Справа №751/2681/24
Провадження №4-с/751/18/24
11 квітня 2024 року місто Чернігів
у складі: головуючого-судді Овсієнко Ю. К.
за участю секретаря Ригаль В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на дії і рішення державного виконавця та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить зобов'язати Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, яке накладене в рамках виконавчого провадження, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 12.01.2009 року Новозаводським відділом Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (реєстраційний номер обтяження 8360869 від 12.01.2009).
Скаргу заявник обґрунтовує тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У січні 2024 року під час отримання інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна він дізнався про те, що на належне мені майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , накладено арешт. Арешт накладений на підставі постанови Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження б/н від 12.01.2009 року - реєстратором Чернігівської філії державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України 12.01.2009 року. Обтяження у вигляді арешту нерухомого майна зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 8360869. Об'єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Обтяжувач/Заявник: Новозаводський відділ ДВС Чернігівського міського управління юстиції.
Пояснює, що у квітні 2008 року рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова з нього на користь ВАТ “Держощадбанк” було стягнуто 10858,50 грн. заборгованості по отриманому кредиту. 12.05.2008 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова по цій справі був виданий виконавчий лист № 2-823, який було пред'явлено до примусового виконання. На підставі цього виконавчого документу Новозаводським відділом ДВС Чернігівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження. Саме в рамках зазначеного виконавчого провадження і був постановою від 12.01.2009 р. накладений вищезазначений арешт на житловий будинок. 02.04.2010 р. вказане виконавче провадження було завершене.
Заявник вказує, що в ході проведення виконавчих дій було встановлено, що він отримує військову пенсію на території Деснянського відділу ДВС. За заявою стягувача ВАГ “Держощадбанк” стягнення було звернене на його військову пенсію. Виконавчий документ - виконавчий лист № 2-823, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова 12.05.2008 p., був надісланий за належністю. Зазначає, що він повністю сплатив боржнику стягнуті з нього грошові кошти, а тому виконавче провадження щодо виконання судового рішення в цивільній справі було закінчено. Станом на сьогодні виконавчі документи у Новозаводському відділу ДВС м. Чернігова щодо нього на виконанні не перебувають.
Додатково зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” максимальний строк пред'явлення виконавчого документу для примусового виконання становить 3 роки. Таким чином, строк пред'явлення виконавчого документу у стягувана минув.
11.03.2023 року він звернувся до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою щодо зняття вищевказаного арешту з належного йому нерухомого майна. 15.03.2024 р. він отримав відповідь з Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, що перевіркою даних автоматизованої системи виконавчого про¬вадження, в тому числі електронного архіву виконавчих проваджень та спецрозділу, інформації щодо виконавчого провадження, під час виконання якого було накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (підстава - постанова від 28.04.2009 р. Новозаводського ВДВС Чернігівського МУЮ) не знайдено. Крім того, його додатково повідомлено, що матеріали завершених виконавчих проваджень, переданих до архіву державної виконавчої служби, підлягають знищенню у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання, встановленого розділом XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Строк зберігання в електронному архіві завершених, повернутих без прийняття до виконання відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить десять років. Враховуючи викладені обставини, заявнику відмовлено у знятті арешту з нерухомого майна та для вирішення питання запропоновано звернутися до суду.
Заявник в судове засідання не з'явився. Надав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність. Додатково зазначив, що скаргу підтримує та просить її задовольнити.
Представник суб'єкта оскарження у судове засідання не з'явився. Надав до суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність, та письмові пояснення по скарзі, у яких зокрема зазначено, що матеріали виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 знищені у зв'язку зі спливом строку зберігання. Також вказано про відсутність підстав для припинення арешту органом державної виконавчої служби відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження всього належного ОСОБА_2 нерухомого майна, за реєстраційним номером 8360869. Об'єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Обтяжувач/Заявник: Новозаводський відділ ДВС Чернігівського міського управління юстиції. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №б/н від 12.01.2009 (а.с. 10-11).
Згідно відповіді Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.03.2024 року №29715, наданої на заяву ОСОБА_1 , вбачається, що в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація щодо виконавчого провадження, в межах якого 12.01.2009 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , надати інформацію за таким виконавчим провадженням та встановити наслідки його завершення станом на сьогодні немає можливості. Матеріали завершених виконавчих проваджень знищено у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання. Враховуючи викладені обставини, Новозаводський ВДВС у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не має підстав для зняття арешту відповідно до його заяви (а.с.13-14).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у відповідному Законі у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5)відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
В постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження №61-3814св22) останній зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 унеможливить у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.
При цьому, слід врахувати те, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
За таких обставин, враховуючи відсутність виконавчого провадження, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить висновку про наявність правових підстав для зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № б/н від 12.01.2009 p. Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (реєстраційний номер обтяження 8360869 від 12.01.2009).
Керуючись статтями 10, 12, 19, 258-260, 448-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
Скаргу задовольнити.
Зобов'язати посадових осіб Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, яке накладене в рамках виконавчого провадження, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 12.01.2009 року Новозаводським відділом Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (реєстраційний номер обтяження 8360869 від 12.01.2009).
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ю. К. Овсієнко