242/1285/19
2/242/219/24
Іменем України
20 травня 2024 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що 24 червня 2008 року між АБ « Укргазбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 2233/5/60, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені договором. Умовами кредитного договору передбачені наступні умови кредитування: сума кредиту - 120 000,00 доларів США (п. 1.1 Кредитного договору), процентна ставка за користування кредитом - 13,8 % річних (п. 1.1 Кредитного договору), процентна ставка, що нараховується на залишок простроченої заборгованості - процентна ставка, визначена у п. 1.1 Кредитного договору, збільшена на 1%, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (п. 3.1.10 Кредитного договору), строк повернення кредитних коштів - до 23 червня 2018 року (п. 1.1 Кредитного договору). Банк свої договірні зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, починаючи з червня 2014 року не сплачує проценти за користування кредитними коштами, та не повертає кредитні кошти згідно графіку, передбаченого кредитним договором. Станом на 08.02.2016 року відповідачем не сплачено: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року - 5 572,84 доларів США, заборгованість за кредитом - 43 979,64 доларів США. Загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 08.02.2019 року становить 49 552,48 доларів США. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 49 552,48 доларів США та судові витрати по сплаті судового збору.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала суду відзив, в якому зазначено, що позивачем не надано належних доказів видачі їй кредиту. Жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує заборгованість в матеріалах справи не має. Розрахунок заборгованості наданий банком є одностороннім документом і не є первинним банківським документом. Крім того, банком не надано виписки з рахунків обліку заборгованості за кредитним договором по поточному та простроченому тілу кредиту та поточним та простроченим відсоткам за користування кредитними коштами. Не встановлено дату останнього платежу з моменту якого відраховується строк позовної давності. Якщо кредитний договір передбачає внесення позивальником щомісячних платежів, то перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Банк пропустив строк позовної давності. Крім того, банк не направив їй вимогу про дострокове виконання зобов'язання, тому строк виконання зобов'язання за договором не настав. Також, судом стягнуто заборгованість у доларах США, що суперечить з правовим висновком, які викладені в постанові ВС України від 02.07.2014 р. в справі № 6-79цс/14, та в постанові ВС від 25.07.2018 р. в справі № 308/3824/16-ц, а саме незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобами погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. Відтак, у національній валюті України підлягають стягнення й інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема у ст. 1048 ЦК України, та при застосуванні ст. 625 ЦК України. Враховуючи викладене, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволені позовних вимог.
Заяви та клопотання сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить суд слухати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримали.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явились, надали суду заяву, в якій просять суд слухати справу у їх відсутність, в позовних вимог просять суд відмовити.
Процесуальні дії у справі.
Заочним рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.07.2019 року позовну заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.
Ухвалою суду від 04.03.2024 року заочне рішення від 15.07.2019 р. скасовано, розгляд справи призначено за правилами позовного (загального) провадження, та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 26.03.2024 року підготовче судове засідання відкладено, клопотання задоволено та витребувано докази.
Ухвалою суду від 11.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
24 червня 2008 року між ВАТ « Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2203/1122, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 120 000,00 доларів США на строк з 24.06.2008 р. по 23.06.2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,8% річних, а позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його користування та всіх комісійних платежів у передбачені договором строки. Повернення суми кредиту позичальник зобов'язався здійснювати з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту. Процентна ставка, що нараховується на залишок простроченої заборгованості - процентна ставка, визначена у п. 1.1 Кредитного договору, збільшена на 1%, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (п. 3.1.10 Кредитного договору.
Згідно із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 08.02.2019 року становить 49 552,48 доларів США, з яких: заборгованість по тілу кредиту ( поточна і прострочена) - 43 979,64 доларів США, заборгованість по нарахованих процентах за період з 01.06.2014 р. по 30.04.2015 р.- 5 572,84 доларів США.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
Згідно ч. 1, ч. 3 ст.. 533ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Статтею 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.
Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення.
Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України).
Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (ст. 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов'язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Така правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові № 6-1680 цс15 від 10.02.2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що кредит відповідачці надавався саме в іноземній валюті - доларах США та що сторонами обумовлено повернення коштів виключно у цій валюті.
На здійснення валютних операцій банком отримано у встановленому порядку ліцензію та дозвіл, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суд вважає, що доводи відповідачки стосовно стягнення заборгованості в доларах США не заслуговують на увагу, оскільки стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті не суперечить вимогам закону.
Щодо твердження відповідачки, що позивачем не надано доказів про видачу їй кредиту, не знайшло своє підтвердження, оскільки згідно з виписки/особового рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідачка знала про умови кредитування та визнала свої зобов'язання за договором.
Крім того, суд не приймає також доводи відповідачки стосовно того, що позивачем не було направлено її вимогу про дострокове виконання зобов'язання, оскільки кредитним договором № 2203/1122 від 24.06.2008 року встановлений строк повернення позичальником кредитних коштів позикодавцеві до 23.06.2018 року. Як вбачається з позовної зави позивач звернувся до суду 05.03.2019 року, тобто після закінчення строку встановленого кредитом договором, тому до вказаних правовідносин не застосовуються вимоги щодо дострокового повернення позики.
Таким чином, судом встановлено порушення зобов'язання за кредитним договором в частині повернення банку кредитних коштів.
Щодо застосування строків позовної давності суд зауважує наступне.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно ст. 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання з повернення кредиту та зі сплати процентів до 10 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (пункт 3.3. договору), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Згідно із частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу(частина друга статті 1050 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.530,631 ЦК України).
Установлено, що умовами кредитного договору, укладеного 24 червня 2008 року між сторонами, визначений кінцевий термін повернення основної заборгованості до 23 червня 2018 року.
Пунктом 3.3.3. кредитного договору встановлено, що повернення суми кредиту щомісяця з 1-ого по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту в розмірі не менше 1/120 від суми отриманого кредиту, що становить 1000,00 доларів США 00 центів, а останній платіж сплачується в сумі 1000 доларів США 00 центів не пізніше 23.06.2018 р.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
З особового рахунку за кредитним договором №2203/1122 від 24 червня 2008 року вбачається, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості внесений відповідачкою 11 листопада 2014 року у розмірі 979,64 доларів США. Таким чином, строк позовної давності сплив 11 листопада 2017 року.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що ця обставина є не перешкодою для застосування наслідків пропуску позовної давності та стягнення з відповідача заборгованості за три роки, що перебували зверненню до суду, тобто за період з січня 2017 року по лютий 2019 року включно.
Згідно з п. 3.3.3 Кредитного договору, щомісячний платіж за кредитом становить 1000,00 доларів США.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути за період з січня 2017 року по лютий 2019 року включно, в сумі 26000 доларів США.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по нарахованих процентах в сумі 5 572,84 доларів США, суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягає задоволенню, оскільки ця заборгованість утворилася за період з за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року та позивач пропустив строк позовної давності відносно цієї вимоги.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в сумі 26000 доларів США, тобто в межах строку позовної давності.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 10 514,20 грн.(52,47%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.524, 526, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 133, 141, 223, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 263972800, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 263972800, заборгованість за кредитним договором з січня 2017 року по лютий 2019 року включно у розмірі 26 000 (двадцять шість тисяч) доларів США 00 центів., що становить заборгованість за тілом кредиту.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 263972800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 514 (десять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя