Справа №766/2403/16-к
н/п 1-кп/766/50/24
21.05.2024 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря: ОСОБА_4
прокурора: ОСОБА_5
обвинувачених (в режимі відеоконференції): ОСОБА_6
ОСОБА_7
захисників: (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в режимі відеоконференції з Миргородським міськрайонним судом Полтавської області та Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016230040000354 від 26.01.2016, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чайкине, Бериславський район, Херсонська область, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, неповнолітніх утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштованого,
раніше не судимого:
- вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 26.03.2017 за ч. 3 ст. 185, ст. 104 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 28.04.2009 за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі;
- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів),
передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 4, 6 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нова Каховка, Херсонська область, громадянина України, неодруженого, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, неповнолітніх утриманців не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
раніше судимого:
- вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 12.06.2002 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
- вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 16.03.2005 за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі;
- вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 06.11.2007 за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. ч. 1, 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 23.12.2011 за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту;
- вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 24.01.2013 за ч. 2 ст. 195 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 10.11.2015 за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.02.2026 за ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,
- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів),
передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою між собою, 25.01.2016 близько 22:00 години, перебуваючи у підвальному приміщенні недобудованої споруди по АДРЕСА_5 , переслідуючи корисливий умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, здійснили напад на ОСОБА_10 поєднаний із насильством, небезпечним для його життя та здоров?я, з метою заволодіння майном останнього, який виразився в нанесенні множинних ударів дерев'яною палицею в область голови ОСОБА_11 , в результаті чого спричинили потерпілому легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров?я, після чого обливши ОСОБА_10 невідомою речовиною, підпалили останнього та його спальне місце, через що наступила смерть потерпілого через отруєння чадним газом, та заволоділи кросівками ОСОБА_10 . «Адідас», вартість яких становить 400 гривень, тим самим спричинивши матеріальну шкоду на вищезазначену суму.
Суд кваліфікує дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Також ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, під час здійснення розбійного нападу, що мав місце 25.01.2016 близько 22:00 години в підвальному приміщенні недобудованої споруди по АДРЕСА_5 , переслідуючи умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, попередньо обливши ОСОБА_10 невідомою речовиною, підпалили останнього та його спальне місце, внаслідок чого спричинили ОСОБА_10 нестерпного болю та особливих фізичних страждань, що підтверджується наявністю на тілі останнього термічних опіків тіла другого ступеню 10%, які виникли прижиттєво незадовго до настання смерті від дії джерела високої температури, після чого 25.01.2016 наступила смерть ОСОБА_12 внаслідок отруєння чадним газом.
Суд кваліфікує дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав частково, заперечивши факт спричинення смерті потерпілому. Дав показання про те, що 25.01.2016 біля 22:00 години він спільно з ОСОБА_13 йшли від брата останнього (район «Забалки») і з цікавості вирішили зайти до будівлі по АДРЕСА_5 , бо там горіло вогнище і загавкала собака. Коли зайшли, то спустились до підвалу, де побачили потерпілого та свідка ОСОБА_14 - обидва були у стані сильного алкогольного сп?яніння. Чи забирав у них щось ОСОБА_15 не знає, але особисто він забрав у ОСОБА_16 лише ліхтарик, яким вона світила їм в очі. Потерпілий, коли вони зайшли, лежав на підлозі, а свідок стояла поряд. Бачив, що ОСОБА_15 чимось замахувався на собаку, яка на них гавкала. Сам же вийшов на вулицю, щоб не набрати запаху диму. Через якійсь час за ним слідом вийшов і ОСОБА_15 , в руках якого був пакет. На його питання останній повідомив, що там «кросівки для Саші».
Під час судових дебатів та останнього слова ОСОБА_6 змінив свою позицію та повністю визнав свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення за обставин, викладених в обвинувальному акті. Розкаявся у вчиненому, просив врахувати факт перебування в умовах слідчого ізолятору в умовах окупації.
Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав, дав показання, що дійсно 25.01.2016 приблизно о 22:00 годині разом зі ОСОБА_17 зайшли до підвального приміщення недобудови по АДРЕСА_5 . Там горіло вогнище і була жінка з собакою. Оскільки собака на них намагалась кинутись, то двічі замахнувся на собаку палкою. Крім жінки ще хтось був, але він не звернув уваги хто саме, оскільки там було досить сильне вогнище. Він лише запитав, що вони там роблять і перед тим як вийти забрав у неї пакет, що був у неї в руках, але з яких причин пояснити не може. Вже по дорозі додому виявив в пакеті кросівки, які віддав своєму знайомому, що у нього на той момент проживав.
Під час судових дебатів свою позицію змінив, визнавши свою вину повністю та розкаявшись у вчиненому. Зазначив, що обсяг обвинувачення сформульований вірно і жодних заперечень він не має.
Показання ОСОБА_18 в частині подальшої передачі ним кросівок підтверджено такими доказами:
- протоколом огляду місця події від 26.01.2016. Так огляд було проведено за письмовою згодою власника домоволодіння по АДРЕСА_2 , а також згідно ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 27.01.2016. Зокрема ОСОБА_19 видав кросівки білого кольору, ліхтарик, а також пакет, які йому напередодні передав ОСОБА_7
- протоколом огляду від 22.04.2016, згідно якого вилучені у ОСОБА_19 кросівки оглянуто, а ринкова вартість яких згідно висновку експерта від 25.04.2016 №2701 станом на квітень 2016 року могла становити 400 гривень.
Обставини вилучення кросівок підтвердила і свідок ОСОБА_20 , яка під час судового розгляду пояснила, що ОСОБА_15 приблизно рік зі своєю сім'єю жив у неї в будинку по АДРЕСА_2 . За її згодою поліція провела огляд її домоволодіння та виявила кросівки зі слідами схожими на кров, які були в брата дружини ОСОБА_21 .
Згідно висновку експерта №178 від 18.04.2016 генетичні ознаки крові та клітин на поверхні кросівок збігаються з генетичними ознаками зразку крові потерпілого ОСОБА_10 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_7 .
Відповідно до протоколу пред'явлення речей для впізнання від 22.04.2016 ОСОБА_22 серед представлених їй чотирьох пар кросівок впізнала як належні потерпілому ОСОБА_23 ті кросівки, які були вилучені за місцем проживання
ОСОБА_24 той же час не зважаючи на первинну позицію обвинувачених, вина останніх у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 та п. п. 6, 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України підтверджена наступними дослідженими та перевіреними судом доказами.
Протоколом огляду місця події (трупа) від 26.01.2016 з фототаблицею до нього, відповідно до якого встановлено місце вчинення злочинів та зафіксовано обстановку, яка мала місце після їх вчинення. Так проведено огляд недобудованого приміщення за адресою АДРЕСА_5 , де виявлено труп невідомого чоловіка. Так оглянуто підвальне приміщення вказаної будівлі, де в одному з відокремлених приміщень є труп чоловіка, який розташований головою до входу, ногами до дальньої стіни в положенні на животі. У лівому ближньому кутку є сліди пожежного сміття, попіл. У лівому дальньому кутку також є сліди обгорілого пожежного сміття та попелу, а також гарь на стінах висотою до 1 метра. На трупі при поверхневому огляді виявлено обгорання шкіряного покрову, верхніх кінцівок до рівня жирової клітковини м'язів та кісток. Обгорання нижніх кінцівок до рівня підшкірно-жирової клітковини, обгорання тулуба до внутрішніх органів. Крім того виявлено пошкодження на голові, зокрема синці та рани.
З акту про пожежу від 26.01.2016 вбачається, що за вищезазначеною адресою приблизно о 23:00 годині 25.01.2016 відбулась пожежа, орієнтовною причиною якого є підпал.
