Справа №717/487/24
14 травня 2024 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді: Туржанського В.В.
при секретарі: Тихоненко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Представник позивачки ОСОБА_3 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 для утримання дітей: сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті на місяць, на одну дитину окремо, з усіх видів заробітку (доходів) але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до його повноліття. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області як орган опіки та піклування.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з?явилася.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
Враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.
Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позов та пояснив, що шлюб між сторонами розірвано. Відповідач змінив прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . Відповідач протягом восьми років не займався вихованням сина. Позивачка та ОСОБА_7 живуть в Італії. Відповідач не дає позивачці дозволу на виїзд сина за межі Італії.
Представник виконавчого комітету Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області як органу опіки та піклування у судове засідання не з'явився. Письмовий висновок щодо розв'язання спору, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, суду не надано.
Передбачена частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України обов'язковість висновку органу опіки та піклування в певних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. Неможливість надати органом опіки та піклування висновку в таких справах, зокрема, у зв'язку з перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо, не означає неможливості розгляду та вирішення спору судом. Протилежний підхід є рівнозначним відмові в доступі до правосуддя, що суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Свідок ОСОБА_8 дала суду показання про те, що ОСОБА_7 жив із нею протягом майже десяти років до початку війни. Коли почалася війна, ОСОБА_9 забрала сина в Італію. За час проживання ОСОБА_10 в ОСОБА_8 , ОСОБА_2 відвідав сина один раз. Відповідач не цікавився його навчанням, не телефонував. В Італії ОСОБА_2 також не відвідує сина. Свідок постійно спілкується із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 нічого не передавав сину. Іноді мати відповідача спілкувався із ОСОБА_13 .
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_14 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказана обставина стверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_14 , виданим міською адміністрацією Мілану. Відповідач змінив прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . Вказана обставина стверджується копією свідоцтва про зміну імені виданого 07 вересня 2016 року Кельменецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області. Відповідач не опікується дитиною, не бере участі у вихованні сина, не цікавиться життям дитини та матеріально не утримує свого сина ОСОБА_10 вказані обставини стверджуються показаннями свідка ОСОБА_8 , копією листа Нелиповецького ліцею опорного закладу №07-04/08 від 17.01.2024 року. ОСОБА_7 проживає з своєю матір'ю ОСОБА_9 в м. Мілан Італійської республіки. Вказана обставина стверджується довідкою про місце проживання, наявність у живих, цивільний стан та склад сім?ї виданою посадовою особою муніципалітету ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Своєю бездіяльністю відповідач порушує ст. 18 Конвенції про права дитини, згідно якої батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідач порушує ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя. Згідно ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Пунктом 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки, які ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей можуть бути позбавлені судом батьківських прав.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
Обставини цієї справи свідчать про злісне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Суд враховує, що відповідач після відкриття провадження у справі не змінив своєї поведінки та не виявляє бажання брати участь в утриманні доньки. Суд враховує відсутність бажання відповідача відновити спілкування з сином.
Зважаючи на характер поведінки відповідача, суд не вважає можливим відмовляти в позові і попереджувати відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би стверджував його бажання брати участь у вихованні дитини, вчинення ним будь-яких дій з метою спілкування з дитиною та брати участь у її вихованні та наявність перешкод у виконанні його батьківських обов'язків.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав, слід задовольнити повністю, позбавивши ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина
ОСОБА_16 порушення вимог ЦПК України відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що він на належному рівні матеріально утримує сина та забезпечує його відповідно до частки своїх батьківських обов'язків, передбачених ст.ст. 141, 150 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 180 СК України відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний утримувати свою неповнолітню дитину.
Відповідач не надає позивачці матеріальної допомоги на утримання сина сторін. Згідно вимог ст. 181 СК України ОСОБА_1 має право на отримання аліментів від відповідача ОСОБА_2 у частці від доходу відповідача, або у твердій грошовій сумі за рішенням суду. Дане право ОСОБА_1 порушується відповідачем, оскільки останній не утримує матеріально свого сина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини.
Суд також враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2024 рік” прожитковий мінімум на дітей віком від 6 років складає 3196 гривень.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Таким чином, суд вважає, що відповідач нарівні з позивачкою зобов'язаний нести витрати на утримання дитини.
Суд вважає безпідставною вимогу позивачки про визначення розміру аліментів у розмірі не меншому ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч.2 ст.182 СК.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів, слід задовольнити частково.
Згідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Суд також враховує, що у даному випадку позивачку, на користь якої ухвалено рішення, в частині позовних вимог про стягнення аліментів, звільнено від сплати судового збору, а тому судовий збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог. Мінімальний розмір судового збору за позовами немайнового характеру згідно Закону України „Про судовий збір”, на момент звернення позивача до суду із цією позовною заявою, визначено в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Згідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
При визначенні часу з якого слід стягувати аліменти суд враховує, що заява надійшла до суду 28 лютого 2024 року.
Суд вважає, що слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць у розмірі 1598 гривень, тобто 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком старше шести років.
На підставі ст. ст. 150,155, 164, 179 - 183, 186, 191 СК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Росошани Кельменецького району Чернівецької області, батьківських прав щодо його сина - ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Мілан Італійської Республіки.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 28 лютого 2024 року і до повноліття ОСОБА_14 .
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, в сумі 1598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) судового збору.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.
Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 21 травня 2024 року.
Суддя: