09.05.24
Справа № 635/7024/23
Провадження № 2/635/981/2024
09 травня 2024 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Даниленко Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Загайко Г.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації -
Позивачі ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) звернулися до Харківського районного суду Харківської області із позовною заявою до держави Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, в якій після остаточних уточнень просили стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму майнової шкоди у розмірі 12 879 503,50 (дванадцять мільйонів вісімсот сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот три грн. п'ятдесят копійок); суму моральної шкоди у розмірі 1000 000,00 кожному, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 03.10.1987. ОСОБА_1 є інвалідом. Позивачі є власниками житлового будинку літ. «А-1» з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2016. Право приватної власності на майно зареєстровано за позивачами. Загальна площа будинку складає 113,4 кв м. Будинок був побудований та оздоблений із сучасних матеріалів, повністю придатний для життя, забезпечений системами електропостачання, водопостачання, газопостачання, теплопостачання та вентиляції, облаштований всім необхідним, зокрема сучасними меблями, текстилем, сантехнічною та побутовою технікою, інженерним та технічним обладнанням, мав господарські та житлові приміщення, зону відпочинку. Все це створювалось позивачами для комфортного і безпечного життя родини і нащадків на довгі роки. У будинку з 2016 року проживали позивачі: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначений будинок є єдиним житлом позивачів, іншого житла позивачі не мають. Село Руські Тишки Харківського району Харківської області є передмістям Харкова та розташоване на північно-східній околиці міста на відстані 14 кілометрів до російського кордону. 24.02.2022 Президент РФ В. Путін оголосив про проведення спеціальної військової операції на території України, того ж дня збройними силами РФ здійснено вторгнення та напад на територію України, посягання на її територіальну цілісність і недоторканість, окупація її частини. З самого початку військового вторгнення РФ в Україну, у період з 24.02.2022 в порушення законів та звичаїв війни, ст.3 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року «Визначення агресії» та в порушення підпунктів «і», «іі», «ііі», «iv», «v» пункту b) частини 2 статті 8 Римського статуту збройні сили РФ масовано та майже безперервно здійснювали обстріли із різного виду зброї території Харківської області, особливо передмістя Харкова, село Руські Тишки, застосовували артилерію, важку техніку та авіацію, різного виду боєприпаси, били по житлових будинках та цивільній інфраструктурі. 24.02.2022 приблизно о 05 год 00 хв позивачі прокинулись від потужних вибухів поряд з будинком. Вони дуже злякалися. Одразу зрозуміли, що почалась війна. Швидко зібрали деякі документи, сіли в машину, та були змушені поїхали у напрямок м. Харків, намагаючись врятуватись. Весь час поки їхали, лунали вибухи та було чуте сильний гул від літаків. Цього ж дня село Руські Тишки було окуповане російськими військами. Жодної можливості проїхати в свій будинок більше не було, велися постійні обстріли с. Руські Тишки. На момент виїзду будинок та споруди були не пошкодженими. Село Руські Тишки перебувало під окупацією РФ до травня 2022 року. Проте, і після травня 2022 року військові РФ продовжували обстріли різними видами озброєння територію с. Руські Тишки Харківського району, Харківської області. Протягом березня-вересня 2022 року будинок позивачів за адресою: АДРЕСА_1 , постійно перебував в зоні бойових дій. У період травень-червень 2022 року на територію домоволодіння позивачів потрапив снаряд, внаслідок чого сталася пожежа, якою було повністю знищено житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Позивачам. Пожежею знищено домоволодіння позивачів з усіма матеріальними цінностями, меблями, побутовою технікою, особистими речами родини. 13.10.2022 внаслідок обстрілу збройними силами РФ домоволодіння позивачів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим відділом Управління Служби Безпеки України в Харківській області відкрите кримінальне провадження за №12022221340000576 та проводиться досудове розслідування за ч.1 ст. 438 Кримінального Кодексу України «Порушення законів та звичаїв війни». 13.11.2022 складено акт про пожежу, в якому зазначено про те, що пожежа на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виникла 18.05.2022. Причина пожежі пов'язана з проведенням бойових дій. 04.04.2023 органами місцевого самоврядування було проведено обстеження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить позивачам на праві власності. За результатами обстеження складено акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 04.04.2023. В акті викладений висновок комісії, відповідно до якого категорія пошкоджень -III, житловий будинок літ. А-1. гараж літ. В. літня кухня літ.В. сарай літ.Г. Об?єкти непридатні для використання за цільовим призначенням. повністю втратили свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об?єкта (зруйновані об?єкти). Орієнтовний ступінь пошкоджень об?єкта в цілому - 81-100%. Рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об?єкта. Виконання робіт з демонтажу відповідно до Порядку виконання робіт з демонтажу об?єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2022 No 474. Факт фіксації пошкоджень або руйнації будівель та споруд. зумовлених збройною агресією Російської Федерації, здійснюється відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 за № 473. 25.06.2023 слідчим СВ УСБУ в Харківській області у кримінальному провадженні за №12022221340000576 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, проведено огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . З протоколу огляду місця події від 25.06.2023 встановлено: об?єктом огляду є територія домоволодіння, житловий будинок та господарські споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Метою огляду є виявлення та фіксування руйнувань будівель, які були спричинені обстрілами з невстановленого виду озброєння. Огляд було розпочато з території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка огороджена чотирьох секційним євро-парканом, який частково пошкоджено внаслідок потрапляння уламків від снарядів невстановленого калібру. Залізні ворота при в?їзді на територію будинку відсутні, стовбури, на яких вони були розташовані, пошкоджено. Об?єктом огляду є будівлі на території домоволодіння, а саме житловий будинок (літ. А-1), гараж (літ. Б), літня кухня (літ;В), сарай (літ. Г). Основний житловий будинок представляє собою одноповерхову будівлю частково з дерева обкладеного цеглою та цегли, фасад будівлі оздоблено облицювальною цеглою. На зовнішніх стінах наявні діри від потрапляння уламків від снарядів, зовнішне оздоблення частково обвалено, на стінах наявні сліди кіптяви і горіння. Всі вікна будинку знищено, частини даху, які деформовано внаслідок горіння, лежать на землі. Дах будівлі відсутній, пошкоджено всі комунікативні мережі, які були наявні в будинку. 3 одного боку будівлі зафіксовано, що зруйновано зовнішню стіну, її уламки лежать на землі, на стінах є сліди кіптяви та горіння, знищено утеплюючий шар стін.
Всередині будинку відсутні міжкімнатні стіни, які було зруйновано внаслідок потрапляння снаряду невстановленого калібру. Особисті речі мешканців будинку лежать на землі навколо будинку, також біля будинку знаходяться уламки профільованих листів та будівельне сміття. Всередині будинку пошкоджено внутрішнє оздоблення стін та предмети меблів. Господарча будівля на території домоволодіння одноповерхова, з цегли, оздоблена облицювальною цеглою. Дах будинку з коричневої метало-черепиці, вікна частково розбиті, в фасаді наявні отвори від потрапляння снарядів невстановленого калібру. Ландшафт території пошкоджено, знищено дерева, які були висаджені на території. В ході огляду території було зафіксовано вирви від потрапляння снарядів невстановленого калібру. Тротуарні стежки, які були виконані з плитки, частково знищено.04.07.2023 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано потерпілими у вказаному кримінальному провадженні за №12022221340000576.Таким чином подальше проживання в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 є неможливим внаслідок його знищення та повної непридатності для проживання. На теперішній час позивачі залишились без житла та вимушені орендувати інше житло. З метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої позивачці у результаті збройної агресії, судовими експертами Національного наукового інституту «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» було проведено оціночно-будівельне дослідження, відповідно до висновку якого за № 19824/19825 від 03.07.2023 розмір матеріальної шкоди, завданої власнику нерухомого майна внаслідок руйнування (пошкодження) житлового будинку АДРЕСА_1 , складає 10 834 грн 06 коп.Крім того, внаслідок неодноразових обстрілів військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 знищено майно, яке знаходилося у вказаному будинку та на території домогосподарства, а саме: предмети меблів, побутова техніка, електроосвітлювальні прибори, санітарно-технічне обладнання, двері, предмети побутового вжитку, особисті речі, посуд, будівельні матеріали на інше. Відповідно до висновку експерта Національного наукового інституту «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №20049 за результатами проведення товарознавчого дослідження від 06.10.2023 розмір матеріального збитку (шкоди), завданої власнику рухомого майна ОСОБА_1 внаслідок його руйнування (пошкодження) за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті збройної агресії рф, станом на травень 2023 року складає 2 045 497,52 грн (два мільйона сорок п'ять тисяч чотириста сім грн.52 коп.).Відповідно до висновку експерта №19824/19825 від 03.07.2023 за результатами обстеження експертами Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" нерухомого майна та проведеного вибухотехнічного дослідження встановлено, що руйнування (пошкодження) домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , були завдано внаслідок влучання бойових припасів військового призначення, а саме реактивних некерованих снарядів калібру 122 мм та осколкових та осколко-фугасних артилерійських боєприпасів (мін, снарядів) калібру 82…122мм. У зв'язку з необхідністю проведення зазначених експертних досліджень позивачі понесли додаткові витрати, пов'язані з оплатою їх проведення. Позивачам внаслідок збройної агресії РФ проти України заподіяні значні непоправні матеріальні збитки. У результаті влучання бойових припасів військового призначення, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також майно, яке знаходилося у вказаному будинку а саме: предмети меблів, побутова техніка, електроосвітлювальні прибори, санітарно-технічне обладнання, предмети побутового вжитку, особисті речі, було повністю знищене (вигоріло). Отже, позивачі не мають змоги користуватися своїм житловим будинком та майном. У позивачів відсутні матеріальні можливості відновити втрачене нерухоме та рухоме майно, що дуже пригнічує. Наразі позивачі перебувають у дуже скрутному матеріальному становищі.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15.08.2023 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21.02.2024 закрито підготовче судове засідання, а справу призначено до судового розгляду.
Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник позивачів адвокат Селезень С.В. у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Через канцелярію суду від представника позивачів надійшла заява, у якій просить провести судове засідання без її участі та за відсутності позивачів, просить задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти заочного розгляду.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило.
Відзиву на позовну заяву не подано.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за його відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.15ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є громадянами України.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав, індексний номер:72056616 від 02.11.2016 року, встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 Загальна площа будинку становить 113,4 кв.м.
Відповідно до п.1 ч.1. ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Також судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією відповідача проти України.
Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користується загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями. Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об'єкти. Згідно з ч. 1 ст. 52 Додаткового протоколу, цивільні об'єкти не повинні бути об'єктом нападу або репресалій.
Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.
Згідно зі ст. 8 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань (стаття 12);
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН у міждержавній справі України проти Росії ухвалив рішення про вжиття тимчасових заходів, згідно з яким визначив, що рф має негайно зупинити воєнні дії, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію російської федерації проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
27 квітня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433.
Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
Ці факти встановлені у тому числі Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Таким чином 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне військове вторгнення російської федерації в Україну, введення воєнного стану в Україні, яке супроводжувалося у тому числі випадками військового протиправного нападу на цивільні об'єкти та цивільне населення.
Згідно ст.9 Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
Згідно з переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75, згідно з яким Харківська міська територіальна громада, до складу якої входить м. Харків, була включена до списку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), п.п. 14 п. 6 розділу VII Переліку.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, згідно з яким Харківська міська територіальна громада, до складу якої входить м. Харків, в період з 24.02.2022 до 15.09.2022 була територією проведення активних бойових дій, а з 16.09.2022 вважається територію можливих бойових дій.
Судом встановлено, що внаслідок військової збройної агресії відповідача в Харківській області протягом 2022 року, яка супроводжувалася ворожими обстрілами по території Харківської області, міста Харкова, у тому числі із влучаннями в об'єкти цивільної інфраструктури та житлові будинки, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, був пошкоджений. Зазначене підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.10.2022, згідно з яким у провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022221340000576 від 13.10.2022 за ч. 1 ст. 438 КК України, щодо порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств РФ, що полягали у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що призвели до пошкодження будинку та знищення будинку: АДРЕСА_1 .
Протоколом огляду місця події від 25.06.2023 встановлено: об?єктом огляду є територія домоволодіння, житловий будинок та господарські споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Метою огляду є виявлення та фіксування руйнувань будівель, які були спричинені обстрілами з невстановленого виду озброєння. Огляд було розпочато з території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка огороджена чотирьох секційним євро-парканом, який частково пошкоджено внаслідок потрапляння уламків від снарядів невстановленого калібру. Залізні ворота при в?їзді на територію будинку відсутні, стовбури, на яких вони були розташовані, пошкоджено. Об?єктом огляду є будівлі на території домоволодіння, за саме житловий будинок (літ. А-1), гараж (літ. Б), літня кухня (літ;В), сарай (літ. Г). Основний житловий будинок представляє собою одноповерхову будівлю частково з дерева обкладеного цеглою та цегли, фасад будівлі оздоблено облицювальною цеглою. На зовнішніх стінах наявні діри від потрапляння уламків від снарядів, зовнішне оздоблення частково обвалено, на стінах наявні сліди кіптяви і горіння. Всі вікна будинку знищено, частини даху, які деформовано внаслідок горіння, лежать на землі. Дах будівлі відсутній, пошкоджено всі комунікативні мережі, які були наявні в будинку. 3 одного боку будівлі зафіксовано, що зруйновано зовнішню стіну, її уламки лежать на землі, на стінах є сліди кіптяви та горіння, знищено утеплюючий шар стін.
Всередині будинку відсутні міжкімнатні стіни, які було зруйновано внаслідок потрапляння снаряду невстановленого калібру. Особисті речі мешканців будинку лежать на землі навколо будинку, також біля будинку знаходяться уламки профільованих листів та будівельне сміття. Всередині будинку пошкоджено внутрішнє оздоблення стін та предмети меблів. Господарча будівля на території домоволодіння одноповерхова, з цегли, оздоблена облицювальною цеглою. Дах будинку з коричневої метало-черепиці, вікна частково розбиті, в фасаді наявні отвори від потрапляння снарядів невстановленого калібру. Ландшафт території пошкоджено, знищено дерева, які були висаджені на території. В ході огляду території було зафіксовано вирви від потрапляння снарядів невстановленого калібру. Тротуарні стежки, які були виконані з плитки, частково знищено.
04.07.2023 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано потерпілими у вказаному кримінальному провадженні за №12022221340000576, що підтверджується постановами про визнання потерпілими від 04.07.2023, копії яких наявні в матеріалах справи.
13.11.2022 складено акт про пожежу, в якому зазначено про те, що пожежа на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виникла 18.05. 2022 року. Причина пожежі пов'язана з проведенням бойових дій.
04.04.2023 органами місцевого самоврядування було проведено обстеження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить позивачам на праві власності.
За результатами обстеження складено акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 04.04.2023, копія якого наявна в матеріалах справи. В акті викладений висновок комісії, відповідно до якого категорія пошкоджень -III, житловий будинок літ. А-1. гараж літ. В. літня кухня літ.В. сарай літ.Г. Об?єкти непридатні для використання за цільовим призначенням. повністю втратили свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об?єкта (зруйновані об?єкти). Орієнтовний ступінь пошкоджень об?єкта в цілому - 81-100%. Рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об?єкта. Виконання робіт з демонтажу відповідно до Порядку виконання робіт з демонтажу об?єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2022 за №474.
Факт фіксації пошкоджень або руйнації будівель та споруд. зумовлених збройною агресією Російської Федерації, здійснюється відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов?язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 за №474.
Згідно висновку експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №19824/19825 від 03.07.2023 розмір матеріальної шкоди, завданої власнику нерухомого майна внаслідок руйнування (пошкодження) житлового будинку АДРЕСА_1 , складає 10 834 006.
Відповідно до висновку експерта Національного наукового інституту «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №20049 за результатами проведення товарознавчого дослідження від 06.10.2023 розмір матеріального збитку (шкоди), завданої власнику рухомого майна ОСОБА_1 внаслідок його руйнування (пошкодження) за адресою : АДРЕСА_1 , у результаті збройної агресії РФ, станом на травень 2023 року складає 2 045 497,52 грн. (два мільйона сорок п'ять тисяч чотириста сім грн.52 коп.)
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 2 ст. 2ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено поняття «судовий імунітет», відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України. Верховний Суд встановив підстави для висновку про те, що починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави, починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв'язку із розірванням дипломатичних відносин України з російською федерацією.
Російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975р., договори укладені між Україною та росією, в т.ч. про українсько-російський державний кордон, російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України. Названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом.
Відповідно до ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
В даному випадку предметом позову є саме відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичній особі, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами російської федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (частини 2, 5статті 10 ЦПК України).
Згідно п. п. 8, 9 ч. 2ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За приписами частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обґрунтовуючи розмір завданої шкоди, позивач посилається на пошкодження нерухомого майна через влучання бойового припасу військового призначення під час обстрілів міста Харкова з боку військових сил російської федерації.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку, позивачами надано суду докази, що відповідають критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості та підтверджують належність позивачам нерухомого майна та його пошкодження, а також вид та обсяг рухомого майна, яке позивачі втратили у с. Руські Тишки, Харківського району, Харківської області у зв'язку з бойовими діями, та його вартість.
Відтак, суд погоджується із доводами позивачів щодо спричиненням їм матеріальної шкоди у заявленому ними розмірі саме через втрату рухомого майна та пошкодження нерухомого майна.
Щодо вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди судом встановлено наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Як передбачено ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) №4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За змістом ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ, викладеного вПостанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Внаслідок збройної агресії Російської Федерації позивачі змушені були покинути своє житло та рідне місто, в якому проживають рідні, друзі та знайомі, а відповідно були сформовані довготривалі сталі соціальні та родинні зв'язки. позивачі втратили житло, налагоджений побут, сталі довготривалі соціальні зв'язки. Все це відобразилося на майновому та моральному стані позивачів. Дії відповідача спричинили виникнення тяжких душевних страждань, відчуття приниження, беззахисності, безвихідності, постійного стресу та напруги, реальні переживання за особисте життя і безпеку, за родину, втрати нормальних життєвих зв'язків. Грубі порушення основних конституційних та загальнолюдських прав позивачів, закріплених на національному та міжнародному рівнях, зокрема права на безпеку життя, здоров'я та особисту недоторканність, на житло та свободу пересування, на повагу честі та гідності, недоторканності сімейного життя, власності, а також ураховуючи умисний та жорстокий характер дій Відповідача, викликали також глибокі почуття безпорадності, беззахисності та розчарування, які позивачі відчувають через неможливість користування належним їм житлом, спілкуватися з близькими, відчуття невпевненості у майбутньому. При цьому були порушені права позивача, встановлені міжнародними договорами, ратифікованими Україною, Конституцією і законами України, зокрема право власності, право на вільний вибір місця проживання, на недоторканість житла, на повагу до особистого життя, честі і гідності Вказане спричинило і продовжує спричиняти йому сильні та глибокі душевні страждання.
Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа №1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Право на життя, житло, повагу до сімейного життя передбачені також Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ІV Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.
В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив: 37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації"(Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації"(Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § ИЗ, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р.) у справі "Грідін проти Російської Федерації"(Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20 березня).
З огляду на вказану практику Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Луізідоу проти Турецької Республіки» (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), вирішено зобов'язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
В рішенні зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру, де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецьким Збройними Силами.
Виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, затвердивши "Правила суду - компенсація шкоди", виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер.
Відповідно до вимог "Правила суду - компенсація шкоди", які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Беззаперечним є те, що у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України, позивачі як громадяни України, були позбавлені звичного ритму життя, факт збройної агресії проти України спричинив їм душевного болю, оскільки вони змушені були переїхати з м. Харкова, який з часу початку повномасштабної війни і до дня ухвалення рішення піддається ракетним та артилерійським обстрілам і до цього часу відноситься до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, тобто позивачами доведено наявність завдання їм моральних страждань.
Враховуючи наведене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, множинний характер порушень їх конституційних прав, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у їх житті, час та зусилля, необхідні для можливості відновлення попереднього стану, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і що справедливою сумою компенсації моральних страждань є 1000 000,00 грн., що на думку суду відповідає заподіяній моральній шкоді і буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення морального та душевного стану.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»», то судовий збір у розмірі 13 420,00 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст.12,13,81,82,141,263-265,280,354 ЦПК України, ст. 1166, 1167 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації - задовольнити.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 12 879 503,50 (дванадцять мільйонів вісімсот сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот три грн. п'ятдесят копійок)
Стягнути з держави Російська федерація на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000000 (один мільйон грн.00 коп).
Стягнути з держави Російська федерація на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000000 (один мільйон грн.00 коп).
Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати на проведення експертного дослідження №20049 від 07.06.2023 та експертного дослідження №19824/19825 від 31.05.2023 в сумі 62 230 (шістдесят дві тисячі двісті тридцять) грн 39 коп.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави Україна 13 420,00 грн (тринадцять тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп.) судового збору.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.П.Даниленко