Покази обвинувачених, наданих на початку судового розгляду, у свою чергу спростовуються відомостями, отриманими за наслідком проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_22 (протокол проведення слідчого експерименту від 27.01.2016 з додатком у вигляді відеозапису), яка на місці вчинення злочину пояснила та продемонструвала наступне. Перебуваючи біля офісного центра «Синевир», який розташований по АДРЕСА_5 , свідок пояснила, що зліва знаходиться покинута будівля, в підвальному приміщенні якої вона проживала спільно з ОСОБА_10 25.01.2016 біля 22:00 - 23:00 години до них в підвал зайшло двоє чоловіків - ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , прізвища яких їй стали відомі вже за наслідками проведеного за її участю впізнання. Також свідок показала у вказаному приміщенні, де саме вони проживали з потерпілим, та зауважила, що ці двоє чоловіків вже до них приходили і раніше, проте жодної шкоди не спричиняли.
Коли спустились до підвалу, то на місці свідок в крайній правій кімнаті в лівому ближньому куті показала, де вони лежали спільно з ОСОБА_10 , який лежав біля стіни, були вкриті ковдрою. Кросівки стояли біля ніг потерпілого. Коли хлопці зайшли, то одразу вдарили один раз потерпілого по голові палицею, а після нанесли удар і свідку. Першим наніс удари ОСОБА_15 , а потім стягнув з потерпілого ковдру та продовжив наносити удари. ОСОБА_27 стояв поряд та дивився, але коли ОСОБА_28 намагався встати, то ОСОБА_27 один раз ударив палкою і її. Потерпілий встати не міг, а просто сів - вона сиділа біля нього. ОСОБА_15 дістав з кишені якусь рідину та наказав їм її пити, а коли вони відмовились, то став поливати нею ОСОБА_29 .
ОСОБА_27 став перевіряти вміст її кишень. На їх зауваження з цього приводу ОСОБА_15 знову наніс удари ОСОБА_23 палицею область голови, а ОСОБА_27 забрав у неї ліхтарик, гроші в сумі 36 гривень та пачку сигарет, а у потерпілого дві металеві гривні. Після чого ОСОБА_15 потягнув її в іншу частину приміщення, а ОСОБА_27 став наносити удари ОСОБА_23 , який так і залишався у положенні сидячи. Потерпілий лежав у крові, але був у свідомості. ОСОБА_15 став підпалювати пакети та кидати їх на потерпілого, який намагався відповзти в сторону, але ОСОБА_27 підійшов до нього і наніс ще один удар по голові. Коли ОСОБА_15 потягнув її на другий поверх, то потерпілий ще подавав ознаки життя, проте не рухався і не горів - горіла лише ковдра та пакети, а ОСОБА_27 залишився поряд з ним, після чого прийшовши до них сказав рятувати друга, якщо він ще живий.
Коли вона повернулась у приміщення до потерпілого, то останній лежав на спині та ознак життя вже не мав. Її також штовхнули у полум'я, але вона змогла підвестись, тоді обвинувачені знову потягнути її на другий поверх, при цьому пропонували її вбити також. Вона змогла заховатись від них, а обвинувачені з пакетом, в якому були кросівки, пішли з приміщення будівлі. Вона ж вибігла на вулицю і попросила охоронця офісного центру «Синевір» викликати швидку та поліції з пожежниками, повідомивши про вбивство.
Покази свідка ОСОБА_22 про те, що їй також було спричинено тілесні ушкодження засвідчено висновком експерта від 19.02.2016 №137. Так у ОСОБА_30 виявлено забійну рану голови, крововиливи в м'які тканини голови, обличчя, синці та садна обличчя, які утворились від не менше 19 травматичних впливів тупими предметами, не виключено 25.01.2016 та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Доказом того, що саме ОСОБА_15 та ОСОБА_27 вчинили напад на потерпілого за обставин, викладених свідком під час проведеної з нею слідчої дії, свідчать наступні протоколи пред'явлення особи для впізнання.
З протоколу пред'явлення особи для впізнання від 26.01.2016 вбачається, що свідок ОСОБА_22 впізнала ОСОБА_7 як чоловіка, який пришов до підвального приміщення по АДРЕСА_5 . Був з палкою, якою наносив удари їй та ОСОБА_31 . Також він облив потерпілого невідомою речовиною та підпалив.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 26.01.2016 свідок ОСОБА_22 впізнала ОСОБА_6 як особу, яка спільно з іншим чоловіком, якого також нею було впізнано, наносили їм удари палицею, після чого цей чоловік прощупував кармани її та ОСОБА_10 . Коли потерпілий горів та намагався відповзти в бік, то цей чоловік знову наніс йому удари, від чого той ймовірно втратив свідомість.
Частково показання свідка ОСОБА_16 підтвердили наступні допитні судом свідки, зокрема в частині пожежі та повідомлення про вчинення злочину щодо ОСОБА_32 саме двома чоловіками.
Свідок ОСОБА_33 під час судового розгляду пояснила, що по АДРЕСА_5 , є офісний центр «Синевір», в якому вона в січні 2016 року чергувала. Приблизно біля 22:00 години вечора побачила та відчула запах диму зі сторони недобудови. Оскільки виходити з приміщення центру їй заборонено, зателефонувала інженеру та попросила з?ясувати причину задимлення. Виглянувши з дверей побачила жінку, яка проживала в підвалі недобудови, яка на її питання показала в бік двох чоловіків, які йшли геть та сказала, що вони вбили чоловіка та підпалили його.
Показання свідка ОСОБА_34 фактично підтвердив і свідок ОСОБА_35 , який зазначив, що в 2016 році також працював в офісному центрі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по пров. Військовому, 6. 25.01.20216 біля 22:00 години збирався йти додому, але коли проходив повз вахтера, то відчув запах гарі, на що остання повідомила про пожежу в недобудові навпроти. Коли подивився в той бік, то побачив двох чоловіків, які йшли геть, але на його зауваження не відреагували, тому обличь не побачив. Начебто вийшла жінка з підвалу недобудови, як він зрозумів вона там проживала, і сказала, що ці чоловіки здійснили підпал та побили її чоловіка палками. Просила викликати поліцію.
Причини смерті потерпілого ОСОБА_10 та характер тілесних ушкоджень останнього підтверджено висновком експерта від 16.02.2016 №131. Так на підставі судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 встановлено, що смерть настала через отруєння чадним газом (окис вуглецю), що підтверджується виявленням карбоксигемоглобину в крові при судово-токсикологічній експертизі в концентрації 46%, яскраво червоною рідкою кров'ю в порожнинах серця і крупних судин яскраво рожевими трупними плямами, набряками і повнокровністю внутрішніх органів, крововиливами в них, нерівномірним кровонаповненням серцевого м'язу, повнокровністю з'єднувальних оболонок очей.
При судово-медичній експертизі трупа виявлені тілесні ушкодження, які по механізму утворення можна поділити на дві групи: 1) забійні рани голови, обличчя, синці обличчя, крововиливи в м'які тканини голови обличчя, слизову верхньої губи, які утворились незадовго до настання смерті від дій тупого предмета (предметів), відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я; 2) термічні опіки тіла полум'ям другого ступеню 10% (права задня бокова поверхня грудної клітини), які виникли прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дій джерела високої температури - полум'я, що підтверджується: наявністю ділянок дрібних бульбашок і осередків відшарування епідермісу з вологою поверхнею, з нашаруванням кіптяви червоним забарвленням шкіряних покривів по краях опіків, відсутністю пушкового волосся на поверхні тіла по краях ушкоджень, даними судово-гістологічної експертизи, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров?я.
Також виявлено обгорання шкіряних покровів тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які утворились посмертно від джерела високої температури - полум'я, на що вказує відсутність пушкового волосся на поверхні ушкодження і відсутність реактивного запалення по краях ушкоджень.
З огляду на характер тілесних ушкоджень потерпілого, та з урахуванням показань свідка ОСОБА_16 під час слідчого експерименту, суд вважає, що в наведеній сукупності та їх взаємозв'язку на ту обставину, що обвинувачені наносили тілесні ушкодження потерпілому свідчать і такі докази.
Так у ОСОБА_7 (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.01.2016) вилучено чоловічу спортивну куртку «Daniel Green XXL», чорну чоловічу куртку «BLW», спортивні штани «Adidas» синього кольору, військові чоботи чорного кольору та мобільний телефон «Самсунг GT-S5660». У ОСОБА_6 (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.01.2016) вилучено чоловічу куртку «Broadway» чорного кольору, спортивні штани «Big Golf», чорну чоловічу куртку «Adidas» та мобільний телефон «Нокіа 101».
Згідно протоколу огляду від 16.02.2016 проведено огляд речей вилучених у ОСОБА_18 та ОСОБА_36 під час їх затримання.
З висновку експерта від 21.04.2016 №179 вбачається, що генетичні ознаки крові та клітин на лівому рукаві куртки «Adidas» та лівій штанині брюк «Big Golf», вилучених у ОСОБА_6 , збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_10 .
З висновку експерта від 19.04.2016 №177 вбачається, що генетичні ознаки крові на спортивних штанах «Adidas» та черевикові на ліву ногу типу «берці», вилучених у ОСОБА_7 , збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками потерпілого ОСОБА_10 .
Оцінюючи наведені докази колегія суддів приходить до висновку, що останні доводять обставини, вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, ставити під сумнів їх підстав немає, останні є належними та допустимими і таким, що узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчинених протиправних дій відносно ОСОБА_10 .
У той же час, не зважаючи на повене визнання своєї вини обвинуваченими, суд вважає за необхідне надати оцінку діям обвинувачених в розрізі їх позиції на початковому етапі судового розгляду.
Так дії обвинувачених було кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, в тому числі і за ознакою «поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень». З роз'яснення, що міститься у п. 6 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 « Про судову практику у справах про злочини проти власності» вбачається, що розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за ст. 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров?я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Та обставина, що вимогою обвинувачених в момент нападу було передача права на грошові кошти, належні потерпілому, що в подальшому супроводжувалось спричиненням тілесних ушкоджень обома обвинуваченими, беззаперечно вказує на ту обставину, що було вчинено саме напад з метою заволодіння чужим майном.
Заперечення обвинувачених в цій частині повністю спростовуються даними, отриманими за наслідками проведеного слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 , а також виявленими слідами крові на одязі обвинувачених, приналежність яких віднесена до крові потерпілого ОСОБА_29 . Отже, позиція обвинувачених в цій частині є неспроможною і такою що свого підтвердження під час судового розгляду не знайшла.
Відповідно ж до роз'яснення, що містить п. 11 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України - якщо під час розбою чи вимагання було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 4 ст. 187 чи ст. 189 КК і ч. 2 ст. 121 або п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Умисне або необережне заподіяння у процесі розбою тяжкого тілесного ушкодження охоплюється ст. 187 і додаткової кваліфікації за ст. 121 чи за ст. 128 КК не потребує.
У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 312, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 289 КК) (п. 10 постанови Пленум Верховного Суду України від 07.02.2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров?я особи»)
Отже, в контексті викладених роз'яснень можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для кваліфікації дій особи за ст. 187 КК України за ознакою «поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень» є не лише встановлення факту заподіяння тілесних ушкоджень відповідного ступеня тяжкості, а й смерті також, а тому дії обвинувачених в цій частині органом судового розслідування було кваліфіковано вірно.
Крім того дії обвинувачених було кваліфіковано за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, окрім встановленого судом і за ознакою «з особливою жорстокістю».
Умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань (п. 8 постанови Пленум Верховного Суду України від 07.02.2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров?я особи»).
З постанови Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №703/1992/17 вбачається, що про наявність умислу на умисне вбивство з особливою жорстокістю може свідчити, зокрема спосіб вчинення злочину (умисний підпал потерпілої), засіб його вчинення (бензин), взаємовідносини між винуватим та потерпілою.
Так, при вирішенні питання щодо наявності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, слід враховувати, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплювалась умислом винного. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку.
При цьому, особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов'язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.
Про наявність умислу на умисне вбивство з особливою жорстокістю свідчать кількість і характер тілесних ушкоджень, локалізація, знаряддя, значна сила та механізм їх спричинення (постанова Верховного Суду від 20.02.2020 справа № 219/6929/15-к)
Обставини ж настання смерті потерпілого ОСОБА_10 супроводжувались заподіянням тілесних ушкоджень та опіків, внаслідок цілеспрямованих дій обвинувачених, хоча останні і були спричиненні протягом нетривалого часу до настання смерті, про що зазначено у висновку експерта, і не стали безпосередньою її причиною, проте слід звернути увагу на ту обставину, що характер тілесних ушкоджень може на думку суду свідчити про тяжке фізичне або психічне страждання. Сам по собі спосіб, наслідком якого в подальшому стала смерть, підпал може свідчити про наявність умислу у обвинувачених на спричинення смерті саме з особливою жорстокістю.
Оцінюючи заперечення захисника про те, що протоколи пред?явлення для впізнання за участю свідка ОСОБА_22 не містять відомостей про те, по яких ознаках проведено впізнання, суд враховує таке.
Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу (ч. 1 ст. 228 КПК України).
У свою чергу досліджені судом протоколи впізнання містять відомості щодо тих ознак, за якими свідок впізнавала обвинувачених (за зовнішніми ознаками та за виразом обличчя), а тому зауваження сторони захисту в цій частині на увагу не заслуговують і результатів проведених слідчих дій не спростовують. Крім того, слід зазначити, що обвинувачені свою присутність на місці події 25.01.2016 не заперечували, а сліди крові на їх одязі також є додатковим підтвердження даної обставини, а тому суд вважає, що вказані докази у своїй сукупності та взаємозв'язку доводять, що саме ОСОБА_15 та ОСОБА_27 вчинили протиправні дії по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 .
Також не спростовують висновків суду і зауваження захисника щодо відібрання крові обвинувачених за відсутності захисника, оскільки зразки крові містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Тому присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначатися на змісті цієї інформації (постанова Верховного Суду від 25.06.2019 справа №423/1766/16).
Крім того, результати дослідження крові обвинувачених, першочерговими доказами не являються і по своїй суті жодних обставин, які б доводили або спростовували винуватість обвинувачених не доводять.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, нові злочини вчинив під час іспитового строку за попереднім вироком, на час звершення судового розгляду має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, про що свідчить зміна сімейного стану, на обліку у лікарів-психіатра та нарколога не перебуває, до затримання офіційно працевлаштований не був.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №66 від 18.02.2016 ОСОБА_6 психічним захворюванням в розумінні ч. 2 ст. 19 КК України не страждав і не страждає. В період часу, що цікавить слідство, у нього не було будь-якого тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ним. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є повне визнання своєї вини та щире каяття, обставин, що обтяжують покарання ані органом досудового розслідування, ані судом встановлено не було.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України, пов'язане з ізоляцією від суспільства, із застосуванням правил передбачених ч. 1 ст. 70 КК України з обов'язковою конфіскацією майна, оскільки протиправні дії було вчинено з корисливим мотивом. Вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання відповідатиме меті та завданням кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.
