликали до кабінетів для обшуку речей, гаджетів, але без свідків. Проте доказів, що у них були наміри на перетин кордону не знайшли. Їх протримали чотири години, передивилися кілька разів телефони, однак там тільки фото їхнього відпочинку та геолокацїї, які підтверджують, що ніяких умислів щодо перетину кордону в них не було. Мати зовні викликала поліцію, але вони не з'явилися на виклик. Однак, коли вже їх відпускали, прикордонники разом з поліцією, яка раптом опинилася поряд, відвезли його з братом до ТЦК в м. Тячів для перевірки документів. Після перевірки документів, їх відпустили через шість годин. Після цього вони всі разом поїхали до міста Яремче, Івано-Франківської області, де провели час з 10 травня 2024 року по 12 травня 2024 року, що підтверджується бронюванням у готелі «Білий Явір». На зворотному шляху вони завезли брата з дівчиною до с. Угорники, Івано-Франківської області. Вже 13 травня 2024 року він разом зі своїми батьками прибув у місто Запоріжжя.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що вона отримала щорічну відпустку та вирішила разом зі своїм чоловіком та синами відпочити та відсвяткувати своє день народження, яке мало бути 05 травня 2024 року. Так, 04 травня 2024 року вона разом з чоловіком ОСОБА_3 та сином ОСОБА_1 вирушили з міста Запоріжжя у с. Ворохти, Івано-Франківської області, де вони пробули 3 доби у готелі, який був попередньо заброньований. Після цього, вони вирішили відпочити у Закарпатській області та зупинилися у с. Синевірська Поляна, щоб побачити озеро Синевір та пробули там 2 доби у готелі, який також був попередньо заброньований. Після цього, 10 травня 2024 року вони поїхали у с. Велятино, Закарпатської області, де вона попередньо забронювала три номери у готелі для їх подальшого відпочинку, щоб показати дітям місцеві краєвиди. Проте по дорозі, їх вперше зупинили працівники прикордонної служби, та не пропустили, посилаючись на те, що це вже прикордонна смуга, і вони вирішили їхати у зворотному напрямку. Згодом між містом Тячів та селищем Солотвино, Закарпатської області їх зупинили працівники прикордонної служби та після перевірки документів, повідомили, що у них є намір незаконно перетнути державний кордон і примусили їхати до відділення прикордонної служби. Її чоловіка та двох синів забрали до відділення, а вона чекала поблизу протягом 4 годин. Крім того, викликала поліцію, але ніхто не приїхав. Згодом її чоловік ОСОБА_3 вийшов з відділення прикордонної служби та приїхало 3 поліцейські машини. Її двох синів змусили сісти до автомобіля до повезли до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вона разом зі своїм чоловіком та дівчиною сина їхали на машині за автомобілем поліції. Після перевірки документів у ІНФОРМАЦІЯ_4 , її синів відпустили та вони поїхали у м. Яремча, Івано-Франківської області, а звідти уже у місто Запоріжжя. Жодного наміру перетнути кордон у них не було. Крім того, по дорозі були відсутні обмежувальні чи попереджувальні знаки.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до положення ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ч. 2 ст. 204-1 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії №147115 від 10 травня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 10 травня 2024 року близько 13 год. 20 хв., на напрямку № 279 прикордонного знаку на відстані 400 метрів до лінії державного кордону, спільно із іншими особами, був виявлений та в подальшому затриманий за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб.
Із протоколу про адміністративне затримання від 10 травня 2024 року відомо, що ОСОБА_1 був затриманий о 13 год. 20 хв. 10 травня 2024 року на строк до трьох діб з метою з'ясування обставин правопорушення.
Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення, який надійшов до суду, не зазначено яким чином було встановлено, що ОСОБА_1 намагався незаконно, поза пунктами пропуску через державний кордон, перетнути державний кордон з України до Румунії.
Водночас, суд зазначає, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до інкримінованого йому правопорушення не надано.
Також, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення факт спроби перетинання кордону ОСОБА_1 не зафіксовано, і у матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, котрі беззаперечно вказують на те, що було вчинено адміністративне правопорушення та ОСОБА_1 винний у його вчиненні.
З пояснень НВІПС «Солотвино» (тип Б) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), майора ОСОБА_5 від 10 травня 2024 року вбачається, що о 13 год. 20 хв. 10 травня 2024 року він отримав доповідь, що під час здійснення перевірки документів у осіб, які слідують через контрольний пост, що розміщений на околиці населеного пункту Нижня Апша, в межах прикордонної смуги близько 13 години 10 хвилин на відстані 400 метрів до лінії державного кордону було виявлено осіб, чоловічої статі, що слідували в транспортному засобі. В ході бесіди, та перевірки документів, у інспектора виникли підстави вважати, що особи слідують з метою перетинання державного кордону поза пунктами пропуску. Особи повідомляли, що слідували на термальні води у Велятино, але їх не пропустили, тому вони вирішили відпочити в іншому місці, тому що громадянин ОСОБА_3 , начебто, планував після повернення в Запоріжжя відвідати ТЦК та СП. Громадяни повідомляли, що просто вирішили відпочити, але знаючи, що будуть перебувати, проживати та переміщуватись в межах прикордонної смуги дозволу на це не оформляли, представників державної прикордонної служби не повідомляли. Було прийнято рішення громадян затримати та доставити на підрозділ для оформлення процесуальних документів про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
При цьому, згідно наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 наміру перетнути кордон він не мав та жодної спроби не вчиняв, так як був затриманий по дорозі під час перевірки документів працівниками прикордонної служби між АДРЕСА_2 .
За таких обставин, всі перераховані вище доводи, у своїй сукупності, дають суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об'єктивним обставинам справи вказують на відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження, по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Таким чином, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 204-1 КУпАП підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Повний текст постанови суду складено 22 травня 2024 року.
Суддя М.Д.Стецюк