Справа № 592/6879/24
Провадження № 1-кп/592/439/24
21 травня 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт по кримінальному провадженню № 12024200480000787 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора: ОСОБА_5 , захисників: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , обвинуваченої: ОСОБА_3 , -
08.05.2024 року захисник обвинуваченої ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження № 12024200480000787 від 14.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України. Судове засідання було призначено на 08.05.2024 року на 14 годину 00 хвилин. 03.05.2024 року ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/6879/24 частково було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та було продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.07.2024 року з визначення застави у розмірі 242240 грн. . Сторона захисту вважає, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю забезпечить досягнення мети на стадії судового розгляду справи, тому він звертається до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу. Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Цією нормою не визначено, що є підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Натомість положення ст. 200 КПК України передбачають, що запобіжний захід може бути змінений зокрема за наявності обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу або які існували, але про них не було відомо. Відповідно до ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення. Так, прокурором було зазначено про наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: те, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв'язків, постійного джерела доходу та їй пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину. Враховуючи те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні вже завершено, всі необхідні слідчі (розшукові) дії проведені, всі письмові докази у кримінальному провадженні зібрані, обвинувальний акт знаходиться в суді та справу призначено до судового розгляду по суті, то ризики, які були визначені попередньою ухвалою судді, зменшилися. А тому, за даних обставин, сторона захисту вважає, що тримання під вартою, як винятковий запобіжний захід, не є співмірним та пропорційним пред'явленому обвинуваченню за ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, та можливим ризикам у кримінальному провадженні, та більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю зможе забезпечити досягнення мети на стадії судового розгляду справи. Стосовно заявлених прокурором та встановлених ухвалою судді ризиків згідно із ст. 177 КПК України слід зазначити наступне: 1) ризик переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинення тяжкого злочину. Прокурором зазначено про те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та з метою уникнення кримінальної відповідальності та затягування судового розгляду може переховуватися від суду, ухилятися від прибуття за викликами. Твердження прокурора про те, що обвинувачена може не з'являтися до суду є тільки його припущенням, адже ОСОБА_3 жодного разу не порушила свої процесуальні обов'язки та зарекомендувала себе позитивно. Фактично, ризик переховування обґрунтовано лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що є неправомірними виходячи з висновків ЄСПЛ. Згідно рішенню Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі “Бойченко проти Молдови” № 41088/05, рішення від 11.07.2006 року - “одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу” . А у справі “Мамедова проти Росії” № 7064/05, рішення від 01.06.2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: “посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину” . 2) ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Щодо наявності цього ризику то з огляду на особу обвинуваченої та визнання нею вини, будь-які мотиви для впливу на свідків об'єктивно відсутні, та на досудовому слідстві свого підтвердження не знайшли. Тим паче, як вбачається з Реєстру матеріалів кримінального провадження, у розділі проведених процесуальних дій вказано про допит свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Він звертає увагу суду на те, що свідок ОСОБА_7 є опероуповаженим Сумського РУП ГУНП, свідки Гаврюшеви були залучені як поняті при затриманні ОСОБА_3 , а свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є сусідами обвинуваченої, які також надавали характеристику при затриманні. Тому, з огляду на те, що вказаним свідкам не відомі обставини, які підлягають доказуванню під час кримінального провадження, їх покази не мають доказового значення для встановлення істини у справі, то відповідно ризик впливу на таких свідків відсутній. Таким чином, незаконний вплив на учасників кримінального провадження в даному провадженні взагалі неможливий. 3) ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином спростовується тим, що ОСОБА_3 самостійно надала доступ до свого мобільного телефону, що свідчить про відсутність бажання приховати обставини вчинення злочину чи причетних до нього осіб, а, отже, і про відсутність ризику перешкоджати кримінальному провадженню. Водночас, даний ризик протягом досудового розслідування злочину свого підтвердження також не знайшов. 4) ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Обґрунтований лише тим, що обвинувачена не має постійних джерел доходу та тим, що вона вчинила тяжкий злочин та може продовжити свою злочинну діяльність. З приводу цього він зазначає про те, що слідчим було проведено обшук за адресою мешкання ОСОБА_3 та жодних заборонених речовин, чи спеціальних пристосувань чи будь-яких інших доказів, які вказують на її причетність до кримінального правопорушення не виявлено. А тому, жодних об'єктивних підстав стверджувати про те, що ОСОБА_3 , яка є раніше не судимою особою, може вчинити інші злочини чи продовжити кримінальне правопорушення немає. Тим більше, що на стадії досудового розслідування вказаний ризик не знайшов свого підтвердження. У обвинуваченої відсутній намір переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином, впливати на свідків та вчиняти інші кримінальні правопорушення, навпаки ОСОБА_3 своєю процесуальною поведінкою сприяла досудовому розслідуванню та виконувала всі покладені на неї обов'язки. Він звертає увагу суду на обов'язковість доказування існування ризиків, а не лише зазначення їх стандартного переліку. Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 72967/01 від 01.03.2017 року по справі “Белевитський проти Росії” , п. п. 111, 112, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції; - рішення за скаргою № 40107/02 від 10.02.2011 року по справі “Харченко проти України” , п. 85; - рішення ЄСПЛ за скаргою № 26127/03 від 16.09.2010 2010 року по справі “Вітрук проти України” , п. 88. Відповідно до рішення за скаргою № 12369 від 26.06.1991 року по справі “Латальє проти Франції” , п. 51, “...Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути “формою очікування” обвинувального вироку. ” . Відповідно до практики ЄСПЛ в рішенні ЄСПЛ за скаргою № 38717/04 від 14.10.2010 року по справі “Хайредінов проти України” , п. 29, “... на момент взяття заявника під варту йому було близько двадцяти років, він не мав судимості та мав постійне місце проживання, де, як підтвердили місцеві органи влади, він мав добре налагоджені соціальні зв'язки. Як вбачається з відповідних постанов суду, жоден із цих факторів не брався до уваги національними судами при ухваленні ними рішення про взяття заявника під варту. Крім того, здійснюючи оцінку особистості заявника, національні суди вирішили посилатися виключно на негативні характеристики та не враховували позитивні. ” . Згідно довідки філії Державної установи “Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Сумській області від 25.03.2024 року ОСОБА_3 на час поміщення під варту вже була вагітна близько 8 тижнів. Особа ОСОБА_3 заслуговує на довіру виходячи з наступного: - вину визнає; - щиро кається; - є раніше не судимою особою, вперше притягується до кримінальної відповідальності; - має постійне місце проживання; - позитивно характеризується за місцем проживання; - має сталі соціальні зв'язки: проживає зі своєю матір'ю та 3-річною сестрою; - сприяла досудовому розслідуванню, співпрацювала зі слідством; - термін вагітності становить 17-18 тижнів. Водночас, слід також звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі “Корнейкова та Корнейков проти України” . Порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод полягало в тому, що під час вагітності співробітники СІЗО не забезпечили жінку необхідним доглядом, а її новонароджену дитину - необхідним лікуванням. В умовах СІЗО неможливо забезпечити вагітній жінці необхідні санітарні умови, належний та регулярний медичний догляд і, що дуже важливо - моральний спокій. Тому у випадках, коли вагітність протікає із ускладненнями, перебування майбутньої матері в СІЗО може мати навіть критичні наслідки для її здоров'я та здоров'я її дитини. Отже, умови утримання під вартою можуть негативно вплинути на перебіг вагітності та завдати шкоду ще не народженій дитині. За стандартами Ради Європи та Всесвітньої організації здоров'я, вагітній в умовах тимчасового ув'язнення має бути забезпечене харчування, багате на білок, фрукти та овочі, регулярні прогулянки та фізичні вправи, а також нагляд і консультації гінеколога та особлива увага до інших її потреб. В той же час, за європейськими стандартами тримання під вартою майбутніх матерів має застосовуватися в останню чергу, і лише для тих жінок, які вчинили найсерйозніші насильницькі злочини та представляють постійну загрозу для суспільства. Обвинувачена має соціальні зв'язки, має родину, а саме: матір з якою проживає, наразі є вагітною. Більш стримуючого фактору ніж сім'я не може бути, тим паче перебування в колі рідних буде позитивно впливати на перебіг вагітності. Згідно ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Однак, домашній арешт є обмеженням свободи пересування та може запобігти ризику переховування, а тяжкість злочину не є належним обґрунтуванням застосування найбільш суворого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від 10.02.2011 року по справі “Харченко проти України” , п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 року у справі “Шалімов проти України” , суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди “...не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів... ” . Так, згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Застосування електронних засобів контролю, полягає в закріпленні на тілі підозрюваного електронного браслета, який дає змогу відстежувати та фіксувати його постійне місцезнаходження. На переконання сторони захисту, враховуючи всі вищевикладені обставини, до обвинуваченої ОСОБА_3 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з метою якнайменшого обмеження прав обвинуваченої, яка очікує дитину. У той же час, подальше перебування обвинуваченої в умовах слідчого ізолятора буде порушувати ще й права дитини, які гарантовані Конвенцією про права дитини. Адже незабезпечення належного харчування матері, відсутність належних умов утримання вагітної та недостатність медичного нагляду може негативно впливати на розвиток дитини. Він звертає увагу суду на те, що за час перебування в СІЗО обвинувачену лише один раз відвідав лікар-гінеколог, що свідчить про неналежні умови утримання вагітної жінки. А тому, він вважає за можливе змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, зокрема, носіння електронного засобу контролю. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 201 КПК України, він просив змінити обвинуваченій ОСОБА_3 раніше застосований ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.05.2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, зокрема носіння електронного засобу контролю (вхідний № 19046 від 08.05.2024 року) (а. п. 84-86) .
