21 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 456/202/24 пров. № А/857/6967/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року у справі № 456/202/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції -Бучківська В.Л.,
час ухвалення рішення - 19.02.2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Стрий,
дата складання повного тексту рішення - 22.02.2024 року,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення №1549/23 від 13 грудня 2023 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення; скасувати постанову про адміністративне правопорушення №1550/23 від 13 грудня 2023 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що вказані постанови є незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступні обставини та правові підстави. З 03.06.2019 він працює в ТОВ «Будівельно- енергетична компанія» на посаді головного інженера. Товариство, в якому він працюю, є стратегічним партнером та урядником НЕК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та виконує аварійно-відновлювальні роботи з включення в роботу групи однофазних автотрансформаторів 750 кВ приєднання АТ-3 на ПС 750 кВ «Західноукраїнська» Західного ТУОМ, що зазнала пошкоджень внаслідок збройної агресії росіійської федерації. Товариство виконує роботи на об'єкті критичної інфраструктури під час воєнного стану в Україні. Ці дані підтверджуються відповідним листом Західного територіального управління обслуговування мережі за вих. № 01-7/68223 від 12.12.2023. 12 грудня 2023 року його було відряджено з м. Києва до с. Жирова Жидачівського району Львівської області до ПС 750 кВ «Західноукраїнська», НЕК «Укренерго» терміном на 2 календарні дні для виконання робіт відповідно до договору № 01/016102/23 від 06.10.2023. По дорозі до об'єкту на території Львівської області його зупинили на блок посту для перевірки документів. Перевіривши його дані, у працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки виникли питання щодо нього з приводу дотримання ним законодавства про військовий облік. У зв'язку із цим його було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до об'єкту він так і не доїхав. У ІНФОРМАЦІЯ_4 його було звинувачено в тому, що він нібито не повідомив особисто у семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_5 про зміну облікових даних (місця його перебування) та що він відмовився проходити військово-лікарську комісію у даному ТЦК. Він пояснював працівникам ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що він зареєстрований за іншою адресою і їде у відрядження строком на 2 календарні дні, проте до його пояснень ніхто не дослухався. Крім того, при складані протоколів йому не було роз'яснено його прав, пояснення зазначені в протоколах ним не надавалися та були надруковані самостійно працівником ТЦК, всупереч його волі. Він не погоджувався із складеними протоколами та викладеними у них обставинами. Під психологічним тиском його змусили підписати зазначені вище протоколи. Разом з тим, жодних повісток для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 для звірки військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії він не отримував. Крім того, у вказаних постановах зазначено, що він нібито повністю визнав вину у вчиненні адміністративних правопорушень, однак ця інформація є неправдивою, він не визнавав своєї вини та вважає, що ним не було порушено чинних норм законодавства щодо військового обліку, оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення ним адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 210 КУпАП та ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Постанова № 1549/23 та постанова № 1550/23 були винесені з порушенням вимог ст.ст. 251, 256, 268, 278 КУпАП, що також свідчить про їх протиправність.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року у справі № 456/202/24 позовні вимоги задоволено.
Постанову за справою про адміністративне правопорушення №1549/23 від 13.12.2023, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 гривень скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Постанову за справою про адміністративне правопорушення №1550/23 від 13.12.2023, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 гривень скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 13.12.2023 в рамках заходів оповіщення, мобілізації населення та пошуку осіб, які ухиляються від мобілізації згідно Закону України «Про військовий стан» працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживає по АДРЕСА_1 . У відповідності до Постанови КМУ №154 від 23.02.2022 громадянина ОСОБА_1 було оповіщено про оголошення Указом Президента України № 65/2022 військового стану у зв'язку з агресією російської федерації, доведено до його відома статтю 65 Конституції України про те, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України шанування її державних символів є обов'язком громадян України та запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військово-облікових даних. Згідно вимог абзацу 11 пункту 9 вище наведеної постанови територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця перебування на військовому обліку). Під час звірки даних документів наданих позивачем, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до програми «Оберіг» було виявлено, що громадянин ОСОБА_3 знаходиться в розшуку з 15.12.2022 і саме з цього часу не оновлював свої військово-облікові дані. 13 грудня 2023 року позивач прибув у ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії. ІНФОРМАЦІЯ_5 при перевірці військово-облікових даних позивачу було запропоновано пройти військово-лікарську комісію, однак громадянин ОСОБА_1 відмовився, що є порушенням Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, передбачених «Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1487. Враховуючи військовий стан, ОСОБА_1 вирішив відновити свій військовий облік, щоб уникнути порушення Закону. Позивач свою вину визнав, розкаявся у скоєному та був готовий понести покарання. Разом з тим просив не карати його суворо та в майбутньому обіцяв не допускати порушень діючого законодавства. Пояснення скріплені його особистим підписом, без жодного примусу чи психологічного тиску. Таким чином вина ОСОБА_1 доведена у повному обсязі. На підставі протоколу та пояснень позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 були винесені постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210. та ст. 210-1 ч.2 КУПАП за порушення правил військового обліку під час правового режиму воєнного стану. Позивач ознайомився з постановами, визнав себе винним у скоєнні адміністративних правопорушень та погодився з стягненням суми штрафу у розмірі 3400 гри, про що свідчить особистий підпис позивача. Цю суму позивач зобов'язався сплатити в 15-денний термін з дня вручення протоколів та постанов. Протягом вказаного терміну позивач добровільно сплатив два адміністративні штрафи. Виходячи з вищенаведеного, правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивач особисто, добровільно визнав вину у порушенні правил військового обліку військовозобов'язаних під час правового режиму воєнного стану, таким чином скоївши адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 210, ч.2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року у справі № 456/202/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлює заборону у воєнний час виїзду призовників, військовозобов'язаних та резервістів без дозволу керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з місця проживання саме в розумінні зміни місця проживання.
Відповідно до положень законодавства про військову службу, оборону та мобілізацію, громадянин мав прибути у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити РТЦК та СП про поважність причин не прибуття за повісткою.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, повістка, в порядку визначеному законом позивачу не вручалася.
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з постановою №1549/23 від 13.12.2023, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн., та згідно з якою, 13.12.2023 ОСОБА_1 прибув у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ), для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії, під час чого було виявлено, що ОСОБА_1 не повідомив особисто у семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_5 , де перебуває на військовому обліку про зміну облікових даних, чим порушив абз.1 п.23 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів» затвердженим Постановою КМУ №1487 від 20.12.2022, який передбачає, що призовники і військовозобов'язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку про зміну їх сімейного стану, стану здоровя, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади /а.с.17-18/.
Згідно з постановою №1550/23 від 13.12.2023, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн., та згідно з якою, 13.12.2023 ОСОБА_1 прибув у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ), для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії, під час чого було виявлено, що ОСОБА_1 відмовився проходити військово-лікарську комісію, що є порушенням Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів» затвердженим Постановою КМУ №1487 від 20.12.2022 /а.с.19-20/.
З протоколу №1549/23 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 210 КУпАП від 13.12.2023 вбачається, що 13.12.2023 ОСОБА_1 прибув у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ), для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії, під час чого було виявлено, що ОСОБА_1 не повідомив особисто у семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_5 , де перебуває на військовому обліку про зміну облікових даних, чим порушив абз.1 п.23 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів» затвердженим Постановою КМУ №1487 від 20.12.2022 /а.с.21-22/.
З протоколу №1550/23 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 210-1 КУпАП від 13.12.2023 вбачається, що 13.12.2023 ОСОБА_1 прибув у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ), для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії, під час чого було виявлено, що ОСОБА_1 відмовився проходити військово-лікарську комісію, що є порушенням Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів» затвердженим Постановою КМУ №1487 від 20.12.2022 /а.с.23-24/.
Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 03 вересня 1998 року Варвинським РВ УМВС України в Чернігівській області, такий видано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 /а.с.25/.
Відповідно до копії наказу про прийняття на роботу ТОВ «Будівельно-енергетична компанія» №01-31/05/19-К від 31.05.2019, ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 03.06.2019 на посаду головного інженера /а.с.28/.
Відповідно до копії наказу про відрядження ТОВ «Будівельно-енергетична компанія» №01/12/12/12/В від 12.12.2023, головного інженера ОСОБА_1 відряджено до НЕК «Укренерго» ПС 750 кВ «Західноукраїнська» с. Жирова Жидачівського району Львівської області для виконання робіт, на підставі договору №01-016102-23 від 06.10.2023. Термін відрядження - 2 дні з 13.12.2023 по 15.12.2023/а.с.29/.
Відповідно до посвідчення про відрядження, таке видано ОСОБА_1 , відрядженому до ПС 750 кВ «Західноукраїнська» НЕК «Укренерго», терміном на 2 календарні дні на підставі наказу від 12.12.2023 №01/12/12/23/В. Вибув ОСОБА_1 із ТОВ «Будівельно-енергетична компанія» м. Київ 13.12.2023 /а.с.30/.
Відповідно до листа Західного територіального управління обслуговування мережі НЕК «Укренерго», ТОВ «Будівельно-енергетична компанія» є стратегічним партнером та підрядником НЕК «Укренерго» та виконує аварійно-відновлювальні роботи з включення в роботу групи однофазних автотрансформаторів 750 кВ приєднання АТ-3 на ПС 750 кВ «Західноукраїнська» Західного ТУОМ, що зазнала пошкоджень, внаслідок збройної агресії російської федерації. Серед переліку працівників, задіяних в аварійно-відновлювальних ремонтах є, в тому числі ОСОБА_1 /а.с.33/.
Відповідно до копії витягу з ЄДРВ, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_9 (Варва) з 05.02.2009 та перебуває в розшуку з 15.12.2022 /а.с. 62/.
Не погоджуючись з постановами, позивач звернувся із даним позовом до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу " здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію " передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Згідно ч. 1 статті 22 ЗУ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 статті 22 ЗУ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про оборону України» громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 9 ЗУ Про військовий обов'язок і військову службу військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 ЗУ Про військовий обов'язок і військову службу громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно із п. 1 Правил призовники і військовозобов'язані повинні:
- перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих комітетах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;
- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ)), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних;
- не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідних керівників СБУ або Служби зовнішньої розвідки;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- особисто у семиденний строк прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, у службові відрядження, на навчання, у відпустку чи на лікування (строком понад три місяці за межі України), у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
- особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади;
- негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (органам СБУ) за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право призовників на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За нормативними правиламист.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за виїзд з місця проживання без дозволу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього, зокрема, частини 1 та 2 регламентують правила взяття на облік, частини 3 і 5 - зняття з обліку при зміні місця проживання.
Частиною 4 вказаної норми встановлено, що у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
З огляду на те, що ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлює заборону виїзду військовозобов'язаних з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у воєнний час, підлягає застосуванню спеціальний закон, яким є Закон України «Про правовий режим воєнного стану», стаття 8 якого передбачає заходи правового режиму воєнного стану.
Одним з таких заходів є передбачена п. 16 ч. 1 ст. 8 заборона громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України;
Аналогічна норма міститься в ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачає визначення «місця проживання».
Відповідно до ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги (редакція від 05.11.2021 року).
На підставі вищезазначеного апеляційний суд приходить до переконання, що законодавством встановлено заборону на зміну місця проживання без дозволу керівника ІНФОРМАЦІЯ_7 , а не заборону на пересування територією України.
Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 03 вересня 1998 року Варвинським РВ УМВС України в Чернігівській області, такий видано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Згідно з матеріалами справи позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до копії витягу з ЄДРВ, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 взятий на облік 3 відділом ІНФОРМАЦІЯ_9 (Варва) з 05.02.2009.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази зміни позивачем місця проживання.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, відповідно до наказу №01-31/05/19-К від 31.05.2019, виданого ТОВ «Будівельно-енергетична компанія» ОСОБА_1 прийнято на роботу за основним місцем роботи на посаду головного інженера з 03.06.2019 та відповідно до наказу ТОВ «Будівельно-енергетична компанія» №01/12/12/12/В від 12.12.2023, ОСОБА_1 був відряджений до НЕК «Укренерго» ПС 750 кВ «Західноукраїнська» с. Жирова Жидачівського району Львівської області для виконання робіт, терміном на 2 дні з 13.12.2023 по 15.12.2023.
Відповідно посвідчення про відрядження ОСОБА_1 вибув із ТОВ «Будівельно-енергетична компанія» м. Київ 13 грудня 2023 року.
Таким чином, ОСОБА_1 13.12.2023, коли його було зупинено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_11 перебував у робочій поїздці з м. Києва до м. Жидачів Львівської області.
Важливим для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, є факт вручення позивачу повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_6 13 грудня 2023 року для уточнення особистих даних.
Форма розписки та її зміст визначені в Додатку 11 до Порядку № 1487, згідно з яким повістка має відривну частину розписку про те, що повістка про виклик у визначений час до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержана певним громадянином із засвідченням його особистим підписом.
Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки законодавцем не встановлені.
У разі відмови від підписання повістки посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки у присутності свідків складається акт про відмову від отримання.
Як підтверджено матеріалами справи, повістка позивачу не вручалася, останній під час поїздки у робоче відрядження до м. Жидачів Львівської області був зупинений працівниками поліції і в подальшому доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_11 , що спростовує обставини, викладені в оскаржуваних постановах про те, що ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 13.12.2023 для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії.
Також, всупереч вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», матеріали справи не містять доказів того, що позивачу вручалася повістка для проходження військово-лікарської комісії, чи складався акт про відмову від отримання такої.
У разі відмови від підписання повістки посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки у присутності свідків складається акт про відмову від отримання.
При цьому, як вбачається з протоколу №1550/23 від 13.12.2023, в ньому зазначено «повістки з воєнкомата не отримував, з протоколом не погоджуюсь», підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відсутні в протоколі.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись ст. 229, 286, 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року у справі № 456/202/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повний текст постанови складено 21.05.2024