20 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13119/23 пров. № А/857/2197/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року (ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Львові суддею Гавдиком З. В.) у справі № 380/13119/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У червні 2023 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати незаконним Рішення № 135050011584 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.01.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно довідки про заробітну плату від 19.05.2021 року, виданої відділом по муніципальних справах міста Новий Уренгой;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно архівної довідки № 12/04-02/2431 від 19.05.2021 року, виданої відділом по муніципальних справах міста Новий Уренгой російської федерації, врахувавши період роботи в районах Крайньої Півночі: з лютого 1986 року по травень 1993 року.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон № 10580).
13.01.2023 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії за віком із заробітної плати, отримуваної в російській федерації, за період до 01 липня 2000 року відповідно до статті 40 Закону № 1058, долучивши до заяви архівну довідку про заробітну плату від 19.05.2021 № 12/04-02/2431, видану муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.01.2023 № 135050011584, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі також оскаржуване рішення), позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що ним не надано первинних документів або акта перевірки архівних довідок про заробітну плату.
Позивач уважає, що у межах спірних правовідносин пенсійний орган, приймаючи оскаржуване рішення, діяв неправомірно, недобросовісно та необґрунтовано, чим порушив його право на належне пенсійне забезпечення, з огляду на що заявлений позов просить задовольнити повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ у Чернівецькій області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 01 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Разом із заявою про проведення перерахунку пенсії позивач не надав первинні документи або акт перевірки архівної довідки про заробітну плату від № 12/04-02/2431 від 19.05.2021, а отже у нього відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії. Також будь-яких інших документів, які б підтверджували нарахування, а крім того, й виплату позивачеві зазначених в архівних довідках сум (платіжні відомості тощо), що є необхідною умовою для включення відомостей про заробітну плату до довідок, й відповідно врахування при обрахунку розміру пенсії, позивачем не надавалося. Крім того, зазначає, що надана довідка не засвідчена апостилем.
Також вказує на те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року. Станом на сьогодні пенсії громадянам, які проживали/перебували на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058.
З огляду на викладене відповідач уважає, що відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі поданих архівних довідок про заробітну плату діяв правомірно та в межах закону.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Вказує, що у нього немає обов'язку подавати копії первинних документів, а достатньо лише зазначити їх назву та реквізити. Як раз такі зазначені у трудовій книжці. Зазначає, що його право на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність виключно від того, що на території іншої, ворожої для України держави росії є недоступні для перевірки первинні документи (в розумінні Відповідача накази про розмір зарплати).
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
20.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із заробітної плати за період до 01 липня 2000 року відповідно до статті 40 Закону № 1058.
До заяви позивач долучив, зокрема, архівну довідку про заробітну плату від № 12/04-02/2431 від 19.05.2021, видану муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.01.2023 № 135050011584, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою ним заявою, у зв'язку з тим, що долучена довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами та не відповідає вимогам Постанови № 22-1. Акт позапланової перевірки достовірності документів про заробітну плату в матеріалах електронної пенсійної справи відсутній.
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, уважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган не мав правових підстав для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки у зв'язку з розірванням дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення органів Пенсійного фонду України до компетентних органів російської федерації для отримання (витребування) інформації про сплату страхових внесків, як і самостійне звернення позивача є неможливими, що, в свою чергу, позбавляє останнього можливості отримувати пенсію у належному розмірі та порушує гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
Разом з тим неможливість пенсійного органу здійснити перевірку сплати страхових внесків роботодавцем у Пенсійний орган російської федерації у зв'язку з воєнним станом, не може бути підставою для позбавлення права позивача на врахування заробітної плати за спірні періоди до страхового стажу, оскільки такі обставини виникли не з вини позивача та він не міг вплинути на них.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що органом пенсійного забезпечення безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 19 травня 2021 року №12/04-02/2431, виданою муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой, та прийнято протиправне рішення, яке підлягає скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Згідно статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Відповідно до статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Довідка про заробітну плату видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ, організацій або архівними установами, які прийняли первинні документи на зберігання.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території російської федерації, регулювалися Угодою про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав- учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 р., пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно частини 3 статті 6 цієї Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Зазначеною Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав № 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди.
Отже, наведені положення зазначених вище Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Як зазначено вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.01.2023 № 135050011584, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою ним заявою, у зв'язку з тим, що долучена довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами та не відповідає вимогам Постанови № 22-1. Акт позапланової перевірки достовірності документів про заробітну плату в матеріалах електронної пенсійної справи відсутній.
Зі змісту оскаржуваного рішення видно, що заробітна плата позивача, яка зазначена у цих архівних довідках, не врахована пенсійним органом при обчисленні розміру пенсії позивача, оскільки такі, за твердженням відповідачів, не підтверджені первинними документами або актом перевірки.
З цього приводу суд зазначає таке.
Наданою позивачем пенсійному органу довідкою від 19 травня 2021 року №12/04-02/2431, виданою муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой, підтверджено розмір заробітної плати позивача (з розбивкою по місяцях) за період роботи з січня 1986 року по травень 1993 року.
У цих довідках зазначено, що вони видані на підставі особистих карточок форми Т-2, відомостей про нарахування заробітної плати (особових рахунків), а отже суми, вказані у них, відповідають первинним документам.
Будь-яких посилань на невідповідність архівних довідок чинному законодавству (або їх недостовірності) відповідач в оскаржуваному рішенні не навів.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суд, які містяться у постановах від 21.02.2020 (справа № 291/99/17) та 29.07.2020 (справа № 341/1132/17), які полягають у тому, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Таким чином, оскільки позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у спірних архівних довідках, тому під час обчислення розміру пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані у таких довідках періоди роботи, як це передбачено частиною 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
При цьому, суд відхиляє посилання скаржника на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 19.06.2023, оскільки вказані обставини не впливають на правомірність прийнятого рішення пенсійного органу, та не стосується періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Доводи відповідача про те, що позаяк у документах пенсійної справи відсутні довідки про підтвердження сплати страхових внесків (зборів) до Пенсійного фонду російської федерації, то підстав для врахування спірних архівних довідок про заробітну плату для розрахунку пенсії позивача немає, суд оцінює критично, оскільки вказане не було підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача згідно з оскаржуваним рішенням.
Крім цього, суд зазначає, що обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача, що регламентовано частинами 1, 10, 12 статті 20, частиною 16 статті 106 Закону № 1058-IV.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що обов'язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи після 01 січня 2004 року в силу приписів Порядку № 22-1 покладений саме на орган, що призначає пенсію, у спірному випадку на відповідачів. Нездійснення відповідачами такого обов'язку при призначенні пенсії не є правовою підставою для неврахування, як стажу роботи позивача за спірні періоди до страхового стажу, так і заробітної плати (доходу) за періоди такого стажу.
Щодо доводів про те, що надана пенсійному органу архівна довідка не засвідчена апостилем, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція від 22.01.1993) документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Відповідно до частини 2 статті 13 Конвенції від 22.01.1993 документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
23.12.2022 набрав чинності Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 №2783-ІХ.
Після зупинення дії Конвенція від 22.01.1993 не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами росії приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю.
Проте, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи, те, що станом на час видачі позивачу архівної довідки діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою не передбачено обов'язку проставляти апостиль на документах про стаж роботи на території російської федерації, колегія суддів вважає, що така довідка не потребує спеціального посвідчення апостилем.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ у Чернівецькій області не мало правових підстав для відмови позивачу у здійсненні такого перерахунку.
Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують наведених висновків та на законність судового рішення не впливають.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року в адміністративній справі № 380/13119/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин