08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/14968/22 пров. № А/857/23178/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року (суддя - Зозуля Д.П., час ухвалення - 10:39 год., місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 13.10.2023),
в адміністративній справі №460/14968/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України,
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України по особовому складу №119о/с від 27.03.2022; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УСР в Рівненській області №90 від 27.03.2022; 3) поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України; 4) стягнути з відповідача додаткову винагороду у розмірі 30 тис. грн. та середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.03.2022 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) УСР в Рівненській області ДСР НП України; 5) допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) УСР в Рівненській області ДСР НП України; 6) допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць; 7) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень відповідача судові витрати.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи такі безпідставними і необґрунтованими в суді першої інстанції подав відзив на позов. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 №90 від 27 березня 2022 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України по особовому складу від 27 березня 2022 року №119 о/с про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 з 28 березня 2022 року на службі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими групами) Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України. Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 березня 2022 року по 25 липня 2022 року в сумі 69070 грн. без врахування сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь позивача додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. відповідно до постанови КМ України від 28.02.2022 №168, без врахування сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України судові витрати - судовий збір у розмірі 992,40 грн..
За наслідками розгляду касаційної скарги Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.06.2023 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 №90 від 27.03.2022. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України по особовому складу №119 о/с від 27.03.2022 про звільнення ОСОБА_1 . Скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України по особовому складу №370 о/с від 23.06.2023 року в частині скасування пункту наказу Департаменту від 29.07.2022 № 317 о/с щодо поновлення майора поліції ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими групами) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області, з 28.03.2022. Поновлено ОСОБА_1 з 24.06.2023 на службі в Національній поліції України та на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими групами) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.06.2023 по 20.09.2023 в сумі 84470 гривень 79 копійок, без врахування сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Рішення суду про присудження виплати середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 28948 гривень 00 копійок та поновлення ОСОБА_1 з 24.06.2023 на службі в Національній поліції України та на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими групами) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України допущено до негайного виконання.
З цим рішенням суду першої інстанції від 20.09.2023 не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду постановлене з порушенням вимог чинного законодавства, без урахування всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до невірного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції надано перевагу поясненням позивача, а пояснення інших осіб, яким відомі фактичні обставини справи, залишено поза увагою. Вважає апелянт, що твердження позивача, що він зазнав нападу від ОСОБА_2 , не відповідають дійсності. Вказує скаржник, що позивачем порушено вимоги частини десятої статті 46 Закону №580-VIII, оскільки негайно не повідомлено керівника про факт застосування табельної вогнепальної зброї. Також ОСОБА_1 у період дії воєнного стану, перебуваючи з табельною вогнепальною зброєю у стані алкогольного сп'яніння допустив порушення норм Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, Законів України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», «Про Національну поліцію», «Про правовий режим воєнного стану та пп.6 п.2 р.ІІ Правил етичної поведінки поліцейських. Зауважує скаржник, що проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. При цьому зазначає, що поведінка ОСОБА_1 є некоректною по відношенню до цивільної особи, а навпаки вбачається нестримана наявна агресія, а саме: застосування табельної вогнепальної зброї з обтяжуючими обставинами у період дії воєнного стану, перебування у стані алкогольного сп'яніння та незаконне позбавлення цивільної особи права вільно пересуватися. Такі дії позивача не відповідають нормам етики поліцейських, які не повинні допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинні залишатися об'єктивними, що залишено поза увагою судом першої інстанції. Вважає апелянт, що службове розслідування проведено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції, а враховуючи наявність встановлених фактів порушення позивачем пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, частин дев'ятої і десятої статті 46, статті 64 Закону №580-VIII; підпунктів 1, 3, 4, 8 пункту 1 та підпункту 6 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських; підпункту 2 пункту 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 №70, свідчить, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено з урахуванням всіх вимог, зазначених у статті 14 Дисциплінарного статуту. Відтак оскаржувані накази від 27.03.2022 №90 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 і від 27.03.2022 №119 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, видані Департаментом з дотриманням норм законодавства.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 20.09.2023 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач подав до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача, у якому вказує на необґрунтованість, безпідставність апеляційної скарги, яка не спростовує обґрунтованість та законність оскарженого рішення суду, оскільки судом повно і всебічно встановлено всі обставини справи, досліджено всі надані позивачем та відповідачем докази, зроблено висновки з урахування норм чинного законодавства та ухвалено судове рішення, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 27.04.2006 по 06.11.2015, а в органах національної поліції з 07.11.2015 року, на посаді оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - з 06.11.2019. Має спеціальне звання майора поліції.
20.03.2022 року близько 21:30 год. по вул. Михайла Грушевського в м. Рівне сталася подія з використання вогнепальної зброї за участю майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) УСР в Рівненській області ДСР Національної поліції України, який перебував поза службою із закріпленою за ним вогнепальною зброєю. Зокрема, в ОСОБА_1 стався словесний конфлікт з незнайомим йому громадянином у результаті чого було зроблено попереджувальний постріл в гору з вогнепальної зброї. В результаті вказаної події постраждалих осіб не має. Використану гільзу було знайдено на місці події та встановлено, що особою, з якою у працівника поліції стався конфлікт, є раніше судимий громадянин ОСОБА_2 ..
Вказані обставини відображені у долученому до матеріалів справи рапорті №1031/55/116/01-2022 від 21.03.2022 року старшого інспектора з ОД 8-го відділу (забезпечення діяльності) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_3 (а.с. 110 т.1).
Вищезазначеним рапортом №1031/55/116/01-2022 від 21.03.2022 року та листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №317/47-17/01-2022 від 21.03.2022 року зауважено про необхідність проведення службового розслідування за фактом використання закріпленої за позивачем вогнепальної зброї.
Наказом №24 від 21.03.2022 року “Про призначення та проведення службового розслідування” призначено службове розслідування (а.с. 10, 101 т.1).
За результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року за фактом використання вогнепальної зброї оперуповноваженим УСР в Рівненській області ДСР Національної поліції України майором поліції ОСОБА_1 (далі по тексту - висновок службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року), яким пропонується, за порушення службової дисципліни, не дотримання п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»; ч. 9, 10 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію»; ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію»; пп. 1, 3, 4, 8 п. 1 та пп. 6 п. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179; пп. 2 п. 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 року №70, що виразилося у вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України та свідчать про ігнорування принципів діяльності поліції, вчинення дій, несумісних з вимогами, які пред'являються до професійних і моральних якостей поліцейського, застосувати до оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с. 25, 102 т.1).
Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України прийнято наказ №90 від 27.03.2022 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УСР в Рівненській області”, яким за вчинення дисциплінарних проступків, установлених під час службового розслідування, що викладені у висновку від 25.03.2022 №1053/55/116/01-2022, керуючись статтями 11, 12, 13, 20 Дисциплінарного статуту НП України майора поліції ОСОБА_1 (0055954), оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, звільнено зі служби поліції (а.с. 32, 131 т.1).
Наказом «По особовому складу» №119 о/с від 27.03.2022 року Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та на підставі наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №90 від 27.03.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УСР в Рівненській області», звільнено з 28.03.2022 зі служби в поліції оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1 (а.с. 31, 132 т.1).
Не погоджуючись із вказаними наказами відповідача щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся з цим позовом до адміністративного суду.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 року №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.1 ст.59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Так, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” від 15.03.2018р. №2337-VII (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ст.11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення із служби в поліції.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Наведені правові норми дають підстави для висновку, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування передбачена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 р. №893 (далі - Порядок №893).
Пунктом 1-3 розділу V Порядку №893 встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
На підставі пункту першого Розділу VІ Порядку №893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п.2 р.VІ Порядку №893).
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення.
Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено.
Разом із тим, вирішуючи питання правомірності застосування до працівника поліції дисциплінарного стягнення на підставі висновку службового розслідування, адміністративний суд має з'ясувати, чи відповідають висновки службового розслідування меті та підставам його призначення, і чи дійсно в ході проведення службового розслідування підтвердилися відомості, які стали підставою для його призначення.
У розглядуваній справі матеріалами справи підтверджується, що підставою для винесення наказу №24 від 21.03.2022 року “Про призначення та проведення службового розслідування” слугували рапорт №1031/55/116/01-2022 від 21.03.2022 року та лист Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №317/47-17/01-2022 від 21.03.2022 року за фактом використання закріпленої за позивачем вогнепальної зброї.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією складено Висновок від 25.03.2022 №1053/55/116/01-2022, на підставі якого прийнято спірні накази Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції.
Судом встановлено, що в ході службового розслідування дисциплінарною комісією були відібрані пояснення безпосередньо у позивача - ОСОБА_1 , відповідно до яких 20.03.2022 року близько 21:30 год. позивач не перебуваючи при виконанні службових повноважень (що підтверджується копією графіку чергування особового складу УСР в Рівненській області ДСР Національної поліції України), повертаючись додому по вул. Грушевського у м. Рівне, підходячи до бульвару ОСОБА_4 , зазнав нападу від невідомого чоловіка. Зокрема, згідно пояснень позивача, невідомий громадянин, що за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп'яніння, підійшов до ОСОБА_1 та у грубій формі з використанням нецензурної лексики та фізичної сили, почав вимагати цигарки. Відповідно до пояснень, після того як ОСОБА_1 повідомив, що у нього немає цигарок, останній почав силоміць зривати з його плеча сумку, де знаходились цінні речі, продовжував застосовувати до нього фізичну силу та нецензурну лексику. Позивач у своїх поясненнях зауважив, що попросив припинити протиправні дії відносно нього та повідомив, що є працівником поліції та не бажає створювати конфліктну ситуацію і намагався попрямувати далі додому. Відповідно до змісту пояснень, дізнавшись, що ОСОБА_1 є працівником поліції, зазначена особа проявила ще більшу агресію, наздогнала та завдала удару ногою по правій нозі в область згину правого колінного суглобу, чим збив з ніг позивача на коліна та почав душити, спершу руками, а згодом ременем від сумки, котра була на плечі. Позивач зазначив, що перебуваючи коліньми на землі, відчув загрозу власному життю та здоров'ю. Підхопившись на ноги, ОСОБА_1 продовжив рух вперед, однак, невідомий слідував за ним та продовжував погрожувати і використовувати нецензурну лексику, після чого ОСОБА_1 зрозумів, що фізично не зможе звільнитись від агресії невідомого, відчуваючи загрозу життю та здоров'ю, а також маючи обґрунтовані хвилювання, що вказана особа силоміць може заволодіти зброєю, використав табельну зброю, що була при ньому, згідно наказу керівництва (з огляду на воєнний стан), з метою подання сигналу тривоги, здійснив постріл вгору, орієнтовно під кутом 45 - 60 градусів. Після вищевказаного зазначена особа припинила вчиняти щодо позивача протиправні дії, а позивач наказав йому стати на коліна та пред'явити документи з метою затримання правопорушника, однак такої вимоги зазначена особа не виконала. Відповідно до змісту пояснень, будь-яких інших дій щодо вказаного громадянина ОСОБА_1 не вчиняв, чинне законодавство України не порушував. Після чого на місце події прибігли небайдужі громадяни, котрим ОСОБА_1 представився працівником поліції, пред'явив посвідчення, пояснив, що відносно нього вказаним громадянином вчинено протиправні дії, що загрожували його життю та здоров'ю, в зв'язку з чим він був вимушений здійснити вищевказаний попереджувальний постріл вгору з метою подання сигналу тривоги. Задля уникнення паніки серед цивільного населення, в тому числі громадян, що прибули на місце події, ОСОБА_1 на вимогу громадян став на коліна і опустив зброю та став очікувати наряд поліції, якому він повідомив про фактичні обставини вказаної події. Таким чином, позивач зазначає, що з огляду на наведене, здійснив постріл в гору у стані необхідної оборони, з метою подання сигналу тривоги.
ОСОБА_1 також стверджує, що негайно усно повідомив свого керівника про вказану подію, а також у письмовій формі, шляхом написання рапорту про зазначену подію, що міститься в матеріалах службового розслідування, та котрий був скерований засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого долучено копію фіскального чеку АТ “Укрпошта”.
Позивач наголошує, що на наступний день, після вказаної події відчув погіршення стану здоров'я, а саме, біль в шиї та при ковтанні, що був спричинений нападником при удушенні, а також біль в суглобі правого коліна, що був спричинений завданням удару нападником. У зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до лікаря, який за наслідком огляду діагностував здавлення м'яких тканин шиї та забій правого колінного суглобу, на підтвердження чого долучено документ із КНП “Центральна міська лікарня” Рівненської міської ради.
Під час проведення службового розслідування також відібрано пояснення у ОСОБА_2 , в яких зазначено, що 20.03.2022 року приблизно о 21:00 год. він йшов та зустрів незнайомого чоловіка і пройшов з ним по дорозі до майдану ОСОБА_4 , де під час розмови вони не зрозуміли один одного, при цьому позивач вийняв пістолет і вистрілив вверх, після чого підбігли люди і приїхала поліція. Чи перебував позивач у нетверезому стані ОСОБА_2 , згідно наданих пояснень, не помітив, при цьому жодного насильства ОСОБА_1 не застосовував. Зазначені пояснення надані ОСОБА_2 в присутності адвоката Бондаренка Ю.В..
Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 , відповідно до змісту якої, жодної шкоди охоронюваними законом правам та інтересам, в тому числі, життю, здоров'ю, честі, гідності, недоторканості і безпеці ОСОБА_1 не завдано. Зокрема, позивачем щодо ОСОБА_2 не вчинялось жодного насильства або погрози застосування насильства чи застосування зброї, а було лише здійснено вистріл вгору. Жодних претензій до позивача ОСОБА_2 не має та просить не притягати його до жодної відповідальності.
Службовим розслідуванням встановлено, що свідками вказаної події стали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у яких в ході службового розслідування відібрано пояснення.
Зокрема, ОСОБА_6 у своїх поясненнях зазначив, що 20.03.2022 близько 21:20 год. спілкувався зі своїм товаришем ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , біля пам'ятника Богдану Хмельницькому. За 10 хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_5 помітили двох чоловіків, які підійшли до перехрестя вулиць Грушевського та бульвару Богдана Хмельницького, які перебували близько 20 метрів від них. Згідно пояснень ОСОБА_6 спершу вказані чоловіки розмовляли, а згодом він почув сварку. Зокрема, чоловік нижчого зросту вимагав у другого стати на коліна та дістати документи. Надалі чоловік нижчого зросту дістав табельну зброю та спрямував її у бік вищого чоловіка, далі чоловік нижчого зросту підняв пістолет вгору та здійснив постріл у повітря. Після чого ОСОБА_6 з товаришем звернули на вказану подію увагу, почали світити ліхтариком, а ОСОБА_5 дістав пристрій типу “Флобер” та наказав чоловіку нижчого зросту покласти зброю на землю. Чоловік нижчого зросту виконав наказ, поклав пістолет на землю, став на коліна та пред'явив службове посвідчення поліцейського. ОСОБА_5 забрав зброю та в подальшому віддав патрульним поліцейським, що прибули на місце події. ОСОБА_6 у своїх поясненнях зазначив, що фізичного контакту між вищезазначеними особами не було, оскільки вони знаходились на відстані метр-півтора один від одного.
Відповідно до відібраних під час службового розслідування пояснень ОСОБА_5 , що містяться в матеріалах справи, 20.03.2022 року він із своїм товаришем ОСОБА_7 знаходились на АДРЕСА_1 о 21 год. 20-30 хв. та звернули увагу на крики за спиною. Обернувшись, ОСОБА_5 побачив двох чоловіків нижчого та вищого зросту. ОСОБА_5 зауважує, що він з товаришем стояв біля пам'ятника, а чоловіки знаходились на відстані 15-20 метрів від них та стояли боком. В подальшому ОСОБА_5 зауважує, що чоловік нижчого зросту стояв обличчям до центральної дороги, а чоловік нижчого зросту - спиною до дороги. Чоловік нижчого зросту дістав предмет схожий на пістолет та направив на чоловіка вищого зросту з криком “На землю! На коліна!”, а далі без попередження здійснив постріл вгору. Після пострілу ОСОБА_5 з товаришем звернули на це увагу, дістав ліхтарик та крикнув чоловіку зі зброєю аби він поклав зброю. На вказану вимогу чоловік нижчого зросту поклав зброю та став на коліна. ОСОБА_5 , тримаючи у руках пістолет “Флобер”, підійшов до зазначених осіб та попросив їх показати документи, на що чоловік зі зброєю пред'явив посвідчення працівника поліції, а інший чоловік документів при собі не мав. Після чого ОСОБА_5 попросив від'єднати зброю від ремінця та покласти до кишені. Не даний момент повз них проїжджав автомобіль патрульної поліції і ОСОБА_5 став світити на автомобіль ліхтариком з метою привернення уваги, після чого прибули працівники поліції. Також у своїх поясненнях ОСОБА_5 зауважує, що ОСОБА_1 стверджував, що ОСОБА_2 на нього напав, однак сліди на одязі не вказували на його побиття.
В ході службового розслідування також відібрано пояснення інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Корнійчука В.М., інспектора УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Сіліпіна О.В., інспектора УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України капрала поліції Потичко Б.М., поліцейського УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України рядового поліції Навратюка О.В..
Зокрема, інспектор взводу №2 роти ТОР УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України старший лейтенант поліції ОСОБА_8 повідомив, що 20.03.2022 року близько 21 год. 30 хв. екіпаж ТОР1010 патрулюючи відведений квадрат патрулювання у м. Рівне, бульвар Богдана Хмельницького, було помічено невідомих осіб (як встановлено службовим розслідуванням, ними виявились ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), які вибігли на проїжджу частину та зупинили службовий автомобіль. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що стали свідками, як невідомий для них чоловік (як встановлено службовим розслідуванням ОСОБА_1 ) використав вогнепальну зброю та здійснив постріл у повітря. Вогнепальну зброю майора поліції ОСОБА_1 в подальшому було передано екіпажу 103 патрульної поліції, який працював по даному виклику. Майор поліції ОСОБА_1 поводив себе стримано та коректно, жодним чином не перешкоджав виконувати свої функціональні обов'язки.
Опитані в ході службового розслідування інспектор УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , інспектор УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України капрал поліції Потичко Б.М., поліцейський УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України рядовий поліції Навратюк О.В. дали ідентичні за своїм змістом письмові пояснення.
А саме, повідомили, що близько 21 год. 29 хв. екіпажем АЗОВ 103 у складі інспектора УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Сіліпіна О.В., інспектора УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України капрала поліції Потичко Б.М., поліцейського УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України рядового поліції Навратюка О.В. було отримано виклик про те, що за адресою м. Рівне, бульвар Богдана Хмельницького біля пам'ятника йде суперечка між чотирма невідомими особами, чути постріли. Прибувши на місце, було виявлено чотирьох чоловіків, з якими спілкувався екіпаж ТОР 1010. У подальшому поліцейськими було з'ясовано, що сталася подія за участю чотирьох осіб, а саме: майора поліції ОСОБА_1 та громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повідомили, що зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було з'ясовано, що за адресою: АДРЕСА_1 , майор поліції ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою пред'явити документи, стати на коліна та лягти на землю, при цьому дістав пістолет схожий на зброю та направив його в область ніг. У свою чергу ОСОБА_2 вимогу майора поліції ОСОБА_1 не виконав, після чого останній здійснив один постріл в гору в повітря та знову направив зброю на ОСОБА_2 .. На даний постріл відреагували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які перебували неподалік. З їх слів вони підійшли до майора поліції ОСОБА_1 , після чого ОСОБА_5 дав наказ останньому стати на коліна та покласти зброю, що ОСОБА_1 і зробив. Після цього ОСОБА_5 підібрав зброю. Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_1 ніяким чином не перешкоджав виконувати свою роботу працівникам поліції.
З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що відповідачем не вчинялись дії, що передбачені п. 1 ч. 2 розділу V Порядку №893 щодо одночасного опитування позивача, ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та працівників поліції, що прибули на місце події, а саме: інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Корнійчука В.М., інспектора УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Сіліпіна О.В., інспектора УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України капрала поліції Потичко Б.М., поліцейського УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України рядового поліції Навратюка О.В..
Суд приймає до уваги те, що представником позивача до матеріалів справи долучено Протокол опитування адвокатом особи за її згодою, на підставі пп. 4, 7 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Відповідно до змісту зазначеного протоколу опитування ОСОБА_2 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та те, що вказані пояснення можуть бути використані адвокатом в якості доказів у справі №460/14968/22, на що ОСОБА_2 надав свою згоду. ОСОБА_12 повідомив, що близько 10 год. вечора 20.03.2022 року повертався додому з прогулянки. Йдучи по вулиці Грушевського він зустрів раніше не знайомого йому чоловіка та вирішив попросити у нього цигарки. Вказаний чоловік відмовив та попрямував вперед. Згідно зі змістом протоколу опитування ОСОБА_2 наздогнав його, схопив за руку і ще раз сказав дати цигарку. Однак, чоловік знову пішов вперед нічого йому не відповівши, що розлютило ОСОБА_2 і в них виникло непорозуміння, після чого ОСОБА_2 його штовхнув, а він, підвівшись, пішов далі. Тоді ОСОБА_2 його знову наздогнав і в них виник словесний конфлікт. Зі слів ОСОБА_2 , цей чоловік повідомив, що він працівник поліції та має при собі пістолет і зараз вистрілить, але ОСОБА_2 йому не повірив, оскільки він був не у форменному одязі працівника поліції. Тоді незнайомий ОСОБА_2 чоловік дістав пістолет і вистрілив вгору та опустив пістолет. Відповідно до наданих пояснень, більше жодних дій щодо ОСОБА_2 вказана особа не вчиняла, зокрема, зброю на нього не спрямовувала, не погрожувала, насильства не вчиняла, жодної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам, в тому числі, життю, здоров'ю, честі, гідності, недоторканості і безпеці не завдала. Чи перебувала вказана особа в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 не помітив і стверджувати не може. Після чого до них підбігло два чоловіка та націлили зброю на незнайомого чоловіка, а він повідомив, що він працівник поліції і показав документи, та на вимогу двох чоловіків став на коліна. Після вказаних подій під'їхав екіпаж поліції. Зі слів ОСОБА_2 , йому запропонували надати пояснення, які не відповідають дійсності, але він відмовився. ОСОБА_2 повідомили, що викличуть в поліцію для надання пояснень по вказаній події. ОСОБА_2 зазначає, що з огляду на наведене, він вирішив з'явитися в поліцію із адвокатом. Проконсультувавшись зі своїм адвокатом, ОСОБА_2 , не маючи претензій до вказаної особи, з якою у нього виник конфлікт, завчасно підготував письмову заяву, в якій зауважив, що жодних претензій до вказаної особи не має та просить не притягати до жодної відповідальності. Вказану заяву в присутності адвоката Степасюк О.М. віддав працівнику поліції. Проте ОСОБА_2 попросили додатково коротко написати пояснення, що він і зробив. ОСОБА_2 зауважив, що інших пояснень він не надавав.
В суді першої інстанції за клопотанням представника позивача допитаний ОСОБА_2 в якості свідка, повідомив, що являється безпосереднім учасником вищезазначеної події. При цьому підтвердив, що в наданих для ознайомлення письмових поясненнях, заяві та протоколі опитування відомості відповідають фактичним обставинам справи та дійсно ним надавались. Щодо наявності факту спрямування на нього зброї ОСОБА_1 наголосив, що ОСОБА_1 зброю на нього не спрямовував, не погрожував, насильства не вчиняв.
До суду першої інстанції за клопотанням представника відповідача двічі викликався ОСОБА_5 для дачі пояснень в якості свідка, однак в судове засідання не з'явився.
Надаючи правову оцінку поясненням працівників поліції, що прибули на місце події, а саме: інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Корнійчука В.М., інспектора УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Сіліпіна О.В., інспектора УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України капрала поліції Потичко Б.М., поліцейського УПП в Рівненській області ДПП Національної поліції України рядового поліції Навратюка О.В., суд першої інстанції вірно зауважив, що вказані особи не були безпосередніми свідками події, а обставини події їм відомі зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..
У свою чергу пояснення працівників поліції, котрим обставини події відомі лише зі слів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , містять твердження, які відсутні в поясненнях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , а саме щодо вимоги ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 лягти на землю та скерування зброї в область ніг ОСОБА_2 ..
Суд критично оцінює відібрані відповідачем письмові пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оскільки вказані особи не були безпосередніми учасниками події та зі змісту наданих ними пояснень знаходились в темну пору доби на відстані 15-20 метрів від місця події, зреагували на подію та використали ліхтарик лише після того, як почули постріл, після чого скерували зброю типу “Флобер” на позивача, відібравши у нього зброю.
При цьому, в період апеляційного розгляду справи колегією суддів було задоволено клопотання представника позивача про виклик в судове засідання для допиту свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , однак як з'ясувалось, ці особи за наявними у справі адресами не проживають (не знаходяться) і викликати їх в судове засідання не видається можливим.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає безпідставними твердження апелянта про те, що судом першої інстанції надано перевагу поясненням позивача, а пояснення інших осіб, яким відомі фактичні обставини справи, залишено поза увагою.
Дослідивши зміст висновку службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року за фактом використання вогнепальної зброї оперуповноваженим УСР в Рівненській області ДСР Національної поліції України майором поліції ОСОБА_1 , судом встановлено, що за результатами службового розслідування, відповідно до аркушу 10 зазначеного висновку, відповідачем встановлено саме факт “використання ним 20.03.2022 вогнепальної зброї”.
При цьому Закон №580-VIII розмежовує поняття “застосування” та “використання” зброї, а саме, відповідно до ч.13 ст.46 цього Закону, поліцейський може використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров'ю поліцейського та інших осіб.
Тобто, здійснюючи постріл вгору з метою подання сигналу тривоги, позивачем було використано, а не застосовано вогнепальну зброю.
З урахуванням досліджених пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , котрі звернули увагу на подію та підбігли лише після пострілу вгору, використання позивачем зброї з метою подання сигналу тривоги було співрозмірним ситуації, що склалася.
Зі змісту дослідженого спірного наказу №90 від 27.03.2022 року судом встановлено, що відповідно до абзацу 1 аркушу 2 “в порушення вимог пункту 10 статті 46 Закону України “Про Національну поліцію” ОСОБА_1 не поінформував у встановленому порядку керівництво управління про факт використання ним табельної вогнепальної зброї”.
Отже, відповідачем встановлено факт саме використання, а не застосування табельної вогнепальної зброї, про що свідчить зміст досліджених судом доказів.
Проте, оскаржуваний наказ №90 від 27.03.2022 року, який прийнятий на підставі висновку службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року, в абзаці 4 містить констатацію факту використання, а не застосування табельної вогнепальної зброї та без жодних обґрунтувань містить твердження про порушення позивачем ч.9 ст.46 Закону №580-VII.
Всупереч ч. 2 ст. 14, п. 7, 10 ч. 1 ст. 19 Дисциплінарного статуту висновок службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року не містить документів та матеріалів, що підтверджували б факт застосування зброї позивачем, а також, обґрунтувань, доводів чи доказів, з урахуванням часу, місця та фактичних обставин події, що застосування вогнепальної зброї здійснено в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях.
Отже, факт порушення позивачем ч. 9 ст. 46 Закону №580-VII не підтверджено висновком службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року та спростовано наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно з ч. 10 ст. 46 Закону №580-VII, поліцейський зобов'язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов'язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.
З матеріалів справи слідує, що позивач повідомив свого керівника про вказану подію у письмовій формі шляхом написання рапорту, що міститься в матеріалах справи, та був надісланий засобами поштового зв'язку, відповідно до фіскального чеку АТ “Укрпошта” від 21.03.2022 року. Також, ОСОБА_1 стверджує, що окрім написання рапорту негайно в усній формі повідомив про вказану подію свого керівника.
Варто звернути увагу на те, що висновок службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року не містить пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо наявності чи відсутності усного повідомлення позивача про вказану подію, відтак такий висновок ґрунтується виключно на суб'єктивних припущеннях відповідача.
Отже, встановленими у цій справи на підставі матеріалів справи фактичними обставинами не встановлено порушення позивачем вимог ч. 10 ст. 46 Закону №580-VII.
Щодо факту встановлення висновком службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року порушення позивачем вимог підпункту 6 пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 (далі - Правила №1179), суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 розділу ІІ Правил №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Згідно пункту 9 наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області №354 від 23.02.2022 року, що виданий на виконання наказу Національної поліції України №124 від 14.02.2022 року “Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності” УСР в Рівненській області ДСР НПУ за згодою, відповідно до вимог пункту 6 розділу І Інструкції про порядок взаємодії територіальних органів поліції та міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України під час реагування на надзвичайні ситуації, у випадку уведення правового режиму воєнного надзвичайного стану, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 31.10.2016 №1129 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.01.2017 року за №85/29953, слід здійснити розрахунки та передати до ГУНП в Рівненській області списки поліцейських відокремлених підрозділів міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, які залучатимуться до виконання спеціальних службових завдань та на час виконання перебуватимуть в оперативному підпорядкуванні ГУНП за місцем дислокації.
Відповідно до графіку чергування особового складу УСР в Рівненській області ДСР Національної поліції України, який задіяний на охорону та оборону адмінприміщення управління, що затверджений начальником Управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, під час вказаної події позивач перебував поза службою.
Водночас відповідач не надав суду доказів, що ОСОБА_1 залучався до виконання спеціальних службових завдань та на час виконання наказу №354 від 23.02.2022 року перебував в оперативному підпорядкуванні Головного управління Національної поліції в Рівненській області за місцем дислокації.
Суд критично оцінює припущення відповідача про безперервність виконання позивачем своїх повноважень, оскільки такі не підтверджені відповідними доказами.
Встановлені у цій справі обставини не дають підстави вважати, що ОСОБА_1 під час означеної вище події перебував на службі в нетверезому стані під час безпосереднього виконання службових обов'язків, та відповідно не доведено порушення вимог пп.6 п.2 розділу ІІ Правил №1179.
Щодо встановлення висновком службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року порушення позивачем вимог п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону №580-VII, пп. 1, 3, 4, 8 п. 1 розділу ІІ Правил №1179, суд зазначає наступне.
За змістом п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VII, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Підпунктами 1, 3, 4, 8 пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.
Відповідач, зазначаючи у висновку службового розслідування №1053/55/116/01-2022 від 25.03.2022 року про недотримання позивачем принципів діяльності поліції та вчинення дій, несумісних з вимогами, які пред'являються до професійних і моральних якостей поліцейського, які підривають авторитет Національної поліції, не зазначив та не встановив відомості, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що несумісні з вимогами, які пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, та принижують авторитет Національної поліції, причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено позивачем; обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.
На підставі досліджених матеріалів справи суд констатує, що відповідач жодним належними і допустимими доказами не підтвердив допущення порушення позивачем вимог п. 3 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону №580-VII, пп. 3, 4, 8 п. 1 розділу ІІ Правил №1179, пп. 2 п. 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 року №70.
З урахуванням встановлених у вказаній справі фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході проведення службового розслідування та при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачем не проведено об'єктивного, повного та всебічного дослідження обставин, не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає провина позивача, тяжкість вчиненого проступку, не доведено вину в скоєнні проступків, що, в свою чергу, спричинило застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на підставі оскаржуваних наказів відповідача, що за даних обставин є надмірним та необгрунтованим.
У сукупності викладених обставин суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок окружного суду про протиправність оскаржуваних наказів Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України “По особовому складу” №119 о/с від 27.03.2022 року та наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №90 від 27.03.2022 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УСР в Рівненській області”, які підлягають скасуванню.
Доводами апеляційної скарги відповідача не спростовано висновків суду першої інстанції щодо протиправності спірних наказів.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідач в апеляційній скарзі не заперечив висновків суду першої інстанції в частині щодо обраного способу захисту прав позивача про поновлення на посаді, зокрема, апелянт не навів обґрунтувань щодо скасування наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України по особовому складу №370 о/с від 23.06.2023 року в частині скасування пункту наказу Департаменту від 29.07.2022 № 317 о/с, щодо поновлення позивача з 24.06.2023 на службі в Національній поліції України та на посаді, щодо стягнення з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь позивача середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.06.2023 по 20.09.2023 в сумі 84470 гривень 79 копійок.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Колегія суддів зазначає, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апелянта (відповідача) не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції і тому апеляційні вимоги є безпідставними.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа згідно ч.6 ст.12 КАС України є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року в адміністративній справі №460/14968/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 20.05.2024 року