Справа № 196/155/24
№ провадження 1-кс/196/41/2024
20 травня 2024 року смт Царичанка
Слідчий? ? суддя? ? Царичанського? ? районного суду? ? Дніпропетровської області? Костюков Д.Г.,
? ? ? ? за участю секретаря:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_1 ,
? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ? прокурора:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_2 ,
? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? слідчої:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_3 ,
? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? захисника:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?адвоката Ткаленка М.Д.,
розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №11 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Легайло Ю.Ю., погоджене прокурором Царичанського відділу Слобожанської окружної прокуратури Лавріненком Р.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
Слідчий СВ ВП №11 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст.лейтенант поліції Легайло Ю.Ю., за погодженням з прокурором Царичанського відділу Слобожанської окружної прокуратури Лавріненком Р.М., звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_5 ? В обґрунтування клопотання посилається на те, що у провадженні СВ ВП № 11 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №1202404160000009 від 24 січня 2024 року, за ознаками? ? кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Так, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» по всій території України із 05.30 год. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб, Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 строк дії воєнного стану в Україні із 05.30 год. 25 травня 2022 року продовжено строком на 90 діб, Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 року строк дії воєнного стану в Україні із 05.30 год. 23 серпня 2022 року продовжено строком на 90 діб, Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 року строк дії воєнного стану в Україні із 05.30 год. 21 листопада 2022 року продовжено строком на 90 діб, Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 року строк дії воєнного стану в Україні із 05.30 год. 19 лютого 2023 року продовжено строком на 90 діб, Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 року строк дії воєнного стану в Україні із 05.30 год. 20 травня 2023 року продовжено строком на 90 діб, Указом Президента України Зеленського В.О 26.07.2023 № 451/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента України Зеленського В.О 06.11.2023 № 734/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента України Зеленського В.О 05.02.2024 № 49/2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
В період дії воєнного стану, а саме, 12 січня 2024 року близько 05 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебував у стальній кімнаті житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_6 .
В той час ОСОБА_5 , побачив належний ОСОБА_7 , мобільний телефон марки TECNO BD2p, Сolor: obsidian black, 32+2 GB, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , Sistema Android 11, який знаходився на столі, та у нього виник злочинний умисел направлений на таємне, викрадення чужого майна та обернення його на свою користь. Далі ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, підійшов до столу та усвідомлюючи протиправність своїх дій умисно з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно взяв в руку мобільний телефон марки TECNO BD2p, Сolor: obsidian black, 32+2 GB, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , Sistema Android 11 вартістю 2 368,35 грн, з яким із місця вчинення злочину зник, у подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 , матеріального збитку на суму 2 368,35 грн.
Таким чином,? ОСОБА_5 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
16.02.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правпорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Підозра, оголошена ОСОБА_5 , обґрунтовується матеріалами кримінального провадження.
Вказані обставини дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до ч.4 ст.185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність, передбачених п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В обґрунтування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та суду) вказує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що дає підстави вважати, що останній може не виконувати покладені на нього обов'язки, передбачені КПК України та може в подальшому ухилятись від органу досудового розслідування та суду.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні) зазначає, що підозрюваний ОСОБА_5 знає де проживають потерпілий та свідки, а тому може незаконно впливати на останніх шляхом вмовляння чи підкупу, з метою зміни ними раніше наданих свідчень на свою користь.
? ? ? У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 та слідча Дрешпак Т.А., яка входить до групи слідчих по даному кримінальному провадженню, клопотання підтримали з підстав, викладених в самому клопотанні, та просили його задовольнити.? ? ? ?
Захисник Ткаленко М.Д. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого про застосування у відношення ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважав, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде достатнім застосування у відношенні нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він не знав, що знаходиться в розшуку. Підозру отримав. Однак виклик до слідчого на 19 лютого 2024 року не отримував. Поїхав на реабілітацію до м.Дніпро. Почав працювати, хоча не був офіційно працевлаштований. Добре усвідомлює, що вчинив не правильно. Зареєстрований в смт Царичанка та проживає зі старшим братом. Зобов'язується з'являтися на виклики до слідчого та суду, а тому прохає застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 24.01.2024 за №1202404160000009, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
16 лютого 2024 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий та прокурор в своєму клопотанні зазначають, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є запобігання ризикам, які передбачені п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладаються на те, що останній перебуваючи на волі не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вказаний ризик обґрунтовується тяжкістю покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, що загрожує йому у разі визнання винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
? ? 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
? ? 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
? ? 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, наявність чи відсутність в її діях складу злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Поміж тим, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду місця події; протоколом огляду речей; протоколом пред'явлення речей для впізнання; висновком експертизи; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, вважає, що наявні у провадженні докази свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочинну діяльність.
Оцінюючи наявність ризиків, на які посилається у своєму клопотанні слідчий та прокурор, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а відтак існує ризик спроб з його боку переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою схиляння їх до відмови від давання показань, їх зміни чи давання завідомо неправдивих показань, вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
В своєму клопотанні слідчий та прокурор вказують, що до підозрюваного ОСОБА_5 необхідно обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою, проте належних доказів таким ризикам, не надано.
Так, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув'язнення виявиться невиправданим.
Суду не надано доказів належного повідомлення слідчим підозрюваного ОСОБА_5 про явку до органу досудового розслідування, яке було останнім не виконане, що свідчило б про умисне ухилення ОСОБА_5 від явки до слідчого. Також, слідчим та прокурором у клопотанні взагалі не наведено обґрунтування ризику, передбаченого п.5 ст.177 КПК України.
Таким чином, як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором та слідчим не доведено суду, що застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 є неможливим.
За вимогами ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.
Відповідно до ст.181 КПК України в якості запобіжного заходу може бути застосований домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи дані про особу, задовільну характеристику за місце проживання, на обліках не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше в ситу ст. 89 КК України не судимий, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту. Даний запобіжний захід є найбільш прийнятним, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 статті 194 КПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 186, 193-194, 196-197, 205, КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №11 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Легайло Ю.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ч.5 ст.194 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, а також покласти на підозрюваного строком на два місяці наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Строк дії ухвали встановити до 20 липня 2024 року.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після оголошення та направити СВ ВП №11 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для виконання.
Контроль за поведінкою підозрюваного покласти на ВП №11 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.202 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 , який був затриманий 19.05.2024, негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 21.05.2024 року.
? ? ? ? ? ? ?
? ? ? Слідчий суддя:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков