з питань відводу
21 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 158/537/24 пров. № А/857/9277/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Шевчук С.М.,
суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.,
за участю секретаря судового засідання: Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Помазановської Альони Ігорівни про відвід колегії суддів у складі судді - доповідача Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П. при розгляді апеляційної скарги Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року у справі № 158/537/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про скасування постанови, -
В провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року у справі № 158/537/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про скасування постанови.
20 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Помазановська Альона Ігорівна подала заяву про відвід колегії суддів у складі судді - доповідача Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.
Подана заява обґрунтована наявністю обставини, які викликають сумнів у безсторонності суду, а саме заявник зазначає:
ОСОБА_1 , є громадянином рф, тому колегія суддів в силу своєї громадської позиції та за внутрішнім переконанням, позбавлена неупередженості в силу суб'єктивного критерія;
своєю процесуальною поведінкою, а саме відсутністю повідомлення дати виготовлення повного тексту рішення та відсутність повного тексту рішення по справі №158/536/24, що є перешкодою для звернення для оскарження в касаційному порядку;
не зважаючи на пряму заборону в Законі щодо прийняття рішення про видворення до осіб, яким надано статус додаткового захисту в Україні - прийняття рішення на користь агентів держави, а не на захист прав та свобод людини, що визначено КАС як найвищою цінністю;
справи №158/536/24 та №158/537/24 є взаємопов'язані і прийнявши рішення фактично про «законність» рішення про видворення, результат в даній справі №158/537/24 є прогнозованим, оскільки відмова в задоволені апеляційної скарги буде прямо суперечити рішенню колегії по вже розглянутій справі №158/536/24, тобто колегія суддів прямо зацікавлена в результаті розгляду даної справи, що прямо виключає участі цієї колегії в розгляді справи №158/537/24.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість заявленого відводу, суд апеляційної інстанції вважає, що заява про відвід колегії суддів задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 вказаної статті, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного
Згідно із абз. 1 ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частина 4 ст. 36 КАС України визначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Слід зауважити, що у справі № 158/536/24 за результатами розгляду апеляційної скарги Управління ДМС України в Івано-Франківській області, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 березня 2023 року скасовано, а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про видворення останнього - відмовлено.
Як слідує із поданої заяви про відвід, підставою її подання слугувало те, що колегією суддів у справі № 158/536/24 визнано законним рішення відповідача про видворення ОСОБА_1 .
Отже, заявник фактично не погоджується із судовим рішенням, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 КАС України не є підставою для відводу судді.
Щодо доводів заявника про те, що вказані справи є взаємопов'язані, то колегія суддів вважає такі помилковими, оскільки правовідносини у справі №158/536/24 стосуються основ національної безпеки України, а розглядувана справа №158/537/24 стосується притягнення позивача до адміністративної відповідальності за недодержання вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування), за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Щодо інших підстав, то зазначені заявником причини відводу не відносяться до переліку підстав, визначених приписами ст.36, 37 КАС України, які унеможливлюють участь суддів Шевчук С.М., Кухтея Р.В., Носа С.П. у розгляді адміністративної справи та, на переконання колегії суддів, не викликають сумніву у їх неупередженості або необ'єктивності, а вказані доводи є суб'єктивним баченням представника позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміст заяви позивача про відвід та наведені в її обґрунтування обставини не містять даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів, вказували на їх заінтересованість в результаті розгляду справи під час здійснення правосуддя. Крім цього, інших підстав для відводу, визначених ст. 36 КАС України не встановлено.
Водночас, варто зазначити, що суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 7 КАС України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Наявність безсторонності визначається в тому числі і наявністю суб'єктивних та об'єктивних критеріїв, які б давали підстави для сумніву в безсторонності суду (рішення Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 09.11.2006 року).
Доказів, які б вказували на пряму чи опосередковану заінтересованість складу суду в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
Згідно із частинами 3, 4 статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відтак дослідивши доводи, поданої пізніше ніж за три робочі дні до засідання заяви про відвід суддів, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні такої слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 310, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Помазановської Альони Ігорівни про відвід колегії суддів у складі судді - доповідача Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П. у справі №158/537/24 - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повний текст ухвали складено 21 травня 2024 року