про продовження строку запобіжного заходу
Справа № 495/10603/23
Номер провадження 1-кп/495/1/2024
22 травня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 146 КК України, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12023162240000816,
у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 146 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого у подальшому продовжувався та діє до 25.05.2024.
20.05.2024 до суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У судовому засіданні 22.05.2024 прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, вважав доцільним строк запобіжного заходу продовжити на 60 днів, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, у зв'язку з чим він може переховатися від суду, незаконно вливати на свідків та потерпілу, чим буде перешкоджати встановленню істини у справі, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 , кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати менш суворий вид запобіжного заходу у виді домашнього арешту (за постійним місцем проживання обвинуваченого); акцентували на міцності соціальних зв'язків обвинуваченого за місцем постійного проживання. Захисник зауважив, що потерпіла в межах даного кримінального провадження уже допитана, не висловила побоювань з приводу можливого впливу на неї обвинуваченим. Уцілому ризики, заявлені стороною обвинувачення не підтверджені доказами (прокурором не підтверджено ризику впливу на свідків, ризику вчинити інше правопорушення, ризику переховування від суду).
Заслухавши клопотання прокурора, позиції учасників судового провадження, вивчивши необхідні матеріали, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (частини друга, третя статті 331 КПК).
Як встановлено, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою подане із дотриманням вимог статі 199 КПК.
Статтею 201 КПК передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
До клопотання мають бути додані:
1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;
2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
За змістом статті 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
На підставі частини шостої статті 9 КПК України, виходячи з рівності прав сторін кримінального провадження на реалізацію процесуальних прав, можна зробити висновок, що питання про зміну запобіжного заходу може бути ініційоване у тому числі стороною захисту шляхом оформлення письмового клопотання та подачі його до суду із дотриманням вимог статті 201 ЦПК.
Сторона захисту із відповідним клопотанням не звернулась.
Згідно із статтею 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пункт 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до частини першої статті 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого особу обвинувачено, дані, які її характеризують, чи зменшились раніше визначені ризики, чи не з'явились нові.
Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, уникнення доведених ризиків. Ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій особою.
При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд визначав високий ризик переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілу, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, враховуючи що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності (вказана обставина враховується судом як характеризуючи особу обвинуваченого), раніше судимий, враховуючи вік обвинуваченого та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а саме те, що він має постійне місце проживання, те, що на даний час у кримінальному провадженні не допитані свідки, суд вважає що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. Крім того, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування, суд, керуючись п. 1 ч.4 ст.183 КПК України дійшов висновку про неможливість визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 315, 369-372, 392-395 КПК України, суд
задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_6 .
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на 60 днів - до 20.07.2024 включно.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 22.05.2024
Суддя ОСОБА_1