20 травня 2024 року
м. Київ
справа №360/1674/22
адміністративне провадження №К/990/16687/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №360/1674/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки капіталізовані платежі у сумі 2 340 883,77 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024, позовні вимоги задоволено.
30.04.2024 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №360/1674/22.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень в цій справі скаржниця зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Отже, наведені відповідачем доводи вказують на наявність обставин, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також скаржниця разом із касаційною скаргою заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому просить поновити строк на касаційне оскарження.
У вказаному клопотанні скаржниця зазначає, що вже зверталася з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 касаційну скаргу було повернуто скаржнику.
Як слідує з матеріалів касаційної скарги, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 21.03.2024, вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду в межах встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, проте ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 касаційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Вказану ухвалу Верховного Суду відповідачка отримала 24.04.2024, а повторно (вдруге) касаційну скаргу подано 30.04.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України визначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Перевіривши доводи поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведені в клопотанні про поновлення строку, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, виходячи з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору. До касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Також у касаційній скарзі заявлено клопотання, в якому відповідач просить зменшити розмір судового збору за подання до суду цієї касаційної скарги. В обґрунтування клопотання скаржником зазначено, що її доходом за 2023 рік був лише продаж рухомого майна на суму 5000, 00 грн та допомога внутрішньо переміщеній особі в сумі 2000 грн щомісячно, що підтверджується довідкою про отримання (неотримання) допомоги від 17.04.2024 №644.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору, суд зазначає про таке.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для зменшення розміру судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе зменшити розмір судового збору.
Суд враховує, що Законом № 3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
На підтвердження вищезазначеного відповідач додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформовану 18.04.2024 за період з І кварталу 2023 року по 1 квартал 2024 року, довідку про отримання (неотримання) допомоги від 17.04.2024 № 644.
З указаного вбачається, що скаржник є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, звільнення або розстрочення його сплати, оскільки скаржник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у сумі, що перевищує 5 % розміру його річного доходу.
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру судового збору за подання до суду цієї касаційної скарги.
Наведені відповідачкою аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується, з доводами про наявність обставин, з якими законодавець обумовлює здійснення касаційного перегляду рішення суду.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору задовольнити. Зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору до 3028,00 грн на касаційне оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №360/1674/22.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №360/1674/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів.
Витребувати з Луганського окружного адміністративного суду матеріали справи № 360/1674/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду