іменем України
ЄУН № 337/1268/24
Провадження № 2/337/931/2024
20.05.2024 м. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Мальованого В.О., за участю секретаря Крижко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про встановлення юридичного факту місця проживання та самостійного виховання дитини,
05.03.2024 позивач в особі представника звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, за участю третьої особи. В якому просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання неповнолітньої дитини (сина) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та самостійного її виховання.
На обґрунтування позовних вимог зазначає.
20.05.2017 позивач з відповідачем зареєстрували шлюб та перебували в зареєстрованому шлюбі, шлюб розірвано на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2021. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2022 року відповідач перебуває в Нідерландах де працює та створила нову сім'ю та планує і надалі проживати в цій країні. Після розірвання шлюбу з відповідачем дитина залишилась проживати з батьком, а також повністю перебуває на його утриманні, та вихованні.
Вказав, що встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітнього сина, необхідне йому для захисту прав сина та уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторонами органів державної влади та з метою отримання можливості одноосібного звернення батьком в інтересах дитини до державних та освітніх органів, органів місцевого самоврядування.
Ухвалою суду від 11.03.2024 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
20.05.2024 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Позивач (представник позивача) надав заяву відповідно до якої просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач надіслала заяву відповідно до якої просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, надіславши заяву про розгляд справи за відсутності представника та прийняти рішення направлене на захист прав та інтересів дитини.
Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено.
20.05.2017 позивач з відповідачем зареєстрували шлюб та перебували в зареєстрованому шлюбі. В подальшому, шлюб було розірвано на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.09.2021. Від шлюбу подружжя мають сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2022 року відповідач перебуває в Нідерландах де працює, створивши нову сім'ю, планує і далі проживати в даній країні. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з батьком та перебуває на його повному утриманні, вихованні.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 виданого 23.11.2017 Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (відповідний актовий запис № 1136)
Згідно з копією паспорта громадянина України позивач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до письмових пояснень: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які містяться в матеріалах справи, де зазначено, що вихованням дитини завжди займався батько, та все своє життя дитина проживала разом з ним.
Відповідно до довідки лікаря педіатра медичного центру ТОВ «Дейлі медікал» вказано, що у період з грудня 2022 року по травень 2023 року батько ОСОБА_1 , звертався до медичного закладу за медичною допомогою відносно сина ОСОБА_3 . На прийомі у лікаря, дитина завжди була з батьком. Крім того, у зазначений період, лікар здійснював домашні візити до дитини, під час яких не бачила та не спілкувалась з матір'ю дитини.
Відповідно до довідки від 01.02.2024 центру розвитку дітей і батьків «V_KOMFORTI», батько дитини здійснює оплату за договором щодо догляду за дитиною. Так, батько приводить та забирає дитину самостійно.
Пунктом 2 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових чи немайнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Наведеними у цій заяві обставинами підтверджують, що факт, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на вихованні і догляді заявника потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав заявника, як батька.
Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов'язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.
Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.
Відповідно до статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 - XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави -учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
При цьому, судом встановлено, що відповідач не заперечує факту проживання та перебування на вихованні з батьком спільної дитини.
Судом встановлено та визнано відповідачем те, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає зі своїм рідним батьком ОСОБА_1 , який створив всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над нею, доглядає та піклується про її стан здоров'я. Дитина проживає окремо від матері.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та з огляду на той факт, що відповідач визнала позовні вимоги в повному обсязі, позовна заява підлягає задоволенню.
Оскільки позивач не вимагав відшкодування судових витрат понесених ним по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України не вирішувалося.
Керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та самостійного її виховання батьком .
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 20 травня 2024 року.
Суддя В.О. Мальований