З урахуванням тієї обставини, що нові злочини обвинуваченим було вчинено під час іспитового строку обов'язковому засновуванню підлягають і правила ч. 1 ст. 71 КК України. Оскільки під час перебування застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України необхідно враховувати і правила визначені ч. 4 ст. 70 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, мав постійне місце проживання, на обліку у лікарів-психіатра та нарколога не перебував, офіційно працевлаштований не був, за місцем проживання характеризувався задовільно, свою вину під час судового розгляду визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд відносить щире каяття, визнання своєї вини, обставин, що обтяжують покарання ані досудовим розслідуванням, ані судом встановлено не було.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №82 від 25.02.2016 ОСОБА_7 психічними захворюваннями в розумінні ч. 2 ст. 19 КК України не страждав і не страждає, виявляє змішаний розлад особистості. У період часу, що цікавить слідство, у нього не було будь-якого тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_37 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України та ч. 2 ст. 115 КК України, пов'язане з ізоляцією від суспільства, з конфіскацією майна, враховуючи корисливий мотив вчиненого злочину. Вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання відповідатиме меті та завданням кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи викладене та необхідність призначення покарання з конфіскацією майна, суд приходить до висновку, що скасування арешту майна, застосованого на підставі ухвали слідчого судді Херсонської області від 17.02.2016, можливе лише в частині тих речових доказів, які є одягом обвинувачених.
Крім того, враховуючи дату вчинення інкримінованих обвинуваченим протиправних дій, при призначенні покарання врахуванню підлягає таке.
Частиною 5 ст. 72 КК України, з урахуванням змін, внесених відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» №838-VIII від 26.11.2015, визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладені норми, а також правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.05.2018 (справа №237/1459/17, провадження №13-19кс18), можна зробити висновок, що у разі вчинення особою злочину до 21.06.2017 (включно), під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VII, тобто день за два. Відповідно щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає застосуванню норма ч. 5 ст. 72 КК України саме в редакції, що діяла з 26.11.2015.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених на користь держави підлягають стягненню судові витрати на залучення експерта.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 170-174, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання:
- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (років) років із конфіскацією всього належного на праві власності майна;
- за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років із конфіскацією всього належного на праві власності майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 13 (років) років із конфіскацією всього належного на праві власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 26.01.2016 по 11.11.2022, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
* Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 , а саме: з 26.01.2016. Вважати ОСОБА_7 таким, що відбув покарання повністю.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання:
- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років із конфіскацією всього належного на праві власності майна;
- за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років із конфіскацією всього належного на праві власності майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років із конфіскацією всього належного на праві власності майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.02.2016, більш суворим, що призначено за цим вироком, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 10.11.2015 і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 26.01.2016 по 11.11.2022, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
* Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_6 , а саме: з 26.01.2016. Вважати ОСОБА_6 таким, що відбув покарання за цим вироком і вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.02.2016 повністю.
* Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 11 782 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 04 (чотири) копійки.
* Стягнути зі ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 11 782 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 04 (чотири) копійки.
* Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 17.02.2016 (№ провадження 668/2825/16-к) частково, а саме: чоловічу спортивну куртку «Daniel Green XXL»; чорну чоловічу куртку «BLW»; спортивні штани «Adidas» синього кольору; військові сапоги чорного кольору; чоловічу куртку «Broadway» чорного кольору; спортивні штани «Big Golf»; чорну чоловічу куртку «Adidas».
Речові докази:
- чоловічу спортивну куртку «Daniel Green XXL», чорну чоловічу куртку «BLW», спортивні штани «Adidas» синього кольору, військові сапоги чорного кольору, чоловічу куртку «Broadway» чорного кольору, спортивні штани «Big Golf», чорну чоловічу куртку «Adidas» - повернути законним власникам.
- мобільний телефон «Самсунг GT-S5660» імеі НОМЕР_1 ; мобільний телефон телефон «Нокіа 101» імеі НОМЕР_2 , НОМЕР_3 - конфіскувати.
- чоловічі кросівки чорно-синього кольору «Адідас» - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачені та захисники мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченим та прокурору.
Головуючий: Людмила ВАЛІГУРСЬКА
Судді:
ОСОБА_38