22 травня 2024 рокуСправа № 495/2879/24
Номер провадження 1-кп/495/748/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13.03.2024 за №12024162240000342 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України уродженця с. Тузли Татарбунарського району, Одеської області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, неодруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_7 в період часу з 23.03.2023 по 12.03.2024, перебуваючи за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , яка є його цивільною дружиною, умисно, систематично, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, з мотивів явної неповаги до існуючих норм спільного проживання в сім'ї, неодноразово вчиняв домашнє насильство, яке виражалось у психологічному насильстві відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він перебував у сімейних відносинах, при таких обставинах:
23.03.2023 о 19:00 год. гр. ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сімейну сварку відносно своєї співмешканки ОСОБА_8 , а саме виражався в її адресу словами брудної лайки, штовхав її гучно кричав, поводив себе агресивно, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого ОСОБА_8 були завдані психологічні страждання. 11.04.2023 відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП. 14.04.2023 постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Також, 12.07.2023 приблизно о 13:30 годин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сімейну сварку відносно своєї співмешканки ОСОБА_8 , а саме домашнє насильство, що виражалось в умисних діях психологічного характеру, а саме образливо лаявся в її адресу, штовхався, поводився агресивно, чим вчинив домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру, внаслідок чого останній були завдані психологічні страждання. 09.08.2023 відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. 23.08.2023 постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В подальшому, ОСОБА_7 продовжував свої протиправні дії щодо ОСОБА_8 , а саме: 31.07.2023 о 17:45 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_8 сімейну сварку, нецензурно лаявся, штовхався, поводив себе агресивно та неконтрольовано, чим вчинив психологічне домашнє насильство, внаслідок чого останній були завдані психологічні страждання. 09.08.2023 відносно ОСОБА_7 складено адміністративний протокол за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. 23.08.2023 постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Надалі, 08.08.2023 о 20:30 год. гр. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_8 сімейну сварку, образливо кричав в її адресу, штовхався, поводив себе агресивно та неконтрольовано, чим вчинив психологічне домашнє насильство, внаслідок чого останній були завдані психологічні страждання. 09.08.2023 відносно ОСОБА_7 складено адміністративний протокол за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. 23.08.2023 постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Також, 05.10.2023 о 19:30 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання, та співмешканки ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_8 сімейну сварку, а саме штовхався, образливо чіплявся, висловлювався нецензурною лайкою в її адресу, чим міг завдати шкоди її здоров'ю та внаслідок чого останній були завдані психологічні страждання. 26.10.2023 відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП. 16.11.2023 постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Не зважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_7 , належних висновків для себе не зробив, та продовжував систематично вчиняти психологічне насильство відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, 12.03.2024 приблизно о 07:30 годин, ОСОБА_7 перебуваючи за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_2 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив словесну сварку з останньою, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Такими діями ОСОБА_7 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_8 , тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України
3. Оцінка доказів.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються судових витрат і речових доказів.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого. ОСОБА_7 було роз'яснено, що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаюється у вчиненому, повідомив, що зараз із ОСОБА_8 вони спільно вже не проживають. Щодо дій, які йому інкримінуються підтвердив, що прийшов до ОСОБА_8 випивший. Вона сказала не ті слова, він розізлився, розбив вікно. За вікно заплатив, надалі обіцяє такого не вчиняти. Буде допомагати дітям. Працевлаштувався неофіційно щоб мати змогу допомагати дитині і не пиячити.
Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що дійсно, зараз вони із ОСОБА_7 вже не проживають разом, але він час від часу приходить до їхньої спільної дитини. І коли ОСОБА_7 приходив п'яний, він починав бушувати. Так і того разу він прийшов п'яний, взяв сокиру і порубав вікно, бо вона його не відкривала. В той момент були діти, казали, що мами вдома немає. Але просила суворо не карати, сказала, що зараз такі дії з боку ОСОБА_7 припинилися.
Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
На підставі наведеного, суд вважає, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб прийти до висновку про визнання обвинуваченого винним у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо його колишньої співмешканки ОСОБА_8 , що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
4. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання суд відносить вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
5. Мотиви призначення покарання.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_7 кримінального обвинувачення, необхідно призначити йому покарання.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, негативну характеристику за місцем мешкання, надану ст.. ДОП СДОП ВП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , його вік, стан здоров'я те, що він раніше в силу ст. 89 КК України не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, вину у вчиненому визнав, дійсно щиро розкаявся, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2019 року перебуває під наглядом лікувальної установи КНП «Білгород-Дністровська центральна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради із діагнозом синдром алкогольної залежності.
А тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_7 необхідно призначити йому покарання у виді позбавлення волі, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння, в межах санкції ст. 126-1 КК України.
Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Крім того, у цій справі, покарання суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 634/609/15-к, де останній роз'яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст.75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Таким чином, виходячи з тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності пом'якшуючої обставини та обтяжуючої обставини, а також що станом на час розгляду цього кримінального провадження ОСОБА_7 і ОСОБА_8 разом не проживають, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, кількості епізодів, позиції потерпілої, яка просила не садити ОСОБА_7 , суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов'язки.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування Суд сприймає як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації та обставинах, при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх. На думку суду, застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі є найбільш доречним та є тим стримуючим фактором, який буде достатнім для виховання ОСОБА_7 , з урахуванням іспитового строку та певних обмежень, встановлених судом. Надаючи шанс обвинуваченому та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд сподівається, що замість витрачання часу на реальне відбуття покарання, обвинувачений матиме більше часу для налагодження спілкування із дитиною.
Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання, а також пункти 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Застосування вказаних додаткових обов'язків та проходження відповідної пробаційної програми, яка передбачена для осіб, які засуджені до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, надасть можливість ОСОБА_7 змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення ним повторних кримінальних правопорушень, бо саме перевиховання є метою застосування покарання за вчинені особою правопорушення.
На переконання суду, призначення такого покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів.
6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 не обирався і суд вважає що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати не має необхідності.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 128, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя Ірина БРАТКІВ