21.05.2024 року захисник обвинуваченої ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 надіслав на електронну пошту Ковпаківського районного суду м. Суми додаткові пояснення, із змісту яких вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження № 12024200480000787 від 14.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України. Судове засідання призначено на 21.05.2024 року на 10 годину 30 хвилин. 03.05.2024 року ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/6879/24 було частково задоволено клопотання прокурора ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та було продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.07.2024 року з визначення застави у розмірі 242240 грн. . Сторона захисту, вважаючи, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю забезпечить досягнення мети на стадії судового розгляду справи, звернулась до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу. Так, прокурор обґрунтовуючи необхідність утримувати обвинувачену під вартою зазначав про відсутність сталих соціальних та родинних зв'язків. Однак, при ознайомленні захисника з матеріалами особової справи обвинуваченої ОСОБА_3 в державній установі “Сумський слідчий ізолятор” було встановлено, що її мати ОСОБА_12 постійно передає продукти харчування, засоби гігієни, білизну та інші речі першої необхідності, що підтверджується зокрема: актом № 1256 від 18.03.2024 року, актом № 1376 від 25.03.2024 року, заявою про прийняття передачі від 11.04.2024 року, актом № 1754 від 17.04.2024 року, заявою про прийняття передачі від 22.04.2024 року. Окрім цього, мати ОСОБА_3 неодноразово відвідувала її, що підтверджується заявою про надання дозволу на побачення від 11.04.2024 року, дозволом на побачення за підписом слідчого, а також талоном виклику від 24.04.2024 року. Таким чином, вищенаведені обставини спростовують твердження прокурора про відсутність соціальних зв'язків, та зменшують заявлений ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується. А тому, за даних обставин, сторона захисту вважає, що тримання під вартою як винятковий запобіжний захід, не є співмірним та пропорційним пред'явленому обвинуваченню за ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, та можливим ризикам у кримінальному провадженні, та більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю зможе забезпечити досягнення мети на стадії судового розгляду справи. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177,178, 181, 201 КПК України, він просив змінити обвинуваченій ОСОБА_3 раніше застосований ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.05.2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, зокрема носіння електронного засобу контролю (вхідний № НОМЕР_1 від 21.05.2024 року) (а. п. 103) .
У відкритому судовому засіданні захисники обвинуваченої ОСОБА_3 адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_6 наполягали на задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт своїй підзахисній.
У дистанційному відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувачена ОСОБА_13 просила задовольнити клопотання її захисника адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
У відкритому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Вислухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.
Із змісту ст. 201 КПК України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання мають бути додані підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Обставини щодо наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, розглядалися як слідчими суддями Ковпаківського районного суду м. Суми (а. п. 47, 48, 51, 52, 56, 57) , як Сумським апеляційним судом (а. п. 53-55) , так і Ковпаківським районним судом м. Суми (а. п. 74, 75) .
Отже, існування доведених прокурором ризиків чи їхнє очевидне зменшення стороною захисту спростовано не було.
Крім того, з дня постановлення Ковпаківським районним судом м. Суми ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_3 не пройшло тридцяти днів, що є самостійною підставою для залишення без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу (ч. 5 ст. 201 КПК України) .
Одночасно стороною захисту не було додано до клопотання підтвердження того, що прокурору була надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання (п. 3 ч. 3 ст. 201 КПК України) .
Крім того, саме лише встановлення вагітності у обвинуваченої ОСОБА_3 не є достатньою підставою для задоволення клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити за передчасністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 201, 369-372, 375, 376, 615 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали суду про відмову в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Ухвала суду, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_1