Провадження № 22-ц/803/5500/24 Справа № 201/11800/23 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 травня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськавід 19 грудня 2023 року, -
28.09.2023р. АТ КБ “ПриватБанк” звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 93 339 грн. 78 коп. (а.с. №4-6).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяви посилався на те, що 26.01.2012р. ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим відповідачкою була підписана анкета-заява б/н від 26.01.2012р., після підписання якої ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписавши анкету-заяву від 26.01.2012р., відповідачка погодилася з запропонованими їй Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з заявою складають Договір про надання банківських послуг. Зобов'язання за Договором про надання банківських послуг банк виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, не здійснила в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, відсотків, передбачених договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 23.02.2023р. складає суму - 93 339грн. 78 коп., з яких: 77 048 грн. 52 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 16 291 грн. 26 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Зазначену суму заборгованості представник позивачки просив суд стягнути з відповідачки, а також понесені позивачем судові витрати у розмірі 2 684 грн. (а.с. 3)
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськавід 19 грудня 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 26.01.2012р. станом на 23.02.2023р. за тілом кредиту у розмірі 77 048 грн. 52 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 215 грн. 54 коп.
12.04.2024 року від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в цієї частині нового рішення про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 16291,26 грн. та понесених судових витрат.
Апеляційна скарга аргументована тим, що 21.01.2020 року сторони погодили розмір відсоткової ставки, коли відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання послуг. У вказаній заяві були викладені істотні умови договору.
Таким чином, підписавши вказану заяву, відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, в тому числі і розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 93339 гривні 78 копійок, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
26.01.2012р. ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим нею була підписана заява №б/н від 26.01.2012р., згідно якої ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З підписанням відповідної анкети-заяви, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з запропонованими їй для ознайомлення Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (а.с. № 41, 41 зв. ст.).
В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 26.01.2012р., яка станом на 23.02.2023р. складає суму - 93 339грн. 78 коп., з яких: 77 048 грн. 52 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 16 291 грн. 26 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунків заборгованості (а.с.№7-20), які долучені до позовної заяви. Відповідність розрахунків не була спростована відповідачкою ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.
Згідно наданого банком розрахунку вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувалася наданими банком кредитними коштами в межах розміру кредитного ліміту, проте допустила систематичне прострочення погашення заборгованості.
Крім того, долучена до позову виписка з карткового рахунку відповідачки також вказує, що вона користувалася грошовими коштами (використовувала для власних потреб в межах розміру встановленого на карту ліміту, отримувала кошти шляхом зняття готівки в банкоматі, здійснювала розрахунки через термінали), здійснювала часткове погашення заборгованості, а отже, прийняла запропоновані банком умови щодо розміру кредитного ліміту (а.с. №77-108).
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідачки, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012р. № 578/5.
Факт користування відповідачкою кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачкою іншими належними доказами. Матеріали справи не містять даних, щодо незаконного зняття коштів з використанням кредитної картки та незаконну видачу кредитної карти на ім'я ОСОБА_1 третім особам.
Таким чином, доказом фактів: встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачкою кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів. Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №456/3643/17 (провадження № 61-9882 св20).
Отже, враховуючи, що відповідачка повністю зобов'язання по погашенню боргу по тілу кредиту не виконала, чим порушила вимоги ст.ст.1049, 1054 ЦК України, позивач має право вимагати стягнення з відповідачки заборгованості по кредиту у розмірі 77 048грн. 52коп.
Також, представник позивача, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 26.01.2012р. посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини договору.
Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 26.01.2012р. (а.с. № 41, 41 зв. ст.), не зазначена процентна ставка, виходячи з якої позивачем нараховуються проценти за користування кредитом. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування.
Крім того, суд зауважує, що за наданими позивачем розрахунками заборгованості вбачається, що банком при обрахунку боргу неодноразово збільшувався розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, при цьому не надано належних доказів погодження з клієнтом відповідної умови, як це передбачено ст.1056-1 ЦК України.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 77 048грн. 52коп. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 16 291 грн. 26коп. не ґрунтуються на умовах договору, а тому не підлягають задоволенню.
Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 26.01.2012р. (а.с. № 41, 41 зв. ст.), не зазначена процентна ставка, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування.
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськавід 19 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: