21 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/13898/23 пров. № А/857/24312/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Качмара В.Я., Гудима Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 460/13898/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Недашківською К.М. в м. Рівне Рівненської області 29.09.2023 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 2), у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 12.04.2023 № 172850000412 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача 1 призначити пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ), починаючи з 06.04.2023, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, премія) від 06.04.2023 № 415/04-55/23, від 06.04.2023 № 416/04-55/23 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 06.04.2023 № 414/04-55/23.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач 1, оскільки вважає оскаржуване рішення безпідставним та необґрунтованим, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що тривалість стажу роботи позивача, на посадах віднесених до відповідних категорій посад держаних службовців становить 7 років 11 місяців 13 днів, а підстави для зарахування до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування починаючи з 02.01.2003 року відсутні.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач 2 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 02 грудня 2020 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
06.04.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 12.04.2023 № 172850000412 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина перша та друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон № 889-VIII.
Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (далі - Розділ ХІ) передбачено, що Закон № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 10 Розділу XI Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 Розділу XI Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі також - Порядок № 622), пунктом 2 якого передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 Розділу XI Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII, зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 Розділу ХІ Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.
Спеціальним законом, що регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України від 7 червня 2011 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III).
Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2493-III дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі також - Порядок № 229), згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 Розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Закону № 889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Відповідно до статті 14 Закону № 2493-III до сьомої категорії відносяться посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Пунктом 5 Порядку № 283 встановлено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Судом встановлено, що згідно із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , зокрема:
21.08.1992 прийнята на посаду землевпорядника Уїздецької сільської ради народних депутатів;
03.04.1994 присвоєно 14 ранг державного службовця;
25.09.1994 прийнято присягу державного службовця;
31.05.1996 звільнена у зв'язку з переведенням;
04.06.1996 прийнята на посаду спеціаліста по Уїздецькій сільській раді;
30.10.1998 присвоєно 13 ранг державного службовця;
31.12.2002 звільнена по переводу в Уїздецьку сільську раду.
Вказані обставини також підтверджуються довідкою виконавчого комітету Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 04.0.2023 № 404/04-35/23. Так, згідно вказаної довідки у період з 21.08.1992 по 31.05.1996 позивач працювала на посаді землевпорядника Уїздецької сільської ради народних депутатів, з 04.09.1996 по 31.12.2002 - спеціаліста по Уїздецькій сільській раді народних депутатів Здолбунівського районного відділу земельних ресурсів.
Проте, в апеляційній скарзі відповідач 1 стверджує, що час роботи на посадах в органах місцевого самоврядування може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця лише до 04.07.2001.
Відтак, вважає, що до стажу державної служби правомірно не зараховано періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 02.01.2003.
Разом з тим, посади позивача, які вона займала з 21.08.1992 по 31.05.1996 землевпорядника Уїздецької сільської ради народних депутатів, з 04.06.1996 по 31.12.2002 спеціаліста по Уїздецькій сільській раді народних депутатів Здолбунівського районного відділу земельних ресурсів в органах місцевого самоврядування відповідно до статті 14 Закону № 2493-III, пункту 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень та практики суду касаційної інстанції суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, лише до 04.07.2001 є необґрунтованими, а тому період проходження такої служби в органах місцевого самоврядування має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.
Враховуючи, що позивач досягла віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, на день набрання чинності Законом № 889-VIII мала більш як 20 років стажу на посадах державної служби, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та з врахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Щодо питання щодо врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця при переведення позивача з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з пункт 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому абзацом 6 пункту 4 Порядку № 622 визначено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
На виконання вимог Порядку № 622 наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 року № 750 затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад (далі - Порядок № 750).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 750 довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 622.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 750 для отримання довідки подаються такі документи: заява; документ, що підтверджує відсутність в державному органі посади державної служби, ліквідацію державного органу; довідки з архівної установи, в якій зберігаються документи ліквідованих державних органів, або іншого органу (організації, установи), в якому (якій) зберігаються документи про заробітну плату, про розміри посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років на день звільнення з посади державної служби (припинення державної служби), надбавок до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації, а також інших виплат за їх наявності - у випадку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку.
Колегія суддів також звертає увагу, що Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (далі також - Постанова № 1-3) затверджено такі форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Тобто, нормами чинного законодавства встановлено вимоги щодо необхідності подачі довідок для призначення пенсії державного службовця та визначено їх форми.
Зокрема, в додатку 1 Постанови № 1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ні Законами №№ 889-VIII та 3723-XII, ні Порядком № 622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.
При цьому, розмір пенсії державного службовця визначається шляхом отримання добутку заробітку та відсотка заробітку. Якщо відповідач не враховує наявні у нього довідки про заробітну плату, він не має даних про суму заробітку, відсоток від якого становитиме пенсія. Тому призначення пенсії без урахування довідок про заробітну плату позбавлене як законодавчого, так і логічного підґрунтя.
Як вже зазначалось судом, пунктом 5 Порядку № 622 передбачено врахування заробітної плати на підставі довідок, виданих на підставі Постанови № 1-3.
Досліджуючи додаток 1 до Постанови № 1-3, судом встановлено, що в примітці * довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) зазначено наступне: «Для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не займають посад державної служби, зазначаються посадовий оклад працюючого на відповідній посаді державного службовця, надбавка за відповідний ранг державного службовця та надбавка за вислугу років у відсотках посадового окладу (з урахуванням стажу державної служби особи, яка звертається за призначенням пенсії)».
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію державного службовця, останній не працював на посаді державного службовця та отримував пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Відтак, враховуючи вимоги абзацу 6 пункту 4 Постанови № 622 та Постанови № 1-3 позивачем для переведення його на пенсію державного службовця були подані довідки, де відображено складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до заяви від 06.04.2023 про перехід на інший вид пенсії, що оскаржуваним рішенням, позивач надала: довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.04.2023 № 416/04-35/23; довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 06.04.2023 № 414/04-35/23; довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Натомість, відповідач не надав жодного доказу невідповідності вказаних довідок вимогам законодавства щодо форми чи змісту, не навів правових підстав для неврахування таких при обрахунку пенсії державного службовця, чим допустив порушення права позивача на належний розмір пенсії.
Також, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що у випадку сумнівів у правильності наведених у довідках сум пенсійний орган був вправі вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевірити обґрунтованість їх видачі (пункт 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1).
Узагальнюючи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити позивачу пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.04.2023 № 416/04-35/23, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 06.04.2023 № 414/04-35/23, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 06.04.2023 № 415/04-35/23.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, відповідно, призначення пенсії повинно проводитись саме з дня звернення позивача із відповідною заявою, тобто з 06.04.2023.
Водночас, як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині задоволених позовних вимог.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 460/13898/23- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар